У басейнах великих річок Південної Америки можна зустріти групу риб з незвичайною поведінкою. Періодично вони набирають до рота жменю піску, а потім випускають його через зябра. Збоку може здатися, що рибки їдять ґрунт. Звуть цих цікавих представників цихлід геофагусами. А ось чому у них такі дивні гастрономічні пристрасті, ви зможете дізнатися з нашої статті.
Зміст
Загальні відомості
Геофагуси (Geophaginae) – група променеперих риб із родини Цихлові. Включає в себе ряд близьких родів, що мешкають на території Південної Америки й відрізняються великою різноманітністю розмірів тіла, забарвлення, поведінки.
Назва групи походить від двох грецьких слів «geos» – земля і «phagus» – поїдати. Таким чином, геофагус – це «землеїд». Латинська назва відображає типову для всіх представників родини звичку ковтати пісок із дна річок. Справа в тому, що на піщаних і мулистих галявинах мешкає велика кількість безхребетних – личинок комах, хробаків, молюсків. Геофагуси захоплюють їх разом зі шматочком субстрату й у роті відціджують усе найсмачніше, а пісок відправляється назовні через зябра.
Геофагуси дуже цінуються любителями цихлід навіть попри те, що для утримання деяких видів потрібні акваріуми об’ємом 400-500 літрів. У них також добре виражений батьківський інстинкт.
Зовнішній вигляд
Геофагуси мають потужне, стисле з боків тіло. Характерною рисою є конічна голова з високо розташованими очима. На ній часто утворюється велика жирова шапка. Рот спрямований униз, із м’ясистими губами, пристосований до поїдання їжі з дна. Плавники добре розвинені, спинний тягнеться від голови і розширюється біля хвоста. Хвостовий плавник однолопатевий, його крайні промені можуть бути подовжені. Такими ж ниткоподібними виростами закінчуються і грудні плавники.
Середній розмір геофагуса становить 10-12 см, проте зустрічаються й великі види, що виростають до 30 см.
Забарвлення тіла геофагусів різне. Зустрічаються види з жовто-зеленою, оливковою, блакитною лускою й інших кольорів. Із спільних рис можна виділити металевий відблиск численних плям, розкиданих по тілу і плавниках, що утворюють рівні ряди. За зябрами у багатьох видів спостерігається невелика чорна пляма. Статевий диморфізм виражений слабко.
Тривалість життя в акваріумі складає до 15 років.
Ареал проживання
Геофагуси – мешканці екваторіальної та тропічної частин Південної Америки. Вони зустрічаються у численних притоках великих річок – Амазонки й Оріноко. Геофагуси населяють різноманітні біотопи: їх можна відшукати як у річках зі стрімкою течією, так і в повільних струмках із «чорною» тропічною водою, багатою на гумінові речовини від листя та гілок, що розкладаються. Температурний режим також не відіграє для рибок особливої ролі. Окремі види з легкістю переносять нічні зниження температури води до +10° С.
Види
Геофагус Штайндахнера (Geophagus steindachneri)
Мешкає на території сучасної Колумбії. Типовий біотоп – спокійна заводь із піщаним субстратом.
Забарвлення тіла варіюється від жовтого до червоного залежно від регіону проживання. Виростає рибка до 11-15 см. Для дорослих самців характерний жировий наріст на голові.
Мінімальний об’єм для утримання – 250 літрів. Полюбляє м’яку та слабокислу воду. Утримання гаремне: самець і кілька самок, бо чоловічі особини не терплять один одного. До інших рибок ставиться спокійно.
Геофагус червоноголовий (Geophagus sp. Tapajos)
Даний вид ще не має повного наукового написання, тому більш відомий під комерційною назвою геофагус червоноголовий Тапажос. Живуть рибки у Бразилії, перші екземпляри були виловлені в річці Тапажос, звідки й виникла первинна назва. Віддають перевагу «чорній» тропічній воді та помірній течії.
Здатні виростати до 20-25 см. Відмінна риса – яскрава червона пляма на голові. Плавники червонуваті з бірюзовими повздовжніми смужками. На боках можна розгледіти ледь помітні темні смуги і часто – темну пляму за зябрами. Рекомендований об’єм акваріума – від 300 літрів. Полохливі цихліди, тримаються зграйками.
Геофагус альтифронс (Geophagus altifrons)
Природний ареал включає в себе басейн річки Ріо-Негру. Рибки живуть у прибережних районах річок із чистою і прозорою водою.
