Мангрові зарості – унікальне середовище проживання, в якому зустрічаються дуже незвичайні види тварин. Мабуть, одними з найцікавіших мешканців мангрових лісів є рибка муловий стрибун, спосіб життя і зовнішня будова яких ріднить їх більше з амфібіями, ніж із рибами.
Зміст
Загальні відомості
Мулові стрибуни (Periophthalmus sp.) – рід тропічних риб із родини Oxudercidae. Включає близько 35 видів. Є близькими родичами бичків, тому дуже нагадують їх зовні. Живуть ці рибки у зоні приливу та відпливу, що визначило появу у них пристосувань для виживання у настільки мінливому середовищі.
Ця рибка має кілька унікальних рис у внутрішній і зовнішній будові, деякою мірою її можна назвати перехідною формою між рибами та земноводними.
Зовнішній вигляд
Мулові стрибуни зовнішнім виглядом нагадують більше земноводних, ніж риб. Їх видовжене тіло може досягати довжини від 5 до 25 см. Голова непропорційно більша за тіло, на її верхівці розташована пара очей без повік.
Короткий, але м’язистий хвіст допомагає рибці переміщатися стрибками. Грудні плавники видозмінені в органи, що нагадують лапки амфібій, і служать для пересування по суші. Анальний плавник перетворився на черевну «присоску». Спинний плавник прямокутний, довгий, розділений на дві частини, він переливається різними кольорами: синім, чорним, жовтим, червоним.
Зяброва щілина невелика, здатна щільно закриватися для збереження вологи.
Основне забарвлення тіла – сіро-коричневе з великою кількістю плям і сріблястих блискіток. На шкірі розташовується безліч горбиків, у яких відбувається газообмін при шкірному диханні.
Статевий диморфізм не виражений.
Тривалість життя в акваріумі складає біля 3 років.
Розглянемо докладніше кожну особливість мулового стрибуна.
Незвичайні очі
Органи зору розташовуються на маківці рибки і, наче перископ, дозволяють оглядати поверхню водойми з-під води. Вони не мають повік, тому для зволоження очей муловому стрибуну доводиться разом або по черзі прикривати їх особливою складкою шкіри.
Особливості дихання
Якщо уважно придивитися до мулового стрибуна, то можна виявити масивну верхню губу й об’ємні зяброві кришки. Ці органи дозволяють рибці тривалий час перебувати поза водою. Перед тим, як вийти на сушу, стрибун набирає воду в рот і щільно притискає зяброві щілини, щоб зберегти невелику кількість вологи. Саме ця волога змочує зябра і не дає їм висохнути. Єдине, що потрібно – це регулярне поповнення «запасів» води. На жаль, така особливість будови не дозволяє рибкам повною мірою дихати розчиненим у воді киснем, тому стрибуни пристосувалися використовувати атмосферне повітря, періодично ковтаючи його. Також рибки здатні дихати через шкіру завдяки особливому слизу – аналогічно дихають і амфібії.
Незвичайні рухи
Хвостове стебло мулових стрибунів – справжня «пружина». Воно здатне підгинатися під тулуб і за необхідності різко розпрямлятися, виштовхуючи рибку вгору на висоту до 30 см. Це допомагає їм тікати від природних ворогів, застрибувати на мангрові гілки, щоб не знесло в море, ця здатність використовується й у шлюбних ігрищах. Плавники у стрибунів теж незвичайної форми. Грудні плавники видозмінені, їх основа нагадує лапку, а кінець – ласт. Така подвійна будова дозволяє використовувати кінцівки як для плавання, так і для наземного «ходіння» (рибка по черзі спирається то на один, то на інший плавник). Черевні плавники зрослися й виконують функцію присоски, щоб утримувати рибку на вертикальних поверхнях. Це необхідно, щоб стрибунів не віднесло в море під час відпливу.
