Активний розвиток акваріумістики та зв’язків між країнами призвели до появи можливості тримати у домашніх умовах незвичайних, а часом і небезпечних для людини риб. Хорошим прикладом є піранья, про яку ходять безліч страшних легенд. Важко уявити, що у когось може виникнути бажання тримати цих кровожерливих хижаків дома. Але чи настільки вони насправді небезпечні? Про це ви дізнаєтесь у нашій статті.
Зміст
Загальні відомості
Червона піранья (Pygocentrus nattereri) – променепера риба із родини Харацинові. Здобула славу найбезжальнішої річкової риби, у тому числі небезпечної для людини. Навіть її назва перекладається з мови амазонських племен як «зла риба» або «зуб-риба». Латинська назва дана на честь австрійського науковця Йоганна Наттерера.
Однак кровожерливість піраній значно перебільшена. Велика частина матеріалів, де описуються напади піраній, є постановочними, для цього риб ізолювали й довгий час не годували, після чого кидали у воду їжу чи запускали тварину. Голодні піраньї з люттю накидалися на їжу, не лишаючи живому створінню жодного шансу, а саме видовище виглядало надзвичайно ефектно.
Безумовно, піраньї – це хижаки. Вони живуть великими зграями й полюють переважно на інших риб. Нападають зазвичай із засідки. Зграї дрібних риб, на яких спрямована така атака, кидаються врозтіч, а піраньї наздоганяють їх по одній. Від великих риб ці хижаки відкушують шматки, які одразу ковтають.
При цьому піраньї практично не нападають на значно більші за них види. Виняток можуть становити лише поранені тварини, кров яких потрапляє у воду. Напади піраній на людину також відомі, але поки що немає жодного зафіксованого випадку загибелі від нападу цього хижака. Однак укуси риб досить болючі, залишаються шрами, люди можуть втратити пальці.
Загалом червоні піраньї досить полохливі риби, які воліють пливти геть від небезпеки. Лише у період нересту та в аномальних умовах (скажімо, тривала посуха) агресія риб різко зростає. Під час сезону дощів, коли річки виходять з берегів і навколо багато їжі, місцеві жителі без побоювання заходять у воду.
Однак підігрітий сучасними фільмами міф про кровожерливість піраній, як не дивно, зробив їх досить популярними акваріумними рибками.
Зовнішній вигляд
Червона піранья має широке, стисле з боків тіло. Спинний і грудний плавники розвинені слабко, анальний довший. Хвостовий плавник роздвоєний, між ним і спинним розташувався характерний для харацинових жировий плавник. Луска дрібна.
Головна частина тіла, яка одразу привертає увагу – це ротова порожнина. Нижня щелепа риб масивна, трохи виступає вперед. На обох щелепах розташовані гострі, наче леза, зуби. Чоло похиле, очі великі.
Максимально велика зареєстрована особина червоної піраньї мала довжину 50 см. При утриманні в акваріумі їх розмір зазвичай не перевищує 35 см.
Колір тіла досить непоказний: воно сріблясте з металевим блиском. Іноді є ряди темних плям. Нижня частина голови, черевце й анальний плавник – червоно-помаранчеві. Однак у залежності від регіону проживання та умов утримання колір риб може істотно змінюватися, через що інколи виникає плутанина при визначенні точного виду.
Тривалість життя у неволі – до 15 років.
Ареал проживання
Червона піранья широко розповсюджена у тропічній частині Південної Америки. Її можна зустріти у басейнах річок Амазонка, Парана, Уругвай, Ессекібо.
Рибки віддають перевагу піщаному мілководдю, невеликим притокам, стариці, заплавним озерам і ставкам. Живуть групами з кількох десятків особин.
Види
Варто зазначити, що «акваріумними піраньями» інколи називають і інші близькоспоріднені види, багато з яких не м’ясоїдні. Серед найбільш популярних можна виділити наступні.
Метінис звичайний (Metynnis hypsauchen)
Красива срібляста рибка з підродини Піраньєві. Також її можна зустріти під назвою «Срібний долар». Відносно велика риба, здатна вирости до 15-18 см у довжину.
Широко розповсюджений у тропічній частині Південної Америки, у тому числі басейні річки Амазонка. Віддає перевагу водоймам, зарослим водяною рослинністю.
Утримувати метінисів необхідно зграйками з 4-5 особин. Мінімальний рекомендований об’єм акваріума – 300 літрів. Важливу частину раціону метінисів складає рослинна їжа, тому в одній ємності с цими рибками краще мати твердолисті види чи обмежитися штучними рослинами. Потрібні якісна фільтрація й аерація. Рибки полюбляють м’яку й кислу воду.
Не рекомендується тримати з дрібною рибою. Зі співпропорційними видами уживаються добре.
Червоний паку (Piaractus brachypomus)
За зовнішнім виглядом паку дуже нагадує червону піранью, тому його часто використовують як менш небезпечну заміну хижакам. Тіло сріблясте, груди й черевце пофарбовані у червоний колір, який з віком зникає.
Червоний паку – дуже велика риба, у просторих умовах може вирости до 60 см. Це означає, що для утримання знадобиться масивний акваріум від 1000 літрів і вище. Утримувати рибок можна поодинці й у групі.
Походить із водойм Південної Америки. Віддає перевагу неглибоким річкам з повільною течією. Інтродукований у деякі водойми Азії, де використовується як промислова риба.
