Якщо вам набридли рибки та ракоподібні або просто хочеться завести незвичайного вихованця, то тритони стануть відмінним вибором. Ці тварини належать до земноводних, але більшість із них можуть постійно жити у воді, тому жодних складнощів із облаштуванням житла не виникне, досить буде акваріума відповідного об’єму з фільтром. Тритонів неможна назвати «публічними» тваринами, але спостерігати за ними неймовірно захоплююче, особливо коли вони живуть групою. У нашій статті ми розповімо вам, як правильно організувати акваріум для тритонів, а також про особливості годування та розмноження. Також дамо опис видів, яких найчастіше тримають любителі.
Зміст
Загальні відомості
Тритони – це група хвостатих земноводних із родини Саламандрових, які ведуть переважно водяний спосіб життя. Багато видів поширені в Європі й Азії. Ці амфібії практично не залишають водойми, у яких мешкають, лише зрідка і нетривалий час можуть обсушуватись на камінні. Тим не менше, дихання у тварин легеневе, тому їм життєво необхідно підніматися до поверхні води і наповнювати легені повітрям.
Тритони надзвичайно витривалі, вони добре переносять низькі температури і навіть тимчасове пересихання водойми (зариваються у мокрий мул). Найголовніше, щоб їх шкіра залишалася вологою, інакше настає швидка загибель.
Однією з найдивовижніших здібностей тритонів є регенерація втрачених частин тіла. Амфібії запросто можуть повністю відновити втрачені кінцівки, очі й навіть деякі внутрішні органи. Це зробило тритонів важливим об’єктом дослідження для науковців усього світу.
На жаль, господарська діяльність людини призвела до скорочення природних місць проживання деяких видів тритонів, тому вони внесені до Міжнародної Червоної книги.
Але для любителів акваріумістики утримання тритона – це чудова можливість поспостерігати за особливостями життєдіяльності хвостатих амфібій – цікавих і екзотичних вихованців.
Зовнішній вигляд
Зовнішній вигляд тритонів досить цікавий. Багатьом вони нагадують маленьких дракончиків. Тіло щільне, із загостреною мордочкою. Хвіст може складати до половини довжини тіла, має приплющену форму. Кінцівок у амфібій чотири, плавальні перетинки відсутні. Розмір популярних акваріумних тритонів варіюється від 10 до 30 см.
Забарвлення у більшості видів темне: буре, сіре чи оливкове. На тілі можуть розміщуватись невеликі плями. Черевце, як правило, світле і нерідко забарвлене у яскраві кольори: жовтий або помаранчевий.
Цікавою особливістю тритонів є сильна зміна забарвлення особин у шлюбний період. Самки стають яскравішими, а самці змінюються до невпізнання. Нерідко у них виникає особливий гребінь, якого немає в інший час.
Тривалість життя тритонів у неволі складає близько 20 років.
Ареал проживання
Найпопулярніші акваріумні тритони живуть на широкій території, яка включає в себе практично всю Європу, частину Росії до Уралу та північну Африку. Окремі види є ендеміками територій, наприклад, японський вогняно-черевний тритон зустрічається виключно у Японії.
Живуть амфібії у різноманітних водоймах: ставках, озерах, річках. Віддають перевагу місцям з густими заростями водяних рослин.
Види
Звичайний тритон (Lissotriton vulgaris)
Найпоширеніший вид із роду малих тритонів. Його ареал займає практично всю Європу і тягнеться аж до Алтайський гір. Віддає перевагу неглибоким водоймам із стоячою водою.
Розміри амфібій зовсім невеликі – від 7 до 11 см, половина з яких припадає на хвіст. Самці більші за самок.
Шкіра у звичайного тритона гладенька чи злегка зерниста. Спинка забарвлена у коричнево-бурий чи оливковий колір із помітними округлими плямами. Черевце, навпаки, жовте чи світло-помаранчеве, але плями є й тут. Через очі з кожного боку проходять по темній смужці, що є характерною ознакою виду.
Статевий диморфізм не виражений більшу частину часу і проявляється лише у період розмноження. Самки стають яскравішими, а у самців з’являється особливий хвилеподібний гребінь, що тягнеться від голови до хвоста. Він слугує засобом привертання уваги самок і є додатковим органом дихання.
Звичайний тритон занесений до Червоних книг у різних країнах, скорочення популяцій пояснюється руйнуванням природних середовищ проживання.
