Серед акваріумних рибок зустрічаються види з досить незвичайною формою тіла. Яскравими представниками такої групи є мастацембелуси – рибки з вугреподібним (або змієподібним) тілом, зовсім не схожі на «класичних» представників іхтіофауни. Чи складно утримувати цих носатих вихованців, ми розповімо в нашій статті.
Зміст
Загальні відомості
Мастацембелус (Mastacembelus sp.) – рід прісноводних променеперих риб із родини Мастацембелові. Живуть вони переважно в Африці, частина видів зустрічається в Азії. На теперішній час до складу роду входить понад 60 видів.
Характерна особливість риб – подовжене вугроподібне тіло та загострена голова. Рибки дуже схожі на ще одних популярних акваріумних мешканців – макрогнатусів.
Серед особливостей цієї групи потрібно відзначити сутінковий спосіб життя і любов до закопування у ґрунт. За типом харчування – хижаки чи всеїдні. Утримувати варто лише з рибками, не здатними поміститися в роті.
На історичній батьківщині великі представники роду є об’єктом рибальського промислу.
Зовнішній вигляд
Всі представники роду мають витягнуте та приплюснуте з боків змієподібне тіло. Голова невелика з сильно загостреною мордочкою. Цей «хоботик» дозволяє рибкам легко знаходити їжу між камінням чи у піску. Плавники невеликі, спинний і анальний зміщені до хвостового і разом з ними утворюють єдину площину. Пересуваються мастацембелуси за допомогою згинання задньої частини тіла.
Розміри рибок сильно залежать від виду. Найдрібніші представники мають довжину 7-8 см, найбільший – до 100 см. Уздовж спини мастацембелусів розташовані невеликі шипи, об які можна вколотися, але вони не становлять значної небезпеки для людини.
Забарвлення тіла, за рідкісним винятком, не вирізняється яскравістю. Як правило, воно коричневе з численними плямами чи смужками. У деяких видів є яскраво-помаранчевий візерунок. Глибоководні види мають зменшені очі без пігментації.
Середня тривалість життя у домашніх умовах складає 10 років.
Ареал проживання
Більшість мастацембелусів мешкає на Африканському континенті. Найчастіше зустрічаються у річках, хоча близько 15 видів населяють відоме озеро Танганьїка, більшість із них – ендеміки цього місця. Близько чверті відомих науці мастацембелусів живуть у Азії. Рибки віддають перевагу стоячій воді чи зі слабкою течією.
Види
Мастацембелус червоносмуговий (Mastacembelus erythrotaenia)
Вид мешкає у південно-східній Азії. Віддає перевагу рікам із повільною течією та густими заростями рослин. Здатний виростати до 100 см у довжину. Назву вид отримав за характерні яскраво-помаранчеві смужки по всій довжині тіла, які контрастують із загальним темним забарвленням. Належить до всеїдних рибок, але полюбляє м’ясну їжу. Веде нічний спосіб життя, вдень ховається серед декорацій або заривається у пісок. Рекомендований об’єм акваріума для однієї дорослої особини – від 300 літрів.
Мастацембелус панцирний (Mastacembelus armatus)
Мешкає в Індії, Таїланді та на острові Суматра. Максимальний розмір – 90 см. Залежно від місця проживання особи можуть мати різне забарвлення. Тримають рибок поодинці в акваріумах від 200 літрів. Здатні переносити невелику солоність води.
Догляд і утримання
Створення комфортних умов для мастацембелусів розпочинається з правильного підбору акваріума. Орієнтуватись у цьому питанні потрібно на максимальний розмір тіла дорослої особини. Тому й об’єм акваріума варіюється від 60 до 500 літрів. Найпопулярніші представники мастацембелусів можуть легко виростати до майже метрової довжини. Таким вихованцям знадобиться велика продовгуваста ємність.
Утримувати мастацембелусів найкраще поодинці, бо для них характерна внутрішньовидова агресія.
Як і будь-яка вугроподібна рибка, мастацембелуси дуже верткі та здатні пролазити у найменші отвори. Щоб уберегти їх від загибелі на підлозі кімнати, обов’язково подбайте про щільну кришку акваріума й не забудьте чимось закрити вільні технологічні отвори.
Найоптимальніший ґрунт для мастацембелусів – крупний пісок. Усі представники роду люблять зариватись у нього, багато хто проводить там майже весь час. Використання гравію небажане, адже об нього рибки можуть пошкодити свою ніжну шкіру.
Особливу увагу варто приділити декораціям в акваріумі. Мастацембелуси ведуть потаємний спосіб життя. Їх обов’язково необхідно забезпечити різноманітними укриттями: гротами, корчами, ПВХ-трубами тощо. До живих рослин рибки байдужі, але пристрасть до риття ґрунту призводить до викопування рослин. Щоб уникнути цього, можна висаджувати зелень в окремі горщики чи обмежувати доступ до коріння рослин за допомогою каміння. Обов’язково використовуйте плаваючі види рослин, наприклад, річчію чи пістію. Чим приглушеніше світло буде в акваріумі, тим частіше ви спостерігатимете активність своїх рибок. Плаваючі види своїми листками створюють природну напівтемряву.
Для створення комфортних умов акваріум має бути оснащений продуктивним фільтром і системою аерації. Мастацембелуси, як правило, живуть на мілководді, де вода добре прогрівається. Тому й у акваріумі температура води не повинна опускатися нижче 24°С. В іншому разі скористайтеся терморегулятором. Рівень освітлення повинен бути помірний.
Щотижнева підміна 20% води в акваріумі допомагає уникнути накопичення небезпечних продуктів обміну речовин. Якщо ви використовуєте для підмін водопровідну воду, не забудьте підготувати її за допомогою кондиціонера Tetra AquaSafe. Він миттєво видалить з води хлор і важкі метали, збагатить вітамінами групи В (проти стресу) і натуральними колоїдами (турбота про слизові оболонки риб).
Оптимальні параметри води для утримання: Т=24-28°С, pH=6.0-7.0, GH=5-12.
Сумісність
Мастацембелуси не вирізняються агресивним характером, але оскільки є хижаками, будь-яка дрібна рибка, здатна поміститися їм до рота, розглядатиметься як здобич. Тому найкращим варіантом стануть великі й рухливі види: скалярії, райдужниці, акулячі балу, птеригопліхти.
Відомі випадки, коли великі мастацембелуси добре уживались із великими цихлідами, наприклад, астронотусами чи червоними папугами. Але так щастить не завжди.
Годування мастацембелуса
Природний раціон більшості видів мастацембелусів – це дрібна риба, ракоподібні, комахи. Деякі види вживають трохи рослинної їжі й детрит.
На жаль, мастацембелуси практично не їдять сухі корми. Тому у домашніх умовах доводиться годувати рибок великим мотилем, трубочником, шматочками нежирної риби, молюсками, креветками та кормовими комахами.
Розмноження та розведення
Статевий диморфізм у рибок не виражений, але у визначенні статі зазвичай немає необхідності, адже мастацембелуси не розводяться у домашніх акваріумах. У промислових умовах застосовують ін’єкції гормонів, щоб спровокувати нерест.
