Багато великих прісноводних раків є важливим об’єктом аквакультури, їх вирощують із метою отримати делікатесне м’ясо. Однак деякі з них мають також вражаючу зовнішність і цікаві форми поведінки, завоювавши серця багатьох любителів акваріумістики, їх тримають у якості домашніх вихованців. Саме до таких видів належить австралійський червоноклешневий рак. У нашій статті ми розповімо, як утримувати цього красеня у домашніх умовах.
Зміст
Загальні відомості
Австралійський червоноклешневий рак (Сherax quadricarinatus), відомий також як рак Червоний кіготь – прісноводне ракоподібне із загону Десятиногих раків. Широке розповсюдження отримав, перш за все, як промисловий вид, що активно використовується в аквакультурі. М’ясо цих раків вважається делікатесом і не надто поступається смаком морським омарам.
Однак гарний зовнішній вигляд і невибагливість до умов утримання зробили його популярним і в акваріумістиці. Ця екзотична тварина поки що нечасто зустрічається в домашніх акваріумах, але з кожним роком любителів раків серед тих, хто хоче завести незвичайного вихованця, стає все більше. І найчастіше вибір раководів-початківців падає саме на австралійського червоноклешневого рака.
Спостереження за життям рака – це захоплююче заняття. Чого варті лише регулярні «дизайнерські» перестановки в акваріумі. Можна навіть не намагатися акуратно розкладати каміння, черепашки й інші дрібні декорації. Як тільки клешні рака доберуться до них, він розмістить їх там, де вважатиме за потрібне, й буде дуже незадоволений, якщо ви спробуєте порушити створений ландшафт.
Утримання прісноводних раків мало чим відрізняється від утримання акваріумних риб, але свої нюанси тут також є.
Зовнішній вигляд
Австралійський червоноклешневий рак – досить велика тварина. Максимальна довжина тіла може досягати 40 см, але в домашніх акваріумах зазвичай не перевищує 20 см.
Зовнішня будова типова для всіх десятиногих раків. Виділяють два відділи – головогруди, покриті потужним хітиновим панцирем, і рухливе черевце, що закінчується широким хвостовим плавником. До головогрудей кріпляться ходильні ноги та клешні, ногощелепи, а також органи чуття – очі й антени. Черевні сегменти також мають невеликі плавальні ніжки – плеоподи.
Дуже ефектно виглядає забарвлення австралійського червоноклешневого рака. Основний колір тіла – синій або блакитний, але між сегментами можна помітити різного кольору з`єднання: червонуваті, помаранчеві, блакитні, малинові. Також по всьому тілу розкидані жовті цяточки. По обидва боки черевця тягнуться червоні смужки. Цікавий факт: забарвлення тіла червоноклешневого рака безпосередньо залежить від жорсткості води. Якщо цей показник досить високий, то рак постане перед нами у всій красі, з усіма переливами. У м’якій же воді тіло темнішає.
До речі, відрізнити статевозрілого самця у цих ракоподібних дуже просто. Саме у чоловічих особин на клешнях з’являються особливі червоні вирости («червоний кіготь»), які тим яскравіше, чим більше самець готовий до спарювання.
Тривалість життя у домашньому акваріумі – до 5 років.
Ареал проживання
Як видно з назви, у природі ці раки живуть у Австралії, а також у Новій Гвінеї. Даний вид водиться у водоймах зі стоячою водою, ставках, зрошувальних каналах або мілководних річках.
На відміну від свого близького родича, Яббі-руйнівника, цей вид не особливо «копаючий». Замість риття нір рак знаходить природні укриття під камінням, корчами, схилами берегів.
Догляд і утримання
Для утримання австралійського червоноклешневого рака знадобиться акваріум об’ємом 170-200 літрів або більше. Сюди ви зможете посадити 2-3 раків. Дуже важлива площа дна, тому акваріум повинен бути ширше, але нижче. Раки не часто тікають зі своїх акваріумів (якщо тільки їх влаштовує якість води), але щоб уберегти їх від нещасного випадку, краще подбати про кришку.
На дно укладається шар ґрунту довільної фракції, а ось зверху буде ідеально покласти всі можливі «розваги» для рака: кольорові камінчики, маленькі гроти, штучні рослини тощо. Встановлюючи їх на потрібні (на думку рака) місця, вихованець створюватиме собі комфортне середовище.
Не варто зловживати великим камінням, вони лише займатимуть місце. А ось подбати про велику кількість укриттів потрібно обов’язково. У хід можуть піти квіткові керамічні горщики, гілочки, половинки кокоса, широкі трубки. Схованки дуже важливі в житті раків – там вони ховаються після линьки, поки їх покрив не затвердіє.
