Акулячий балу (акулячий барбус або акулій балу) – миролюбна зграйна рибка, яка одержала своє ім’я за впізнавану форму тіла – витягнуту, з характерним спинним плавцем. Втім, на цьому її подібність з морським хижаком закінчується. Акваріумісти цінують балу за миролюбний характер і здатність уживатися з будь-якими сусідами, які підходять за розміром і темпераментом.
Зміст
Загальні відомості
Акулячий балу (також лат. Balantiocheilos melanopterus або Балантіохейлус чорноперий) – представник сімейства коропових, досить популярний серед початківців та досвідчених акваріумістів, не дивлячись на свої великі розміри та зграйний характер. Незвичайна форма і приємне контрастне забарвлення виділяють їх серед сусідів по акваріуму.
До речі, живуть балу дуже довго: у комфортних умовах – до 10, а то і до 12 років.
Уперше балу був описаний Пітером Блекером у 1851 році. Голландський медик та іхтіолог припустив, що ці риби родом із басейну річки Меконг у Таїланді, але пізніше вченим вдалося довести, що це не так.
В даний час акулячий балу занесений до Червоної книги в зв’язку з забрудненням вод в ареалі проживання, тому в продажу можна частіше зустріти екземпляри, вирощені на фермах.
Зовнішній вигляд
Цих рибок легко впізнати по витягнутому торпедовидному тілу, блискучій сріблястій лусці та, звичайно, характерному спинному плавнику – високому, підтягнутому вгору. Всі плавники прозорі або мають жовтуватий відтінок, який плавно переходить у контрастну чорну окантовку по краях. Луска майже однотонна: вона зовсім небагато темнішає на спині та світлішає на черевці. Ще одна впізнавана риса акулячого балу – великі очі, які допомагають знаходити їжу в товщі води.
Балу – досить велика риба. У природі вона виростає до 35 см, у неволі зазвичай росте до 25-30 см (залежно від розмірів акваріума). У поєднанні зі зграйним характером це багато в чому визначає умови утримання – барбусам необхідний просторий акваріум.
Цих риб не можна селити одинаками або парами. У зграї обов’язково повинно бути не менше 5 особин – інакше домінанти почнуть зачіпати слабких і проявляти агресію по відношенню до сусідів. Занадто маленька зграйка також стає причиною нервозності та хвороб.
Ареал проживання
До 2007 року вважалося, що акулячий балу в природі мешкає в басейні річки Меконг в Таїланді, але пізніше цю теорію вдалося спростувати. Батьківщина балу – Південно-Східна Азія, острів Суматра, Борнео і Малайський півострів.
Риба полюбляє чисту річкову воду, але може жити і в озерах. В основному займає середній шар води, але в пошуках їжі часто опускається на дно або піднімається до поверхні.
Догляд та утримання
Перше, що потрібно врахувати при виборі та облаштуванні «дому» для вашого нового жителя – його розмір. 30-сантиметрові особини, що збиваються у зграйки (які повинні складатися, мінімум, з 5 рибок) і досить активні, вимагають просторого акваріума. Для молодняку балу можна підібрати модель із ємністю 300 л, але краще відразу придивитися до 400-літрових (або навіть більше) акваріумів. Представники цього виду дуже люблять простір для плавання – тому акваріум повинен бути не просто великим, а й досить широким, з великою кількістю вільного місця.
Ще одна важлива вимога – наявність кришки. Балу досить полохливі (особливо на початку) й активні, а тому часто вистрибують з акваріумів, якщо ті не закриті.
Як прісноводна річкова риба, балу вимогливий до чистоти води та її насиченості киснем. Тому система фільтрації й аерації в акваріумі має працювати досить ефективно.
Якщо ви хочете забезпечити комфортні умови для життєдіяльності цих риб, постарайтеся підтримувати температуру води на рівні 22-28 °C, рівень pH, рівний 6.0-6.8, а також постійну жорсткість (GH) у межах 5.0-12.0 dGH. Міняти воду слід щотижня, на 1/4 або 1/3 об’єму.
Також не забудьте про освітлення – тим більше, що воно допоможе вам побачити всю красу сріблясто-дзеркальної луски.
Особлива увага балу буде потрібна в період адаптації, поки вони не звикли до акваріумного утримання. Упродовж місяця після придбання представники цього виду можуть лякатися раптової зміни рівня освітлення, різких рухів і нових для них умов. Відчуваючи стрес, вони часто намагаються вистрибнути з акваріума – або вдаряються об скло. Тому під час годування або прибирання намагайтеся звести стрес-фактори до мінімуму.
Під час облаштування акваріума подбайте про наявність вільного місця для плавання: уникайте пишних зарослей і великої кількості декору. Великі корчі біля стінки для декору і кілька жорстколистих рослин, що забезпечують рибкам укриття – цього набору цілком достатньо. Не вибирайте м’які та ніжні рослини – балу можуть пошкодити їх під час пошуку їжі. Найкраще з цими маленькими акулами сумісні анубіас, клінум, ехінодорус – стійкі та невибагливі.
