Життєві форми акваріумних рослин досить різноманітні. Одним обов’язково потрібний ґрунт для закріплення, інші добре почуваються, плаваючи в товщі води, третя ж особлива група – рослини, що плавають на поверхні води. Популярність їх не така висока, адже дивитися на них варто згори, а не в кожному акваріумі є така можливість. Навіщо ж тоді акваріумісти заводять подібні види? Розповімо про це на прикладі рослини під назвою лімнобіум.
Зміст
Загальні відомості
Лімнобіум (Limnobium sp.) – рід рослин із родини Водокрасові. Сюди ж належать такі відомі акваріумістам рослини, як валіснерія й елодея. Але на відміну від останніх, лімнобіум плаває виключно на поверхні, опускаючи на глибину лише своє довге коріння. Широке розповсюдження отримали два види: лімнобіум пагононосний, або гладкий, і лімнобіум губчастий. Перший зустрічається переважно у Південній та Центральній Америці, другий – у Північній. У деякі регіони рослини були занесені людиною, і вони стали загрозою для місцевих видів.
Назва роду походить від латинських слів “limne” – болото та “bios” – життя, що відображають характерні біотопи цих рослин.
Найчастіше лімнобіум у акваріумах використовують для приглушення світла ламп. Багато акваріумних рибок не люблять яскравого освітлення, тому рослини допомагають зробити їх життя комфортнішим. Довге мочкувате коріння лімнобіума є відмінним укриттям для мальків і добре збирає органічні частинки, що стають джерелом поживних елементів.
Зовнішній вигляд
Лімнобіум не потребує укорінення у ґрунті. Це плаваюча рослина з коротким стеблом, що виступає над водою, від нього відходять м’ясисті черешки листя. Листки надають рослині більшої декоративності. Вони зібрані у розетки, а їх форма варіюється й може бути еліптичною, серцеподібною та майже круглою. Краї листя цілісні. Кожна листова пластинка має розмір 2,5-5,5 см, її колір може змінюватися від оливкового до світло-зеленого. На розрізі листя має добре розвинені повітряні камери, які й дозволяють рослині утримуватися на поверхні води.
У глибину води лімнобіум випускає біле коріння з чисельними волосинками, які є відмінним біофільтром.
Ареал проживання
Популярні види лімнобіума широко розповсюджені у Південній та Північній Америці. Зустріти рослину можна на болотах, у ставках, озерах, річках із повільною течією.
Види
Лімнобіум пагононосний, або гладкий (Limnobium laevigatum)
Верхня частина листа лімнобіума пагононосного гладка, з блискучою поверхнею. Добре переносить високі температури води (до 35°С), тому може використовуватись у тропічних акваріумах.
Лімнобіум губчастий (Limnobium spongia)
Має трохи м’ясистіше листя завдяки сильному розвитку повітряних камер. Межа ареалу цього виду проходить набагато північніше. Губчастий лімнобіум не любить високих температур, тому більше підійде для холодноводих акваріумів.
Догляд і утримання
У належних умовах лімнобіум росте протягом усього року. Плаваючі листки чудово допомагають створити природну напівтемряву. Темпи росту у рослини високі, за короткий проміжок часу вона здатна повністю затягнути поверхню акваріума. Тому рекомендується регулярно проріджувати розетки, що сильно розрослися.
Як і більшість плаваючих рослин, лімнобіум любить помірне чи яскраве освітлення. Тривалість світлового дня має становити не менше 12 годин.
Додаткового внесення СО₂ рослина не потребує, як, втім, і додаткового підживлення добривами.
Незважаючи на витривалість лімнобіума та його здатність жити у “старій” воді, бажано щотижня підмінювати до 20% від об’єму акваріума. Комфортний температурний режим залежить від виду: губчастий лімнобіум не любить температури вище 25°С, на відміну від гладкого. У м’якій воді рослина росте краще, ніж у жорсткій, жорсткість води краще мати не вище 14 градусів. Кислотність особливої ролі не відіграє. Лімнобіум добре почувається у діапазоні pH від 6,0 до 8,0.
Напевно, варто відзначити основного ворога лімнобіума – рослиноїдних равликів. Багато хто з них зовсім не проти підгризти його коріння та листя. Також пам’ятайте, що висаджувати лімнобіум під воду не можна: його листя обов’язково має бути на повітрі.
Розмноження
Розмножується лімнобіум у домашніх умовах без жодних складнощів. Відбувається це вегетативним способом – за допомогою бічних пагонів, на яких утворюються дочірні рослини. Як тільки у рослини розвинеться 3 листка й буде добра мочкувата коренева система, її можна відокремити від материнського куща.