Корисно укласти на дно акваріума висушене дубове листя чи листя індійського мигдалю, які не лише допоможуть створити близьке до природного сприятливе середовище, але й стане відмінним кормом для раків.
Фільтр необхідно встановити продуктивний, щоб якість води залишалася стабільно високою. Дуже важлива цілодобова аерація, особливо в теплу пору року, коли температура води підвищується й кисень гірше розчиняється в ній.
Раз на тиждень рекомендується підмінювати 20% води в акваріумі. Це не дозволить накопичуватись у воді небезпечним азотистим сполукам. Свіжу воду (якщо вона береться з водопроводу) найкраще підготувати за допомогою кондиціонера Tetra Crusta AquaSafe. Він миттєво перетворить її на безпечну, видаливши хлор, а також важкі метали, один з яких – мідь – надзвичайно токсичний для ракоподібних.
Живі рослини в акваріумах з австралійськими червоноклешневими раками не використовуються, оскільки будуть одразу знищені.
Не варто захоплюватися підвищеною температурою води в акваріумі, це призведе до прискорення метаболізму раків і скорочення терміну їх життя.
Оптимальні параметри води для утримання: Т=20-26°С, pH=6.5-8.5, GH=5-20.
Австралійські червоноклешневі раки регулярно линяють, бо твердий зовнішній покрив не дає їм виростати. При цьому стара «шкірка» скидається, а нова поступово твердне. У цей час раки найуразливіші, їх можуть пошкодити як риби, так і свої ж родичі. Під час линьки раки ховаються у схованки, поки їх покрив знову не стане міцним. Частота линьки залежить від віку рака: молоді особини линяють частіше, дорослі – рідше.
Сумісність
Незважаючи на свій розмір і грізні клешні, австралійські раки не представляють небезпеки для більшості риб і навіть маленьких видів креветок. У рідкісних випадках вони здатні схопити дрібну рибку. Постраждати від їх дій можуть равлики, ікра риб і, звісно ж, живі рослини, які обов’язково будуть зрізані та з’їдені.
Підбираючи сусідів, можна звернути увагу на рухливих риб середніх розмірів (молінезії, мечоносці, барбуси, райдужниці, тернеції), а також сомиків – анциструсів, торакатумів.
Агресивні види (астронотуси, акари, великі цихлазоми) краще не поєднувати з раками, бо ці рибки можуть знищити своїх сусідів у період линьки.
Годування австралійського червоноклешневого рака
Австралійські червоноклешневі раки – всеїдні тварини. Вони поїдатимуть усе, що зможуть знайти: рослини, сухе листя, загиблих рибок, ікру. Варто пам’ятати, що деякі натуральні продукти, що часто пропонують ракам (мотиль, філе риби) можуть швидко зіпсувати воду. Тому найкраще зупинитися на спеціалізованих сухих кормах для ракоподібних, що, з одного боку, забезпечать повноцінне та різноманітне харчування, а з іншого – не забруднюватимуть воду. Відмінно підійдуть для австралійських червоноклешневих раків корми із серії Tetra Crusta, які випускаються в кількох формах (гранули, тонучі палички, асорті).
Практика показує, що раки із задоволенням вживають тонучі таблетки для сомів та інших донних риб, тому можна скористатися пластинками Tetra Wafer Mix або Tetra Pleco Spirulina Wafers.
Також не забудьте про сушені листки дуба чи індійського мигдалю, які є улюбленими ласощами раків.
Розмноження та розведення
Розмножити австралійського червоноклешневого рака у домашніх умовах досить просто. Статевої зрілості вони досягають уже у віці 6-7 місяців. Самки відрізняються високою плодючістю і здатні викидати понад 1000 ікринок, причому робити це вони можуть до 3 разів на рік.
Для стимуляції нересту дуже корисно розділити самців і самок на тиждень, після цього їх статева активність помітно зростає.
Інкубація ікри досить тривала і займає 8-9 тижнів залежно від температури води. Варто зауважити, що у цей час самки стають агресивними і нікого не пускають на свою територію. З яєць вилуплюються невеликі личинки, які деякий час ще тримаються на плеоподах матері. Коли їх розмір досягає 4 мм, настає час для самостійного плавання. Мальки раків ростуть украй нерівномірно, й тут дуже важливо вчасно сортувати їх, адже більші особини без докорів сумління розправляться з малюками.