Річки Південної Америки славляться великими і барвистими цихлідами. Багато акваріумістів готові утримувати їх, навіть не дивлячись на необхідність поселяти цих риб в акваріуми великого об’єму і кепські стосунки з іншими видами. У даній статті ми розповімо про бірюзову акару (Andinoacara rivulatus) – одну з найрозумніших і найпривабливіших цихлід південноамериканського континенту.
Зміст
Загальні відомості
Західні акваріумісти нерідко називають цю рибку «Green Terror» – зелений терор. Таке прізвисько бірюзова акара отримала за досить агресивну поведінку, особливо в період нересту. Але нестерпний характер абсолютно не зупиняє поціновувачів цієї риби, адже її забарвлення із зеленувато-синім металевим відблиском нікого не залишить байдужим.
Не варто плутати бірюзову акару з блакитно-плямистою акарою. Спочатку їх відносили до одного виду, але пізніше розділили по ряду морфологічних ознак.
Зовнішній вигляд
Мальовничий зовнішній вигляд – головне, за що цінують акваріумісти бірюзову акару. Основне забарвлення тіла сріблясто-сіре, на більшій частині тулуба розташовані блакитно-зелені точки. Створюється враження, що кожна лусочка відокремлена і підсвічується ореолом. У центрі корпусу розташовується темна пляма неправильної форми. На зябрових кришках і мордочці можна виявити бірюзові хвилясті лінії. Спинний, закруглений хвостовий і анальний плавники також яскраво забарвлені та мають широкий помаранчевий або білий кант.
Акара бірюзова – дуже велика ціхліда, її розмір в акваріумі відповідного об’єму може досягати 25-30 см.
У статевозрілих самців нерідко розвивається в лобовій частині жировий наріст.
Ареал проживання
Батьківщиною бірюзової акари є тихоокеанська частина Південної Америки: від річки Тумбес в Перу до річки Есміральдес в Еквадорі. Перший науковий опис бірюзової акари зробив британський іхтіолог Альберт Готгельф Гюнтер в 1860 році. Сама назва роду «Акара» перекладається як «струмок».
Живуть акари як в прозорій, так і в насиченій гуміновими речовинами «темній» воді.
Догляд та утримання
Для утримання бірюзової акари, перш за все, потрібний просторий акваріум. Краще, якщо об’єм води на пару риб становитиме не менше 300 літрів. Для ефективного очищення води необхідно використовувати високопродуктивний зовнішній фільтр. Він не тільки дозволить збирати різноманітні суспензії у воді, але й не допустить підвищення концентрації небезпечних продуктів азотистого обміну в акваріумі, завдяки життєдіяльності корисних нітрифікуючих бактерій. Також слід встановити потужний компресор, який буде збагачувати воду киснем, що необхідний рибам і мікроорганізмам для дихання.
Найбільш придатними декораціями для утримання акар стануть піщаний грунт (або велика галька), камені і натуральні корчі. Освітлення не повинно бути дуже яскравим.
Оптимальні параметри води для утримання: T = 24-26°C, pH = 6.5 – 7.9, GH = 5-13.
Таким чином, вода потрібна м’яка і слабокисла/нейтральна, що властиво багатьом жителям водойм Південної Америки.
На жаль, посадка живих рослин в акваріум з бірюзовими акарами, в більшості випадків, буде не доцільною, оскільки риби постійно перекопують грунт. При бажанні можна використовувати види з жорстким листям, наприклад, анубіаси, які необхідно щільно закріпити, щоб виключити спливання на поверхню.
Сумісність
Своє грізне прізвисько «Зелений терор» бірюзова акара отримала зовсім не випадково.
У рибки дуже часто спостерігається підвищена агресія до сусідів по акваріуму, тому до їх підбору необхідно підходити дуже ретельно. Непоодинокі ситуації, коли в результаті акари залишаються в акваріумі зовсім одні.