Гребінчастий тритон (Triturus cristatus)
Гребінчастий тритон мешкає на території центральної та північної Європи, України, північному заході й у центрі Росії аж до Уральських гір. Тяжіє до лісових біотопів. Весну і початок літа амфібії проводять у невеликих водоймах: ставках, канавах, озерах. Решту часу переховуються у лісовій підстилці – під деревами, що впали, у гнилих пеньках.
Це великий тритон, що виростає до 18 см у довжину. Свою назву він отримав за характерний гребінь, який утворюється у самців у період розмноження. Його ширина становить близько 1,5 см. На тілі він має яскраво виражену зубчастість, на хвості – гладкіший.
Основне забарвлення – темно-коричневе з великими плямами, через що тритон може здатися абсолютно чорним. Черевце – яскраво-жовтого чи помаранчевого кольору з темними плямами, які утворюють індивідуальний малюнок. Уздовж хвоста простягається сріблясто-сіра смуга. Шкіра у гребінчастого тритона груба і шорстка на спинці та гладка на черевці.
Гребінчасті тритони нерідко видають звуки – пищання, скрипіння чи глухе свистіння.
Голчастий тритон (Pleurodeles waltl)
Природний ареал голчастого тритона включає в себе більшу частину Піренейського півострова та північ Марокко. Мешкає у невеликих водоймах, із яких може не виходити роками. Але здатний вести й наземний спосіб життя.
Довжина тіла у дорослих особин становить до 30 см, це одна з найбільших амфібій, що утримуються у домашніх акваріумах. Хвіст досить короткий відносно тіла, сплющений і закруглений на кінці. Основне забарвлення – темно-буре з плямами, шкіра шорстка. Черевце світле. Уздовж тіла тягнеться смужка з червоних або жовтих плям. У цих місцях розташовані особливі вирости ребер, на кінці яких є отруйні залози. Якщо хижак спробує схопити тритона, то відчує печіння у пащі й одразу кине його.
Голчасті тритони неодноразово використовувались у космічних польотах для вивчення впливу відсутності гравітації на живі організми.
Іспанський тритон (Lissotriton boscai)
Друга назва цього земноводного – тритон Боска. Дуже часто виникає плутанина, адже нерідко іспанським тритоном називають при продажу більш поширеного голчастого тритона. Є ендеміком Піренейського півострова. Зустрічається як на вологих ґрунтах (поблизу боліт, озер і ставків), так і на сухих гірських або лісових схилах.
Розмір дорослих амфібій не перевищує 10 см, самці дрібніші за самок. Тіло щільне, у поперечному перерізі квадратне завдяки особливим залозистим виступам у районі спини. Хвіст займає майже половину тіла, сплощений із боків. У сезон розмноження у самців на хвості з’являється невисокий гребінь. Шорсткість шкіри залежить від фази життєвого циклу: гладка при проживанні у воді і груба при знаходженні на суходолі.
Шкіра іспанського тритона гладенька протягом усієї водяної фази життя, у період проживання на суші шкіра стає грубою та шорсткою. Забарвлення варіюється від оливкового до брудно-жовтого, черевце – жовтувате чи рожеве. На тілі можуть розміщуватися темні плями.
Вогняночеревний тритон (Cynops pyrrhogaster)
Досить рідкісний вид тритона. Мешкає лише на островах Японії. Максимальний розмір дорослих особин становить 14 см. Спинка у цього тритона темно-сіра, а черевце – яскраво-червоне (у самців) або яскраво-помаранчеве (у самок). Спосіб життя переважно водяний, вони полюбляють прохолодні водойми з чистою водою. Тварини дуже активні й цікаві для спостереження.
Догляд і утримання
Для утримання тритонів у домашніх умовах, перш за все, знадобиться акваріум відповідного об’єму. В середньому на одну особину має припадати не менше 20 літрів води. Тритони дуже люблять компанію собі подібних, тому рекомендується запускати кілька особин для спільного проживання. Акваріум повинен бути повністю наповнений водою, острівці не потрібні, бо тритони здатні все життя пробути у воді. У крайньому випадку можна використовувати спеціальні плаваючі острівці, на які амфібія зможе вибратися. Важливо, щоб акваріум мав покривне скло чи кришку, адже нерідко буває, що вихованці тікають і без води засихають на підлозі кімнати.
Ґрунт найкраще підбирати такої фракції, яка не поміститься тритону до рота. Були випадки, коли амфібії ковтали дрібне каміння, і це призводило до закупорювання кишківника.
Тритони будуть раді великій кількості різноманітних укриттів із корчів, каміння, гротів, половинок кокосових горіхів. За своєю природою ці тварини полохливі й не люблять постійно бути на виду.
