Макроподи по праву вважаються першопрохідцями в світі акваріумістики. В Європі цей вид з’явився лише трохи пізніше золотих рибок. Його краса та невибагливість утримання зіграли велику роль в популяризації акваріумістики, тому макроподи досі залишаються дуже популярними вихованцями.
Зміст
Загальні відомості
Макропод, або райська риба (Macropodus opercularis) – представник лабіринтових з сімейства осфронемові. Назва виду складається з двох грецький слів: «макрос» – великий і «подос» – нога. Така назва була дана рибкам ще найбільшим систематиком Карлом Ліннеєм, який розгледів «ногу» в подовженому анальному плавці макропода. Характерною особливістю лабіринтових риб є наявність додаткового органу дихання. На вигляд він нагадує невеликий мішечок, густо пронизаний кровоносними судинами, розташований поруч із зябрами. Лабірінтовий орган дозволяє рибам використовувати атмосферне повітря для дихання, що життєво необхідно в типових біотопах макропода – заболочених ділянках річок, каналах, рисових полях, де відсутність течії та велика кількість органіки призводять до зниження концентрації розчиненого у воді кисню.
Варто відзначити, що макропод одна з найагресивніших лабіринтових рибок. Як і найближчі родичі – сіамські півники – дорослі самці вкрай нетовариські один з одним. Хоча інші мешканці акваріума їх зазвичай не цікавлять.
Макроподи дуже цікаві рибки. Вони розумні та допитливі. Спостерігати за їх поведінкою – суцільне задоволення.
В даний час макропод внесений до Міжнародної Червоної книги, але як вид, що викликає найменші побоювання. Зниження чисельності пов’язано, перш за все, з освоєнням людиною природних місць проживання виду та забрудненням природного середовища.
Зовнішній вигляд
Макроподи досить великі акваріумні рибки. Довжина тіла самців може досягати 10 см, самок – 8 см. Тіло витягнуте, міцне. Голова загострена, з великими очима. Непарні плавці (хвостовий, анальний і спинний) добре розвинені. Хвіст може досягати 3 см в довжину, що візуально робить рибу ще більшою. Грудні плавники прозорі, а черевні видозмінені в тонкі нитки і виконують роль органів дотику, дозволяючи орієнтуватися в каламутній воді.
На особливу увагу заслуговує забарвлення макроподів. Основний колір тіла – синій або насичено оливковий з численними поперечними червоними смужками. Непарні плавці блакитно-червоні, на хвості можуть бути білі плями. Біля зябер є блискуче синє вічко, оточене червоною плямою. Йдеться, перш за все, про самців, самки забарвлені набагато скромніше. Інтенсивність забарвлення залежить від температури води і ступеня збудження рибки. Селекціонерами отримано ряд колірних варіацій, наприклад, альбіноси, які в утриманні не відрізняються від класичної форми.
Середня тривалість життя становить 5 років.
Історія виникнення
Перші екземпляри були привезені в 1869 році французьким консулом Симоном. На жаль, в той час нічого не було відомо про потребу лабіринтових риб брати повітря з поверхні води, тому їх перевозили в герметичних бочках. Живими добралися тільки 22 рибки з 100. Макроподи були подаровані французькому акваріумісту П’єру Карбоньє, який досить швидко зумів розвести рибок. У 1876 році макроподи потрапили в Берлін. Так було покладено початок широкому розповсюдженню цього виду.
Ареал проживання
Макропод широко розповсюджений на великій території Південно-Східної Азії. Його можна зустріти на півдні Китаю, у В’єтнамі, Лаосі, Камбоджі, Малайзії. Успішно рибка була інтродукована в Японії, Кореї, США, на острові Мадагаскар.
Рибки віддають перевагу стоячим водоймам – заплавам великих річок, рисовим полям, зрошувальним каналам, болотам, ставкам.
Догляд і утримання
Для утримання макроподів знадобиться акваріум об’ємом від 40 літрів. Цього буде цілком достатньо для одного самця і пари самок. Рибки можуть вистрибувати з води, тому акваріум слід накривати кришкою. Утримувати макроподів на самоті – не найкраща ідея. Від цього вони стають дикими й агресивними навіть по відношенню до інших видів. Зграйне утримання у правильно облаштованому акваріумі дозволяє завести навіть кілька пар. До того ж лише у групі проявиться найцікавіша поведінка, а забарвлення самців буде яскравіше. Особин з різними колірними варіаціями краще тримати окремо, щоб порода не вироджувалася.
Грунт краще використовувати темних відтінків, на ньому рибки виглядають набагато яскравіше. Найкращими декораціями стануть натуральні корчі та зарості живих рослин. Для вирощування в акваріумах з макроподами підійдуть будь-які популярні види: валіснерії, гігрофіли, папороті, кушир, мохи, ехінодоруси тощо. Подобаються макроподам і плаваючі рослини: пістії, річчії. Вони приглушують світло від ламп освітлення, а також допомагають закріпити гніздо з пухирців, яке споруджують самці під час нересту. Але важливо стежити, щоб плаваючі рослини не покривали поверхню води суцільним килимом: рибкам потрібне місце, в якому рибки зможуть захопити чергову порцію повітря.
