Папороті – дуже стародавня група рослин, які зберегли деякі риси своїх далеких предків, хіба що поменшавши. Ці рослини відрізняються підвищеною витривалістю, добре адаптуються до різних умов утримання. За невибагливість і красивий зовнішній вигляд цінуються акваріумістами всього світу.
Зміст
Загальні відомості
Індійська водяна папороть (Ceratopteris thalictroides) – популярна акваріумна рослина із родини Птерісові. У продажу можна зустріти кілька близькоспоріднених видів, які важко розрізнити, але називаються вони однаково через ідентичні умови утримання. Сам вид досить молодий. Він був виділений у 2010 році з папороті рогатої після генетичних досліджень, що показали відмінність у кількості хромосом.
Вид пантропічний, це означає, що його можна зустріти у тропічних і субтропічних регіонах на різних континентах: у південно-східній Азії, Центральній і Південній Америці, Танзанії, північній Австралії.
Мешкає усюди. Добре почувається на вологих берегах річок і струмків, спокійно переносить повне занурення під воду, може рости, навіть не укорінюючись у ґрунті. Рослина зустрічається на болотах і рисових полях. Таким чином, папороть віддає перевагу водоймам зі стоячою водою та високим вмістом органічних сполук. Росте як на освітлених, так і на тінистих ділянках на висоті до 1300 м над рівнем моря. Нерідко утворює густі зарості в корінні мангрових дерев.
У природних умовах є однорічною рослиною, але в умовах акваріума культуру можна підтримувати на постійній основі. Має цікаву особливість споживати з води різні сполуки, тому є своєрідним фільтром.
Має кілька морфологічних форм, найпопулярнішою з яких є варіація з розсіченим листям. Усюди рекомендується для утримання в акваріумі, адже вид невибагливий і швидко росте. Проте тут можуть ховатися проблеми. Швидкий ріст призводить до того, що папороть забирає життєвий простір у інших рослин, тому її велике листя варто періодично підрізати, а кущі, що сильно розрослися, міняти на молоді нові.
На острові Мадагаскар, у Новій Гвінеї й у В’єтнамі місцевим населенням вживається як салат. У деяких країнах Азії з листя індійської папороті роблять прикраси.
Зовнішній вигляд
Індійська папороть – приваблива водяна рослина з коротким вертикальним кореневищем. У відповідних умовах розмір рослини може досягати 40-50 см. Листя дрібнорозсічене, колір варіюється від світло-зеленого до насиченого темно-зеленого. Забарвлення залежить, насамперед, від рівня освітлення та вмісту поживних речовин у воді. Листя утворює щільний пишний кущ. Темпи росту – високі. На краях листя можуть розвиватися дочірні рослини. Коренева система розгалужена.
Утримання індійської папороті
Індійська папороть – не найскладніша в утриманні рослина. Висаджувати її найкраще у центрі акваріума чи біля бічних стінок. Також можливе вирощування папороті в окремих горщиках із поживним субстратом.
Якщо використовувати цей вид папороті в оформленні акваріума, необхідно подбати про відповідний об’єм, адже розмір дорослої рослини може становити до 50 см. Незважаючи на розвинену кореневу систему, самі корінці легко ламаються, тому ґрунт не повинен бути дуже щільним – наприклад, можна використовувати річковий пісок або особливий ґрунт із запеченої глини (Tetra ActiveSubstrate). Його бажано вкласти шаром 4-5 см. Буде чудово, якщо ґрунт виявиться ще й замуленим.
Папороті дуже люблять високий вміст органічних речовин у субстраті.
Освітлення рекомендується яскраве, це стимулюватиме ріст рослини. Тривалість світлового дня – не менше 12 годин.
Індійська папороть добре відгукується на внесення СО₂, хоча цей елемент не обов’язковий, як і підживлення рослини мінеральними добривами.
Цей тропічний вид любить теплу воду – від 24-28°С. При зниженні температури до 20°С ріст рослини припиняється, колір блідне. В ідеалі жорсткість води має перевищувати 6°. У дуже твердій воді рослина почувається погано й часто гине. Кислотність має становити від 5 до 6,5 одиниць.
Підміни води можна робити не дуже часто, папороть любить воду, багату на гумінові речовини. Сумісний з багатьма спокійними видами риб.
Розмноження
Основний спосіб розмноження індійської папороті – вегетативний. На зростаючому великому старому листі з’являються дочірні рослини. Коли у молодих папоротей виростає кілька листочків і розвивається мочка корінців, їх можна відокремити від материнської рослини. Вони легші за воду, тому спливають угору, й подальший розвиток відбувається на поверхні води. Згодом можна залишити рослину у плаваючому вигляді чи вкорінити її у ґрунті.
Статеве розмноження у папороті досить складний процес, його можна здійснити в умовах палюдаріума чи вологої оранжереї. Але на практиці акваріумістами цей спосіб використовується рідко.
Рослину можна вирощувати в умовах палюдаріума.