Максимальний розмір геофагусів альтифронс – 22 см. Забарвлення залежить від регіону походження і може варіюватися від блакитного до червоно-помаранчевого. Статевий диморфізм не виражений. Рекомендований об’єм для утримання – не менше 500 літрів. При груповому утриманні у великому акваріумі знижується рівень агресії. В умовах обмеженого простору сильніші особини нападають на слабших.
Геофагус сурінамський (Geophagus surinamensis)
У природі цей вид геофагуса можна зустріти у басейнах річок, що протікають на території Сурінама та Французької Гвіани. Живуть біля дна, люблять повільну течію та замулені субстрати.
Великі рибки, можуть виростати до 30 см у довжину. Колір тіла може бути від оливково-зеленого до перлинно-сірого з поперечними синьо-зеленими смужками. Статевий диморфізм виражений слабо. Для утримання знадобиться акваріум об’ємом не менше 500 літрів. У таку ємність можна помістити 5-8 рибок. Відрізняються спокійним характером, агресивні лише у період нересту.
Геофагус бразильський (Geophagus brasiliensis)
Один із найкрасивіших геофагусів, зустрічається на півдні Бразилії й Уругваї. Живуть рибки у прибережних районах і низинах річок.
Бразильського геофагуса називають ще перлинною цихлідою за численні бірюзові плями на тілі. Розмір самців може досягати 25 см, самки зазвичай дрібніші – не більше 15 см. Чоловічі особини забарвлені яскравіше, у дорослих розвивається характерний жировий горб на голові.
Для утримання пари риб необхідний акваріум від 300 літрів. На відміну від багатьох інших геофагусів, зграйкового утримання не потребують. Рибок можна селити і поодинці, і парами, якщо вони сформувалися. Характер задерикуватий, особливо у період нересту. Для утримання з іншими видами знадобиться акваріум не менше 500 літрів з великою кількістю укриттів.
Геофагус бальзані (Gymnogeophagus balzanii)
Геофагус бальзані зустрічається у південноамериканських річках Парана, Парагвай, Гуапоре. Віддає перевагу спокійним заплавам.
Забарвлення рибки не можна назвати яскравим. Тіло жовто-коричневе з розкиданими по ньому блакитними крапками. З боків тіла розташовані 5-8 темних поперечних смуг. Максимальний розмір риб в акваріумі – 20 см.
Спокійна цихліда, добре уживається зі співрозмірними видами риб. Геофагуси бальзані ведуть придонний спосіб життя, але, на відміну від своїх найближчих родичів, рідко копаються у ґрунті.
Для утримання знадобиться акваріум від 300 літрів. Самці погано переносять один одного, тому самок має бути більше. І, звичайно, необхідно влаштувати велику кількість укриттів.
Геофагус Вайнміллера (Geophagus winemilleri)
Ця цихліда родом із річки Оріноко зустрічається в любительських акваріумах нечасто. Тяжіє до річок із чистою прозорою водою вздовж пологих берегів.
Великий вид, його представники можуть досягати 20 см у довжину. Основне забарвлення тіла – жовто-помаранчеве з рядами блакитних смуг. На боках розташовані по одній великій овальній плямі чорного кольору. Статевий диморфізм виражений слабко.
Утримувати найкраще невеликими групами (до 5 особин) в акваріумі від 500 літрів. Відрізняється миролюбною вдачею.
Догляд і утримання
Утримання геофагусів у домашніх умовах не особливо складне, адже рибки відрізняються витривалістю. Однак на кілька моментів варто звернути пильну увагу.
Найкраще, якщо геофагуси будуть жити в акваріумі зграйками від 5 до 15 особин. У таких умовах вони будуть почуватися максимально комфортно. Рибки будуть упевненішими й активнішими. Принагідно можна спостерігати за побудовою ієрархічних зв’язків між особинами, а шанси на успішне розведення різко підвищуються. З огляду на середній розмір геофагусів, мінімальний об’єм акваріума повинен бути не меншим за 300 літрів, в ідеалі – від 500.
Наступний важливий момент – підбір ґрунту. Прагнення копатися в ньому закладене в цих рибках на рівні інстинкту, навіть незважаючи на те, що самостійно добувати їжу цихлідам уже немає необхідності. Тому найкращим вибором стане дрібний кварцовий пісок, який дозволить геофагусам безпечно просівати його через зябра.
Кращим варіантом декорацій стануть натуральні корчі та каміння, з яких вийдуть чудові укриття. Корчі також корисні, оскільки виділяють у воду дубильні речовини. Перекопування геофагусами ґрунту, на жаль, накладає деякі обмеження на використання живих рослин в оформленні. Рибки з легкістю можуть розкопати коріння куща, від чого рослина спливе вгору. Найчастіше в акваріумах з даними цихлідами використовують анубіаси, криптокорини, ехінодоруси. Останні два види краще висаджувати у горщики, щоб уникнути пошкоджень кореневої системи.