Основу раціону складає рослинна їжа: фрукти, горіхи, насіння. Також рибка не проти перекусити дрібними комахами, хробаками, молюсками, ракоподібними.
Для утримання рибки потрібні не лише акваріум великого об’єму, але й продуктивний фільтр з компресором для підтримки оптимальних параметрів води. Воду полюбляє м’яку та кислу, а освітлення – помірне.
Характер миролюбний, добре уживається з рибами пропорційних розмірів. З видами, які поміщаються до рота, краще не селити.
Чорний паку (Colossoma brachypomum)
Найбільший представник Піраньєвих. Є істинним вегетаріанцем. Максимальний розмір в акваріумі – 70 см. Основний колір тіла – від сірого до коричневого, іноді з ледь помітними плямами. Нижня частина тіла – чорна, плавники – віялоподібні.
Природний ареал чорного паку – басейни Амазонки й Оріноко. Ведуть самотній спосіб життя. Для утримання знадобиться акваріум об’ємом 1000 літрів і більше з потужним фільтром і компресором. У правильно створених умовах здатні прожити до 20-25 років.
Природний раціон чорного паку різноманітний. Він включає фрукти, злаки, водяні рослини, дрібних безхребетних і невелику рибу.
Тримають паку у видовому акваріумі поодинці чи з великими рибами, наприклад, цихлідами.
Догляд і утримання
Червоні піраньї не вирізняються складним утриманням. Вони потребують лише акваріума великого об’єму та потужної фільтрації. Утримувати рибок необхідно зграями від 5 особин. На таку кількість дорослих риб знадобиться ємність від 300 літрів. Рибки обов’язково мають бути схожого розміру. Це пов’язано з тим, що серед піраній поширений канібалізм, і більші та сильніші особини легко знищать слабких.
Будь-які маніпуляції в акваріумі необхідно проводити вкрай обережно. Піраньї – полохливі риби і навряд чи нападатимуть на господаря, але за деяких умов (стрес, голод, кривава рана у людини) пальці акваріуміста можуть постраждати від укусів.
Акваріум має бути обладнаний кришкою, адже риби полохливі й можуть запросто вистрибнути з води. На дно вкладається пісок чи дрібна галька. Іноді риб тримають без ґрунту. Декорації можна вибрати будь-які – головне, щоб у них не було гострих країв. У стані переляку піраньї часто починають несамовито носитися акваріумом і при цьому легко можуть подряпатися. Живі рослини висаджувати з піраньями теж не варто, бо вони швидко будуть знищені. Їх можна замінити якісними пластиковими рослинами.
Тримання таких великих риб, як піраньї, вимагає установки продуктивних фільтрів, адже до їх раціону включають переважно натуральні корми, які швидко погіршують якість води. Течія має бути помірною. Також знадобиться потужний компресор для цілодобової аерації та терморегулятор для підтримки комфортної для цього тропічного гостя температури. Освітлення вибирається на свій смак – піраньї легко переносять і тьмяне освітлення, і яскраве.
20% води в акваріумі має підмінюватися щотижнево. Варто зазначити, що для пересадки піраній стандартні нейлонові сітки найкращим вибором не стануть через те, що рибки легко можуть пошкодити їх своїми зубами.
Оптимальні параметри води для утримання: Т=23-28°С, pH=5.5-7.5, GH=4-15.
Сумісність
Червона піранья не годиться для утримання у загальних акваріумах. Найкраще завести зграйку з 5-10 штук. Одиночне утримання може викликати у рибки стрес, при якому будь-який голосний звук провокуватиме спробу попливти геть і сховатися. У групах піраній спостерігається чітка ієрархія, найсильніша особина ганяє інших і претендує на кращі шматки їжі. Часто мають місце напади одне на одного.
Іноді уживаються з близькими родичами, такими як паку, метиніс, хоча й тут не вийде уникнути конфліктів.
Годування піраньї в акваріумі
Основна проблема при утриманні червоної піраньї у домашніх умовах – необхідність годувати цих м’ясоїдних риб натуральними м’ясними кормами. Рибки переважно не беруть сухий корм.
У природі раціон піраній представлений, перш за все, невеликими й середніми видами риб. Альтернативою в умовах акваріума стануть шматочки м’якоті нежирних морських риб, очищена креветка, мідії, консервовані комахи. Варто виключити з раціону цих створінь фарш із м’яса теплокровних тварин – він погано засвоюється піраньями.
Із сухих кормів піраньям можуть сподобатися корми для цихлід із високим вмістом добірних протеїнів: пластівці Tetra Cichlid XL Flakes чи плаваючі гранули Tetra Cichlid XL Sticks.
Годувати акваріумних піраній необхідно раз на день, нез’їдені залишки їжі краще одразу видаляти за допомогою ґрунтоочисника.
Розмноження та розведення
Червоні піраньї відносно легко розмножуються у домашніх умовах. Статевий диморфізм не виражений, самки зазвичай більші й округліші. Пари рибки створюють самостійно. Чоловічі особини, готові до нересту, виривають у ґрунті ямку, туди самки відкладають ікру. Після запліднення батько і мати охороняють своє потомство.
Інкубація недовга – всього 2-3 дні. П’ять днів молодь лишається личинкою, потім починає харчуватися самостійно. Мальків, що виростають, необхідно сортувати за розмірами, щоб виключити канібалізм.
Статева зрілість настає у віці близько року, довжина тіла при цьому зазвичай складає 10-15 см.