Вибір субстрату не має особливого значення – балу не зачіпають його, коли шукають корм, але фахівці рекомендують темні види ґрунту – з естетичних міркувань. Дзеркальна луска балу виділяється на такому тлі найкраще.
Сумісність
Акулячий балу – велика, але миролюбна рибка. Вона легко уживається з будь-якими подібними за розміром сусідами.
Краще, якщо інші риби в акваріумі будуть однакові або трохи більше барбуса – занадто дрібних рибок срібляста акула може сприйняти за їжу та із задоволенням з’їсти. Те ж саме стосується невеликих живородних риб.
Ідеальними компаньйонами для представників цього виду стануть інші різновиди балу. Не гірше вони співіснують із сомами, тетрами, райдужницями, расборами, мінорами та гурамі.
Погана ідея – селити цих риб із територіальними видами (такими, як цихліди) або, навпаки, занадто флегматичними – наприклад, скаляріями. В обох випадках менш активний вид буде відчувати себе в акваріумі незатишно, піддаватися нападам і хворіти.
Акулячий балу: годування
Природний раціон акулячого балу дуже різноманітний: черви, личинки комах, шматочки живих рослин, водорості. Як і більшість коропових, рибки дуже ненажерливі та постійно знаходяться у пошуках їжі.
Але незважаючи на прекрасний апетит, шлунок у рибок досить слабкий. Тому їм протипоказаний, наприклад, мотиль, який погано перетравлюється і може призвести до розладів травлення. Не варто забувати, що живий корм несе небезпеку зараження рибок інфекціями та паразитами.
Для повноцінного росту і розвитку акулячого балу краще зупинити свій вибір на високоякісних сухих кормах. Вони зручні в застосуванні, легко зберігаються, безпечні та збалансовані.
Акулячий балу підбирає їжу в товщі води, тому краще всього вибирати корм, який буде повільно опускатися на дно. Залежно від розміру рибок можна використовувати TetraMin Granules (для молодих особин) або TetraMin XL Granules (для дорослих риб). Гранули швидко розм’якшуються і повільно тонуть, тому ідеальні для риб, що харчуються в середніх шарах акваріума. Виготовлений корм із більш, ніж 40 компонентів і повністю задовольняє харчові потреби «акулят», підтримує імунну систему і забезпечує чистоту води завдяки зниженню відходів риб.
Щоб урізноманітнити раціон, гранули періодично можна міняти на поживні пластівці TetraMin або високоенергетичні чіпси для рухливих риб TetraPro Energy.
До 10% щоденного раціону акулячих балу повинна становити рослинна їжа. Часто для цього використовуються листя салату, шпинату, кульбаби. Однак подібні компоненти, на тривалий час залишені в акваріумі, можуть погіршити якість води. Краще підгодовувати рибок чіпсами з високим вмістом водорості спіруліни, наприклад, TetraPro Algae.
Не зайвим буде іноді побалувати рибок ласощами-желе з артемії – Tetra FreshDelica Brine Shrimps.
Годувати рибок найкраще 2-3 рази на день порцією корму, яка буде з’їдена за кілька хвилин.
Розмноження та розведення
Самці балу трохи більші за самок, а їхній живіт менш округлий (у період нересту це особливо помітно). Втім, ці відмінності не такі очевидні при акваріумному утримані – тільки в тому випадку, якщо ви точно знаєте вік особин. Тому серед акваріумістів вважається, що статевий диморфізм у даного виду виражений слабо. У зграї з 5-6 рибок може не виявитися жодного самця – або жодної самки.
Акулячий балу – риба, яку не так легко розводити в неволі, а в умовах акваріумного утримання це зробити ще важче, і головне обмеження – вільне місце. У зоомагазини цих маленьких акул постачають з рибних ферм, де самців і самок стимулюють до розмноження за допомогою гормонів.
Використовуючи такі гормони, ви можете спробувати розвести і своїх вихованців, але потрібно обов’язково дотримуватися кількох умов.
Для початку подбайте про резервуари для розмноження: в довжину він повинен бути не менше двох метрів, а за об’ємом – від 1 000 літрів і більше. Далі в нього потрібно відсадити одну статевозрілу самку та двох дорослих самців. Акулячий балу досягає придатного до розмноження віку після 4 років – це досить багато для акваріумних рибок.
Подбайте про те, щоб вода в акваріумі була трохи холоднішою, ніж зазвичай, а дно устеляв товстий шар Яванського моху – самиці балу він знадобиться, щоб метати ікру. Підберіть також особливий раціон: рослинна їжа для самки і тваринна, багата білком – для самців.
За один нерест самка здатна привести на світ до 10 000 ікринок. Потім дорослих риб треба відсадити до родичів – через 2 дня з ікринок почнуть вилуплюватися личинки, які швидко сформуються в мальків і будуть стрімко зростати при правильному годуванні живим пилом.