Наявність в акваріумі терморегулятора та компресора не обов’язкова. Рибки добре пристосовані до життя у відносно прохолодній воді (від 15°С) і з малим вмістом кисню (в цьому допомагає лабіринтовий орган). Фільтр бажано встановити, він дозволить підтримувати в акваріумі комфортне середовище. Але не варто створювати сильну течію, бо макроподи віддають перевагу спокійному потоку води.
Оптимальні параметри води для утримання: Т = 15-26°С, pH = 6.0-8.0, GH = 6-20. Дуже корисно буде додати в воду Tetra ToruMin – кондиціонер з натуральною торф’яною витяжкою. Він надасть воді невеликого коричневого відтінку, наближеного до природного. Раз на тиждень необхідно підмінювати третину води в акваріумі.
Сумісність
Інформація про сумісність макроподів неоднозначна. Можна зустріти відгуки, що рибка прекрасно живе в загальному акваріумі та не проявляє інтересу до своїх сусідів. Але є і протилежна точка зору, що макропод ганяє інших риб по акваріуму, а іноді навіть забиває до смерті. Останнє, звичайно, зустрічається набагато рідше і пов’язане чи з індивідуальними особливостями конкретної рибки, чи з порушенням умов утримання – неправильно підібраний статевий склад, мало укриттів, невеликий об’єм акваріума тощо.
Зазвичай макроподи добре уживаються зі спокійними великими рибками на кшталт гурамі, барбусів, мечоносців, анциструсів, синодонтисів, коридорасів, райдужниць, молінезій тощо.
А ось скалярій, дискусів, неонів, телескопів краще не тримати разом з макроподами. Як сусіди не підійдуть будь-які рибки з вуалевими плавниками, адже дуже висока ймовірність, що макропод їх обкусає. Мало шансів вижити й у малюків – вони стануть живим кормом для макропода.
Годування макропода
Макроподи – риби всеїдні, але в природі перевага віддається їжі тваринного походження. У природних водоймах вони поїдають дрібних комах, личинок, мальків риб, черв’яків.
В умовах домашнього утримання найкраще зупинитися на якісних сухих кормах, адже вони будуть повноцінні та збалансовані, а також безпечні, на відміну від популярних живих і заморожених кормів.
Рибки із задоволенням поїдатимуть універсальні корми-пластівці, наприклад, TetraMin. Дорослі особини не відмовляться і від гранул. Але для підтримки яскравого забарвлення найкраще годувати макроподів кормами з високим вмістом натурального підсилювача кольору. Можна вибрати пластівці Tetra Rubin або чіпси TetraPro Colour. Результат буде помітний уже за два тижні регулярного годування.
Не варто забувати про введення в раціон рослинної підгодівлі. Для цього підійде корм з концентратом водорості спіруліни – TetraPro Algae.
Побалувати своїх вихованців можна унікальними ласощами з популярних кормових організмів у вигляді поживного желе – Tetra FreshDelica. Вони стануть найкращою альтернативою живому і замороженому корму. Можна вибрати на смак мотиля, артемію, дафнію або криль.
Макроподи схильні до переїдання, тому годувати їх краще за все невеликими порціями, але частіше. Також вони можуть допомогти в боротьбі з плоскими черв’яками і дрібними равликами, поїдаючи їх.
Розмноження та розведення
Розмноження макроподів не вирізняється складністю і під силу навіть початківцям акваріумістам. Перше, з чого необхідно почати, – це відбір виробників. Відрізнити самців від самок легко. Самці більші за самок, мають яскравіше забарвлення і довгі плавники. Відбираючи пару, найкраще зупинитися на особинах з хорошими зовнішніми даними: яскравим забарвленням, рівними лініями, відсутністю вроджених дефектів. Також не рекомендується допускати до розмноження надмірно агресивних самців, краще вибрати найбільш спокійного.
За тиждень до нересту самця і самку краще розсадити і щедро годувати високобілковим кормом. Нерест проводиться в окремому акваріумі. Його об’єм повинен становити не менше 30 літрів, а рівень води – не більше 15-20 см. У нерестовику необхідно створити умови, щоб самка могла легко сховатися: встановити укриття (корч, керамічний горщик), висадити трохи рослин, наприклад, роголист. На поверхню води можна запустити плаваючі рослини – пістію, річчію, щоб самцеві було зручніше будувати гніздо.
Після наповнення ікрою черевця самки її і самця висаджують у нерестовий акваріум і піднімають температуру на кілька градусів, щоб стимулювати нерест. Самець виготовляє гніздо з пухирців, після чого приганяє туди самку. Потім він обіймає її, видавлюючи ікру, яку тут же запліднює. За один нерест самка здатна наметати до 500 ікринок. Вони легші за воду, тому спливають угору, а самець дбайливо збирає ікру до гнізда. Після цього самку краще прибрати. Самець буде доглядати за гніздом і охороняти його, поки мальки не почнуть самостійно плавати. Після цього необхідно відсадити і самця.
У нерестовику необхідно щодня підмінювати воду (до 30%), температуру поступово знижують до звичайної. Мальки ростуть нерівномірно, тому з часом їх сортують.