Ракоподібні з кожним роком стають усе популярнішими серед акваріумістів. У першу чергу це, безумовно, пов’язано з широким розповсюдженням креветок, але у спину їм дихають і «старші» брати по класу – великі раки з красивим природним або отриманим у результаті селекції забарвленням. У нашій статті ми розповімо про синього флоридського рака. Ви дізнаєтесь про особливості утримання, годування та розведення цих красивих ракоподібних.
Зміст
Загальні відомості
Флоридський синій рак (Procambarus alleni) – прісноводне ракоподібне з родини Камбаріди (Cambaridae). Як випливає з назви, природний ареал цих членистоногих знаходиться у штаті Флорида (США). Природне забарвлення цих раків – коричневе, ми ж поговоримо про одну з селекційних форм, що отримала велике поширення серед любителів. На відміну від своїх предків, ці раки пофарбовані у насичений синій колір.
Синє забарвлення пов’язане з дефектом одного з генів, що є у цих безхребетних рецесивним і у присутності домінантного «коричневого» гена ніяк себе не проявляє. Вперше сині форми були отримані у США шляхом тривалої та наполегливої селекційної роботи.
Наразі сині флоридські раки живуть у акваріумах і розводяться по всьому світу. Вони не особливо вибагливі в утриманні й відмінно підійдуть акваріумістам, які хочуть мати незвичайного підводного мешканця. Хіба що акваріум знадобиться окремий, утримання умовно можливе лише з деякими рибками.
Зовнішній вигляд
Якщо ви хоч раз бачили якогось річкового рака, то легко уявите собі й синього флоридського. Передня частина тіла – головогруди, покриті щільним щитком (карапаксом), задня – черевце, що складається з сегментів і закінчується хвостовим плавником. Ходильних ніг – п’ять пар, перша з яких утворює потужні клешні. На голові розташовані органи чуття: очі, антени й антенули, а знизу – кілька пар щелеп.
Флоридські річкові раки характеризуються вираженим статевим диморфізмом, що проявляється після досягнення ними довжини 3 см. Черевце у чоловічих особин вище й подовженіше, клешні ширші біля основи й довші, ніж у самок. Якщо перевернути самця на спину, то на черевці можна виявити копулятивний орган – гоноподій, який слугує для запліднення самки. Жіночі особини синього флоридського рака виростають до 9-10 см у довжину, самці – на пару сантиметрів коротші.
Головна цінність даного виду – приголомшливе забарвлення тіла. Воно насичено синє, часом із ліловими відтінками.
Тривалість життя синього флоридського рака складає 5-7 років.
Ареал проживання
У природному середовищі зустріти даний вид ракоподібних (але лише з природним коричневим забарвленням) можна на території штату Флорида (США). Живуть раки у водоймах із повільною течією чи стоячою водою: озерах, струмках, болотах, ставках. Полюбляють м’яке мулисте дно, в якому риють ходи. Тут же вони добувають свою основну їжу – детрит.
Природні особини досить полохливі й за будь-яких ознак небезпеки зариваються у ґрунт. Акваріумні раки втрачають свої страхи і поводяться часом досить нахабно.
Догляд і утримання
Для утримання пари дорослих флоридських раків рекомендується акваріум від 100 літрів. Оскільки ці тварини весь час проводять на дні, непогано буде зробити його максимальної площі.
У якості ґрунту найкраще використовувати гальку великої фракції, яку можна чергувати з піщаними ділянками. Дуже важливо забезпечити велику кількість укриттів. В їх ролі можуть виступати гроти, корчі, половинки кокосів, керамічні горщики. Сині флоридські раки ведуть переважно нічний спосіб життя, вдень ховаючись у сховищах.
На жаль, живі рослини несумісні з флоридськими раками. Навіть найстійкіші з них (наприклад, анубіаси) рано чи пізно будуть общипані. Тому доцільніше використовувати штучні рослини.
Незважаючи на те, що у природі флоридські раки живуть у болотах і ставках, вони віддають перевагу чистій і добре аерованій воді, тому для акваріума знадобляться продуктивні фільтр і компресор. Щоб виключити накопичення токсичних азотистих сполук, до яких раки чутливі, потрібно раз на тиждень підмінювати до 20% від об’єму акваріума.