Насамперед, усі рибки, що живуть з акарами, повинні бути співрозмірні. Будь-які дрібні види (і навіть середнього розміру) рано чи пізно будуть з’їдені. В ідеалі, якщо акари та заплановані сусіди будуть жити в загальному акваріумі ще мальками і розвиватися разом, це дозволить знизити загальну агресію. Акваріум необхідно обладнати великою кількістю різноманітних укриттів, і його об’єм повинен бути достатній для життя риб великого розміру. Утримувати акар можна з деякими американськими цихлазомами (северум, Меека, восьмисмугова, астронотус) і великими сомами (наприклад, птерігопліхт).
Під час нересту акари стають більш агресивними по відношенню до сусідів. Якщо самець і самка почали готувати гніздо для ікрометання, то будь-який вид, що дозволить собі наблизитися до нього, буде негайно атакований.
Також у бірюзових акар добре розвинений мисливський інстинкт, тому їх необхідно регулярно і достатньо годувати, в іншому випадку вони можуть звернути увагу на інші види, що мешкають з ними в акваріумі.
Годування акари бірюзової
Природний раціон бірюзових акар складається, в основному, з дрібних рибок, комах і їх личинок, черв’яків та інших безхребетних. Акари невибагливі й в умовах акваріума добре поїдають всі види кормів: живі, сухі, заморожені. Багато акваріумістів практикують годування дорослих акар нежирною морською рибою і креветками. Також існує думка, що великих цихлід можна годувати дрібним сухим кормом для котів, що, звичайно, є помилкою, так як подібний раціон не враховує специфічні харчові потреби риб.
Для правильного підбору корму необхідно враховувати, що бірюзові акари – це хижі риби, а значить їм необхідна велика кількість білка. Розмір корму теж повинен бути відповідним, адже дорослі крупні екземпляри маються досить великий рот.
Хорошим вибором для годування бірюзових акар стануть якісні сухі корми для цихлід від компанії Tetra – Tetra Cichlid. Дорослих особин найкраще годувати великими плаваючими паличками Tetra Cichlid Sticks, які тривалий час тримаються на поверхні води і, завдяки своїй формі, з виду нагадують природний корм великих риб. Повноцінний корм підсилює натуральне забарвлення, життєву енергію риб і опірність хворобам. Для підростаючих акар найкраще зупиниться на пластівцях Tetra Cichlid XL Flakes або невеликих гранулах Tetra Cichlid Mini Granules.
Годувати бірюзових акар необхідно кілька разів на день. У голодних рибок може проявитися мисливський інстинкт, і тоді вони почнуть нападати на сусідів.
Розмноження та розведення
Розведення бірюзових акар зазвичай не складає труднощів. Найбільша складність – підібрати підходящу пару. Самка сама вибирає собі партнера, тому зазвичай доводиться чекати, поки зграйка молодих рибок не розіб’ється на пари. Статевозрілими акари стають у віці близько 8 місяців.
Статеві відмінності підрощених рибок досить виразні. Самці більші за самок, мають яскравіше забарвлення, а на лобі розвивається жировий наріст. Також спинний і анальний плавники у чоловічих особин довші і загострені. Під час нересту кольори стають ще яскравіші та більш насичені.
Нерест у бірюзових акар зазвичай спонтанний і не вимагає створення спеціальних умов. Якщо пара підходить один до одного і готова до ікрометання, можна простимулювати її невеликим підвищенням температури і великою підміною води. Далі рибки вибирають плоску поверхню, наприклад, камінь, куди і будуть в майбутньому відкладати ікринки. Якщо нічого подібного в акваріумі немає, то в грунті викопується ямка й ікра клеїться прямо на скло. В середньому за один нерест самка відкладає до 300 ікринок.
У бірюзових акар спостерігається яскраво виражений батьківський інстинкт. Як самець, так і самка доглядають за ікрою: створюють потік води плавниками, видаляють мертві ікринки. У дуже рідкісних випадках батьки можуть спробувати з’їсти ікру, тоді необхідно максимально обережно перенести камінь з рештою ікринок в окремий акваріум, забезпечити аерацію і додати протигрибкові препарати.
Розвиток ікри триває близько чотирьох діб, личинки, які вилупилися не плавають, а залишаються прикріпленими до субстрату.
Через 3 дні вони стають повноцінними мальками і готові до самостійного харчування «живим пилом», наупліямі артемії і якісними сухими кормами.
