Дуже часто в акваріумістів виникає бажання завести якусь незвичайну рибку. Нерідко вибір зупиняється на представниках роду Макрогнатус. Ці рибки схожі на вугрів, мають довге стрічкоподібне тіло та загострений рот-хоботок. А їх особливість зариватись у ґрунт, залишаючи на поверхні лише голову, здатна здивувати будь-якого акваріуміста.
Зміст
Загальні відомості
Макрогнатуси належать до родини Хоботорилі. Таку назву вони отримали за незвичайну форму рота: верхня щелепа витягнута і загострена, утворює своєрідний хоботок. Назва роду походить від грецьких слів «macros» (великий) і «gnathos» (щелепа) і вказує на їх незвичайний рот, що може розтягуватися для ковтання великої їжі. У продажу макрогнатусів часто називають вуграми, в’юнами, сомами, але це абсолютно окремий рід риб.
Ведуть переважно нічний спосіб життя. Чекаючи на здобич або відпочиваючи вдень, воліють закопатись у ґрунт усім тілом, голову ж залишають для спостереження за навколишньою ситуацією. Також регулярні закопування дозволяють видалити надлишки слизу, який постійно виділяється на шкірі рибки. Слиз допомагає також у разі випадкового потрапляння на сушу, де рибка може жити ще близько години.
Макрогнатуси, які у природі виростають до 40 см, у деяких азіатських країнах є промисловим видом, їх м’ясо вважається делікатесом. Оскільки види роду іноді зовні дуже схожі один на одного, їх ідентифікація ускладнена, і часто виникає плутанина при визначенні.
Зовнішній вигляд
Тіло подовжене, вугроподібне, передня частина загострена і утворює хоботок. Хвіст дрібний округлий. Спинний і анальний плавники довгі, займають задню третину тіла, грудні – прозорі, черевні – слабо розвинені.
Забарвлені рибки можуть у сірий, темно-коричневий або бежевий колір. Біля хвоста іноді розташовуються чорні округлі плями з облямівкою білого чи жовтуватого кольору. Аналогічні плями знаходяться і на спинному плавнику, їх кількість варіюється й може складати від 3 до 7.
Все тіло покривають візерунки з блискучих поперечних точок і смужок. На боці тіла – ледь помітна повздовжня смуга від голови до хвоста.
Статевий диморфізм не виражений. Самки відрізняються більшим розміром і великим округлим черевцем.
Ареал проживання
Природний ареал макрогнатусів включає в себе південно-східну Азію й Індію. Найчастіше рибки трапляються у річкових басейнах річок Меконг і Чаупхрая, а також на островах Борнео і Суматра. Воліють триматися на піщаних мілинах водойм з повільною течією. Тут вони зариваються у пісок і очікують на здобич.
Види макрогнатуса
Очковий
Цю рибку можна також зустріти під назвою «колючий вугор» через гострі шпильки-колючки на спинному плавнику. У природі очкові макрогнатуси можуть виростати до 40 см, але в акваріумах їх довжина зазвичай не перевищує 20 см. Анальний і спинний плавники добре розвинені, тягнуться до невеликого хвоста. Забарвлення тіла варіюється від жовтого до світло-коричневого, можуть виявлятися поперечні темні смужки. Від голови до хвоста тягнеться тонка світла смужка. На задній частині тіла є великі чорні плями зі світлою облямівкою.
Ведуть сутінковий спосіб життя. Для утримання знадобиться акваріум об’ємом від 80 літрів. Розмноження можливе лише з використанням гормональних препаратів.
Кавовий
Один із найменших представників свого роду. Максимальний розмір кавового макрогнатуса в акваріумі досягає 15 см. Дуже витривалий вид. Веде потаємний спосіб життя, випливає за кормом після вимикання світла в акваріумі. Як і інші представники роду, є засадним хижаком. Не рекомендується підсаджувати до рибок з розміром менше 5 см – вони легко можуть стати жертвою дорослого макрогнатуса.
Основне забарвлення тіла – світло-коричневе чи кавове з кремовими плямами. З боків розташовуються поперечні смуги.
Можна утримувати групами. Для молодих особин підійде акваріум від 50 літрів, дорослим краще виділити ємність об’ємом не менше 120 л. Оптимальний ґрунт – піщаний, у нього рибкам найлегше заритися. В акваріумі необхідна хороша фільтрація й аерація. Нерест стимулюється гонадотропними препаратами.
Сіамський
Великий макрогнатус, у відповідних умовах здатний вирости до 25-30 см. Тіло світло-коричневого кольору з кількома блідо-жовтими смужками уздовж бічної лінії. На спинному плавнику розташовані від 3 до 6 великих округлих плям, за що рибку часто називають «павичевим вугрем».
Для утримання сіамського макрогнатуса необхідний акваріум не менше 100 літрів з піщаним ґрунтом і великою кількістю укриттів (корчі, каміння). Живі рослини необхідні, але обов’язково повинні залишатися вільні ділянки для плавання. Розмноження в акваріумі заважке.
Догляд і утримання
У переважній більшості макрогнатуси дуже великі риби і люблять поплавати. Тому необхідно вибирати акваріум не менше 80 літрів, а якщо планується утримувати кілька особин, то не менше 130 літрів. Акваріум обов’язково повинен бути обладнаний кришкою: унікальною особливістю макрогнатусів є здатність знаходити навіть найдрібніші щілини і виповзати назовні з ємності. Особливо часто це трапляється в акваріумах, обладнаних зовнішнім фільтром – макрогнатус може втекти через отвори для шлангів.