Особливий період у житті синіх флоридських раків – линька. Щоб рости, вони регулярно скидають старий хітиновий покрив і збільшуються у розмірах, доки новий не затвердіє. У цей час тварини найвразливіші, адже м’які покриви можуть пошкодити навіть неагресивні риби, не кажучи вже про родичів. Линьку раки намагаються перечекати у норах чи схованках. Частота зміни старого покриву залежить від віку рака. Молоді особини линяють мало не щотижня, дорослі особини – набагато рідше. Дивовижно, але завдяки линьці раки здатні відновлювати втрачені кінцівки.
Щоб линька пройшла без зайвих ексцесів, вода в акваріумі має бути досить жорсткою (джерело кальцію для панцира). Корисно додавати у воду кондиціонери, що містять йод (Tetra Vital), дефіцит якого може призвести до порушення линьки і загибелі рака.
Оптимальні параметри води для утримання: Т=20-25°С, pH=6.5-8.0, GH=10-25.
Сумісність
Багаторічний досвід акваріумістів показує, що утримання раків у видовому акваріумі – найоптимальніший варіант. Цьому є низка причин. Якщо ми поселимо рака до великих агресивних видів, то тварина стане лякливою, рідко показуватиметься, а, отже, голодуватиме. Після линьки рак може бути запросто з’їдений. Розглядаючи ж як сусідів дрібних риб, ми неминуче стикаємося з мисливськими інстинктами синіх флоридських раків, які не залишать спроб спіймати сусіда, що плаває.
У раків дуже сильно проявляється внутрішньовидова агресія. Тому не рекомендується утримувати в одному акваріумі кількох самців. Це допоможе уникнути зайвих бійок і втрат кінцівок.
Годування синього флоридського рака
Сині флоридські раки є типовими детритофагами, тобто тваринами, що поїдають практично будь-яку органіку, яку зможуть відшукати на дні, таку як листя рослин і рештки загиблих рибок. Таким чином, ракоподібні є справжніми санітарами дна. Якщо трапиться нагода, раки можуть схопити дрібну рибку.
При утриманні в акваріумі раки не показують себе гурманами й поїдають усе, що їм запропонують. Найкраще зупинитися на спеціалізованих кормах для ракоподібних із серії Tetra Crusta, розроблених з урахуванням харчових особливостей раків. Завдяки використанню якісних рослинних і тваринних протеїнів членистоногі відрізняються хорошим ростом і довголіттям.
Гарною альтернативою також стануть Tetra WaferMix – пластинки, які тонуть. Вони швидко опускаються на дно, де ними із задоволенням поласують ваші ракоподібні.
В акваріум із синіми флоридськими раками корисно додавати сушене листя індійського мигдалю, яке не лише стане додатковим джерелом харчування, а й надасть легкого антимікробного ефекту.
Годувати раків рекомендується не щодня, а 2-3 рази на тиждень. Весь корм має бути з’їдений, щоб не допустити накопичення зайвої органіки в акваріумі.
Розмноження та розведення (у домашніх умовах)
При наявності пари виробників розведення синіх флоридських раків у домашніх умовах не стане серйозною проблемою. Зазвичай тварини розмножуються самостійно, без будь-якої додаткової стимуляції.
Статева зрілість настає у раків у віці близько 2 років. Самка, готова до спаровування, після чергової линьки виділяє у воду феромони, які є «запрошенням» до зачаття потомства.
Спостерігати за спарюванням раків дуже цікаво, хоча збоку це нагадує справжній бій. Якщо самець крупніший за самку, то часом усе завершується й летально.
Запліднену ікру самка виношує на черевних ніжках. Причому її краще відсадити до окремої ємності, щоб самець її не скалічив. Залежно від умов інкубація продовжується близько місяця. Плодючість самки становить до 200 ікринок, але виживуть із них лише 20-30 штук. Після вилуплення молодих рачків важливо не допустити у воді високих концентрацій азотистих сполук: робити часті підміни й не кидати дуже багато корму. Важливо вчасно сортувати рачків, адже «росліші» особини із задоволенням закусять малюками. Самки синіх флоридських раків здатні приносити потомство до 3-4 разів на рік.