Освітлення не повинне бути яскравим, геофагуси полюбляють легку напівтемряву. Важливо організувати в акваріумі належну фільтрацію. Це, знову ж таки, пов’язано зі звичкою риб копатися в піску. Під час таких процедур у воді піднімається велика кількість суспензії, яка створить сильне забруднення, якщо не буде вчасно відфільтрована. З цієї причини необхідно також регулярно добре чистити дно акваріума від органічних залишків. Вода повинна бути насичена киснем, адже геофагуси дуже активні риби. Особливо це стосується видів, що мешкають у річках зі стрімкою течією. Терморегулятор також необхідний при утриманні теплолюбних геофагусів.
Оптимальні параметри води для утримання: Т=24-27°С, pH=6.5-7.5, GH=6-18.
Необхідні щотижневі підміни для підтримки високої якості води. Видам, що віддають перевагу водоймам із «чорною» тропічною водою, корисне регулярне додавання кондиціонера з натуральною торф’яною витяжкою – Tetra ToruMin.
Сумісність
Більшість геофагусів – це спокійні за характером рибки, які чудово уживаються зі співпропорційними видами. Яскраво виражена агресія проявляється лише у період нересту.
Найкраще зграйка геофагусів виглядає у видовому акваріумі. Але їх запросто можна поселити з сусідами по природних біотопах, наприклад, іншими цихлідами (скаляріями, северумами), сомиками (такими як коридораси, анциструси, торакатуми).
А ось сусідства з дрібними видами краще уникати. Неони, гупі, тетри, расбори стануть не кращими сусідами і, найімовірніше, швидко будуть з’їдені. Золотих рибок (навіть великих) також не варто підселяти до геофагусів, які можуть обкусати золотим рибкам плавники, і це закінчиться їх загибеллю.
Годування геофагуса
Геофагуси – всеїдні риби. Їх природний раціон досить різноманітний і включає в себе личинок комах, хробаків, шматочки фруктів, що падають у воду. При утриманні в акваріумі цихлідам також необхідно запропонувати різноманітне меню. Від живих або заморожених кормів краще відмовитися. Вони незбалансовані й несуть загрозу зараження акваріума інфекціями. Якісні сухі корми позбавлені цих недоліків, добре впливають на ріст і самопочуття рибок.
Найкраще геофагусам підійдуть корми для цихлід із високим вмістом рослинного компонента, наприклад, Tetra Cichlid Algae Mini чи Tetra Malawi. Рослинна клітковина важлива в раціоні, вона підтримує нормальне функціонування шлунково-кишкового тракту.
Види, в забарвленні яких присутні червоні, помаранчеві чи жовті кольори, рекомендується підгодовувати кормами з натуральними підсилювачами кольору, такими як Tetra Cichlid Colour. Вже за кілька тижнів ваші вихованці стануть набагато яскравіші.
Пластівці Tetra Cichlid XL Flakes і плаваючі палички Tetra Cichlid Sticks стануть відмінними базовими кормами. Вони універсальні і підходять усім видам цихлід. Ці корми містять добірні тваринні та рослинні компоненти, а також комплекс вітамінів для підтримки здоров’я і довголіття.
Не забудьте побалувати своїх вихованців натуральними ласощами з серії Tetra FreshDelica, вони напевно припадуть до смаку вашим цихлідам.
Розмноження і розведення
Геофагуси добре розмножуються у домашніх умовах. Зазвичай це відбувається прямо у загальному акваріумі. Найпростіше пари формуються при зграйковому утриманні геофагусів. Спроби створити штучний «союз» часто закінчуються провалом через впертий характер риб.
Статева зрілість настає у геофагусів у віці близько року. З початком нересту самці набувають насиченого забарвлення і влаштовують шлюбні танці, роздуваючи зябра і розставляючи плавники. У період нересту рибки часто проявляють агресію. Стимулом до нересту служить підвищення температури і почастішання підмін води.
Сформована пара знаходить собі підходяще місце, де самка відкладає до 200 ікринок. У геофагусів яскраво виражений батьківський інстинкт: після запліднення один із батьків збирає ікру до рота, де і відбувається інкубація, вона триває 10-14 днів. Мальки залишаються у ротовій порожнині батька, доки не спорожніє їх жовтковий мішок, після чого починають випливати назовні. Однак ще пару тижнів малюки ховаються в роті дорослих особин за перших ознак небезпеки.