Все життя рибок тісно пов’язане з припливами та відпливами. Під час припливу вони зариваються у грязюку або плавають біля дна, а під час відпливу повзають по мулу. Муловими стрибунами харчуються інші хижі риби, чаплі та водяні змії.
Ареал проживання
Мулові стрибуни досить широко розповсюджені по всьому світу: у західній Африці, південно-східній Азії, Малайзії, північно-східній Австралії. Найчастіше рибки зустрічаються на берегах мілководних лиманів, гирл річок, у мангрових заростях, уникаючи узбереж із сильними хвилями. Тут вони будують собі нірки глибиною 30-50 см. Одні види пристосовані до життя у прісних водоймах, інші – у солонуватих.
Догляд і утримання
Для утримання мулових стрибунів у неволі необхідно обладнати акватераріум об’ємом не менше 100 літрів. Проте у даному випадку важливий не стільки обсяг, скільки площа поверхні дна – вона має бути максимальною. В акватераріумі має бути ділянка для плавання з рівнем води 10-15 см і ділянка суші з піщано-мулистим дном, великими корчами та камінням. Часто можна виявити рибок, що висять на склі.
Акваріум обов’язково повинен бути накритий кришкою, щоб рибки не змогли скоїти втечу. Освітлення може бути помірним чи яскравим, корисно встановити ультрафіолетову лампу. У тераріумі необхідно підтримувати високу вологість. Температура повітря не повинна серйозно відрізнятися від температури води і має становити 25-30°С.
Оптимальні параметри води для утримання: Т=25-30 °С, pH=8.0-8.5, GH=10-25, солоність 15-20 ‰.
Не рекомендується утримувати рибок у прісній воді, вона має бути трохи солоною. Тому й обладнання необхідно підбирати таке, що встановлюють у морських акваріумах. Рух води не повинен бути сильним.
Сумісність
Мулові стрибуни – вкрай територіальні рибки, тому найкраще тримати їх поодинці. Якщо посадити разом двох самців, то вони почнуть демонструвати силу – це може перейти у сутичку. Утримувати рибок групою можна лише у ємностях великого об’єму.
З огляду на особливості утримання підселяти інших рибок до мулових стрибунів не рекомендується. У крайньому випадку можна звернути увагу на крабів схожого розміру, стрибуни добре співіснують із ними і в природі.
Годування мулового стрибуна
Мулові стрибуни абсолютно невибагливі в харчуванні і в більшості випадків поїдають будь-який корм, який пропонує їм господар. Природний раціон мулових стрибунів дуже різноманітний: вони поїдають комах, хапаючи їх на льоту, а також молюсків, ракоподібних разом з раковинами, черв’яків. Не гидують і водоростями.
При домашньому утриманні найкраще максимально урізноманітнити дієту рибок. Із сухих кормів добре підійдуть плаваючі гранули невеликого розміру, їх мулові стрибуни зможуть одразу проковтнути – наприклад, Tetra Cichlid Algae Mini.
Можна підгодовувати рибок шматочками креветок і рибним фаршем. Із задоволенням поїдаються живі цвіркуни. Годувати рибок найкраще на суші, бо у воді вони гірше бачать. Мулові стрибуни дуже швидко звикають до часу годування й уже за пару днів шикуються у чергу за новою порцією корму. Їх легко привчити їсти з рук.
Розмноження та розведення
Розвести мулових стрибунів у неволі – досить непросте завдання, тому штучне розмноження практично не зустрічається, хоча у природі процес відбувається досить цікаво. Статевий диморфізм у риб не виражений, самки відрізняються хіба що більш миролюбним характером. Самці у період розмноження поводяться дуже агресивно, влаштовують показові бої.
Перш за все самці викопують нірки до 1 метра завглибшки з кількома виходами. Вони стануть притулком майбутнім ікринкам. Для приваблення самки самці стрибають і видають специфічні звуки, схожі на спів. Запліднення у рибок внутрішнє – це ще одне пристосування для виживання у типових місцях проживання.