В акваріумі з тритонами рекомендується заводити якнайбільше живих рослин – вони не лише сприятимуть поліпшенню середовища, але стануть також відмінним природним укриттям і місцем для відкладання ікри самками у період розмноження.
Тритони досить охайні тварини, але організувати в акваріумі хорошу фільтрацію зовсім не зашкодить. Висока якість води дозволить уникнути різних бактеріальних і грибкових захворювань. Раз на тиждень необхідно підмінювати 20% води. Дуже важливо, щоб у ній не було хлору, тому обов’язково готуйте її за допомогою кондиціонера Tetra AquaSafe. Без додаткової аерації можна обійтися, адже дихають тритони переважно через легені.
Особливу увагу слід приділити температурному режиму в акваріумі. У переважній більшості тритони холодноводні тварини, для яких оптимум температури лежить у межах 18-22 °С. У дуже теплій воді амфібії почуваються вкрай некомфортно. У літній період гостро постає проблема охолодження води в акваріумі з тритонами. Найпростіший спосіб зробити це – помістити у воду пляшки з льодом. Але найкраще використовувати спеціальні акваріумні кулери. Не можна забувати, що температура тіла тритонів дорівнює температурі навколишньої води, яка зазвичай майже удвічі холодніша за температуру тіла людини. Тому не рекомендується часто і на тривалий термін брати тритонів до рук, вони можуть отримати термічний опік.
Періодично тритони линяють. Їх старий покрив лопається у районі голови і поступово відходить з усього тіла. Амфібії його повністю з’їдають.
У жовтні-листопаді кожного року рекомендується влаштовувати тритонам зимівлю. Для цього поступово протягом тижня вкорочують світловий день і плавно знижують температуру на 5-8°С.
Інші параметри води для тритонів не відіграють особливої ролі, можна дотримуватися наступних значень: pH=5.5-7.8, GH=5-15.
Сумісність
Тритони – одні з наймиролюбніших амфібій, незважаючи на те, що є типовими хижаками. Але сумісність з ними має кілька обмежень. Не можна підсаджувати до тритонів занадто дрібних рибок, у несприятливій обстановці вони запросто можуть стати жертвою тритонів.
Для спільного проживання слід вибирати види риб, які можуть існувати у прохолодній воді – даніо, гупі, гамбузії, кардинали, але найкраще (при достатньому обсязі акваріума) зупинитися на золотих рибках – вони достатньо великі, щоб не дати себе скривдити.
Годування акваріумних тритонів
Природний раціон тритонів складається з дрібних рибок, черв’яків, комах, личинок, рачків. У домашніх умовах для годування тритонів підійде якісний сухий корм для амфібій – Tetra ReptoFrog Granules. Він містить високоякісні протеїни, вітаміни для здоров’я та довголіття і повністю задовольняє всі харчові потреби тритонів. Для підтримки мисливського інстинкту можна скористатися спеціальним кормом-ласощами Tetra FreshDelica Bloodworms – мотиль у поживному желе обов’язково припаде до смаку вашим тритончикам.
Періодично можна підгодовувати амфібій шматочками нежирної риби, кормовими комахами, креветками. Годувати молодих особин слід щодня, дорослих – кілька разів на тиждень. У жодному разі не давайте тритонам м’ясо теплокровних тварин (свинина, яловичина тощо).
Молодих тритонів необхідно годувати щодня, дорослі особини можуть отримувати їжу раз на два дні. Годувати слід доти, доки тварина не відмовиться від їжі. Деякі тритони погано сприймають нерухому їжу, у такому випадку знадобиться пінцет, яким можна поворушити корм перед мордочкою земноводного.
Розмноження та розведення
Отримати потомство від тритонів у домашніх акваріумах цілком під силу любителям акваріумістики. У природі шлюбний сезон розпочинається у них навесні, тому починати розмноження найкраще після сплячки.
Запліднення у тритонів внутрішнє. Самець залишає на дні чи рослині свій сперматофор, який підбирається клоакою самки. Після спарювання самку необхідно посадити до акваріума з великою кількістю рослин, на які вона й метає ікру.
Розмноження відбувається шляхом внутрішнього запліднення за допомогою сперматофор самця, які згодом знаходить самка. Вагітну самочку обов’язково відсаджують у окрему ємність, де багато рослин. Інкубація ікри триває близько місяця, після чого на світ з’являються личинки, які найчастіше мають зовнішні зябра. Вони ховаються серед рослин. Перетворення на дорослу особину займає 20-30 днів.