Важливо забезпечити в акваріумі якісну фільтрацію й аерацію, адже макрогнатуси дуже люблять чисту воду. Течія має бути помірна, а освітлення – не надто яскраве. Інтенсивне освітлення – це додатковий стрес для рибок, адже ці види – сутінкові, і пік їх активності припадає на вечірній час після вимкнення світла. Дуже зручно спостерігати за життям рибок у акваріумах, оснащених спеціальною нічною (синьою) підсвіткою, наприклад, Tetra AquaArt LED.
Особливу увагу слід приділити підбору ґрунту. Фізіологічною особливістю макрогнатусів є виділення великої кількості слизу на покривах. Надлишки цього слизу необхідно регулярно видаляти, інакше вони можуть призвести до захворювань шкіри. Для позбавлення від слизу рибки регулярно закопуються у ґрунт. Кам’янисті ґрунти з гострими краями не підійдуть для утримання макрогнатусів, у нього буде важко заритися, а також рибки можуть легко пошкодити свою ніжну шкіру. Кращим вибором стане великий промитий пісок або дрібна галька.
У якості декорацій можна використовувати натуральні корчі, округле каміння чи штучні декорації без гострих країв.
Необхідні щотижневі підміни води до 30% від об’єму акваріума.
Оптимальні параметри води для утримання макрогнатусів: Т=23-26°С, pH=6,0-8,0, GH=6-35.
Макрогнатуси спокійно ставляться до живих рослин у акваріумі, але варто враховувати, що вони здатні підкопувати коріння деяких видів. Висаджуючи рослини, потрібно обов’язково залишати вільні «галявини», на яких рибки будуть зариватись у пісок. За винятком ґрунтопокривних, у акваріуми з макрогнатусами можна висаджувати будь-які види рослин, але краще віддати перевагу таким видам із великою кореневою системою, як ехінодоруси та криптокорини.
Сумісність
Незважаючи на хижацький спосіб життя у природі, в акваріумах макрогнатуси (особливо молоді) – досить боязкі рибки, які цілком спокійно ставляться до сусідів по акваріуму. Виняток становлять лише ті особи, що можуть поміститися до рота – за такими макрогнатуси будуть полювати в нічний період. Молоді макрогнатуси чудово почуваються у зграйках, дорослі ж стають територіальними, тому їх краще тримати поодинці.
Підходящими співмешканцями стануть: гурамі, райдужниці, великі мечоносці, спокійні цихліди, анциструси, коридораси. Не рекомендується утримувати в одному акваріумі макрогнатусів і активних донних риб – боцій, торакатумів – між ними виникне боротьба за територію, в якій макрогнатуси навряд чи переможуть.
Годування макрогнатусів
У природі макрогнатуси харчуються дрібними безхребетними, личинками комах, хробаками. Часто полюють із засідки за дрібною рибою.
При утриманні в акваріумах зазвичай використовують натуральні заморожені корми (мотиль, трубочник, артемія). Деякі здатні брати дрібно нарізані скибочки креветок, кальмарів і тріски. На жаль, годування повноцінними сухими кормами не завжди можливе. Але деякі особини привчаються до поїдання великих пластівців, гранул чи чіпсів, наприклад, TetraMin або TetraPro Energy. Також існує безпечна альтернатива живим кормам – серія Tetra FreshDelica. Це популярні кормові організми (мотиль, артемія, дафнія і криль) у дуже смачному і поживному желе.
При годуванні слід враховувати нічний спосіб життя макрогнатусів. Корм найкраще давати після вимкнення світла, щоб інші рибки не з’їли його першими. Необхідно суворо стежити, щоб кожному макрогнатусу дісталася порція їжі, інакше це може призвести до виснаження найбоязкіших особин. Рибки воліють харчуватись у придонних водах акваріума, але за необхідності підпливають за кормом до самої поверхні. Окремі особини їдять корм із рук, підпливаючи до господаря.
Розмноження та розведення
Розведення макрогнатусів у акваріумі важкувате. Це пов’язано з природними особливостями нересту: він припадає на сезон дощів, коли сильно змінюються параметри води у річках.
Для штучного розведення використовують гормональні ін’єкції. Спочатку відбирають виробників, їх відсаджують до окремої ємності й активно годують високобілковими кормами. У цей час готується нерестовий акваріум. Рекомендується акваріум об’ємом від 200 літрів і довжиною не менше одного метра. На дно вкладається сітка, зверху висаджують кущі дрібнолистих рослин – наприклад, яванський мох, папороть болбітіс або мікрозоріум – не зайвим також буде створення у нерестовику кількох укриттів.
У нерестовому акваріумі слід організувати хорошу фільтрацію й аерацію. Течія має бути помірною чи сильною. Жорсткість води встановлюється менша порівняно з показником основного акваріума – це дасть додатковий стимул до нересту, імітуючи прихід сезону дощів.
Після того як черевце самки почне набухати, її й одного-двох самців необхідно посадити до нерестовика, попередньо зробивши укол гонадотропіну чи хоріогоніну у спинний м’яз. Потім акваріум затінюють і лишають риб у спокої.
Сам нерест може тривати кілька годин. Самці активно ганяють самку по акваріуму, примушуючи метати ікру, що тут же запліднюється. Одна самка здатна відкласти до 1000 ікринок середньою величиною 1,25 мм. Після нересту виробників необхідно відсадити.
Інкубація ікри триває 3-4 доби. Жовтковим мішком личинки живляться ще стільки ж часу, після чого переходять до самостійного харчування. У цей час найбільшою небезпекою для молодих макрогнатусів є грибкові інфекції, тому необхідні регулярні підміни води та додавання протигрибкових препаратів.
У міру зростання молоді її необхідно сортувати за розміром і розсаджувати. Статева зрілість у риб настає у віці 1-2 років.
