Акари вперше стали доступні для акваріумістів у 70-ті роки XX століття і на сьогодні є одними з найзатребуваніших цихлід. Рибки мають високий інтелект, вони здатні впізнавати господаря і часом дозволяють себе погладити.
Зміст
Загальні відомості
Назва роду перекладається з латинської мови як «струмок». Ймовірно, риба отримала таке ім’я за приголомшливе перламутрове та бірюзове забарвлення мордочки і зябрових кришок, що нагадують відблиски дзюркотливого струмка у ясний сонячний день. Утримання акар має певну специфіку, адже у природі рибки є хижаками і частенько проявляють нестерпність характеру.
Зовнішній вигляд
Акари – риби з великим і витягнутим тілом, виростають до 30 см завдовжки. Відмітною ознакою є наявність великого опуклого чола на голові, товстих губ і виразних очей. Анальний і спинний плавники подовжені. На цих плавниках, а також на хвостовому, часто є облямівка.
Забарвлення молодих особин більш ніж скромне: колір тіла – сірий із темними смужками. Але з віком у акари розкривається весь потенціал кольору, і вона стає надзвичайно мальовничою.
Кольористика може бути дуже різноманітною. Загальною ознакою є наявність блискучих плям по всьому тілу. Самці більші за самок і мають довші плавники. Самки забарвлені скромніше, вони не такі яскраві, а їх плавники мають більш закруглену форму. У віці близько 5 років на голові самця може виникнути жировик, який лякає деяких акваріумістів, – але таке явище є нормою і не пов’язане із захворюваннями.
Ареал проживання
Історичним місцем проживання акар вважається північно-західна частина Перу та басейн річки Ріо-Есмеральдес. Звідси пішло їх подальше поширення в інші частини Південної Америки, і станом на зараз їх без проблем можна зустріти у центральній Колумбії, Бразилії та сусідніх країнах. Живуть акари переважно у водоймах зі слабкою течією і великою кількістю живої рослинності й укриттів – це дозволяє у разі необхідності ховатися – перш за все, від сильніших родичів.
Види Акар
Бірюзова акара (Andinoacara rivulatus)
Бірюзова акара належить до найпоширеніших у акваріумістиці видів. Вона дуже схожа на інший вид – блакитно-плямисту акару, і часто виникає плутанина при їх визначенні. Тривалий час цих рибок вважали одним видом. Але бірюзова акара більша за своїх родичів (максимальний розмір тіла доходить до 30 см у довжину), дорослі самці можуть похвалитися великим жировиком на голові, і загалом рибка агресивніша – аж до того, що в англомовних країнах її називають не інакше як «Green Terror» – зелений жах.
Забарвлення тіла залежить від фази розвитку. Молоді особини мають сіру луску з темними смугами. Дорослі акари пофарбовані дуже яскраво: тіло зелене з характерним бірюзовим відливом, хвостовий плавник акуратно закруглений, анальний і спинний – загострені.
Утримання рибки має певну специфіку, тому таких вихованців найкраще заводити, вже маючи досвід утримання рибок у акваріумі. Але загалом акари досить витривалі цихліди. Перш за все, необхідно забезпечити їх акваріумом достатнього об’єму – від 300 літрів на пару істот. Утримувати рибок краще парами чи групами з переважанням самок, що знизить імовірність сутичок між самцями. Акари – дуже територіальні риби, тому акваріум необхідно розділити на зони й організувати велику кількість укриттів.
Також акваріум повинен бути обладнаний хорошим фільтром, необхідно забезпечити достатню аерацію. Регулярні підміни до 30% об’єму акваріума також обов’язково мають бути.
Оптимальні параметри для утримання бірюзової акари:
- Температура – 26-28°С.
- pH – 6.5-8.0.
- Жорсткість – 5-13 dGH.
За належного догляду термін життя в акваріумі складає до 10 років.
Акара блакитно-плямиста, або блакитна (Aequidens pulcher)
Ще один яскравий представник роду. На відміну від бірюзової акари, розмір цієї рибки в акваріумі рідко перевищує 15 см, хоча природні особини часто виростають і до 30 см. Тіло приплюснуте з боків і витягнуте у довжину. Якихось контрастних відмінностей від інших представників роду ця цихліда не має.
Блакитно-плямиста акара – дуже красива рибка. Недарма їй присвоїли епітет «pulcher» – чудова. Тіло має світло-сірий колір із блакитним нальотом і темними поперечними смужками. Спинний плавник прикрашає тонка облямівка яскраво-червоного кольору. На голові та зябрових кришках масово розташовані крапки, які світяться. Це забарвлення – постійне, а не проявляється лише у період розмноження.
Статевий диморфізм виражений слабко. У самців більш витягнуті та загострені спинні й анальні плавники. Велика жирова шапочка на голові у самців не розвивається.
На відміну від бірюзової акари, даний представник роду досить урівноважений і здатний чудово уживатися з іншими акваріумними мешканцями. Головне, щоб вони були близькі за розміром і темпераментом. Сильна агресія проявляється лише під час нересту, у цьому випадку рибок краще відсадити із загального акваріума.
Для утримання необхідний просторий акваріум (не менше 100 літрів) з великою кількістю укриттів. Для блакитних акар властиве розривання ґрунту, тому будь-які елементи декору необхідно добре закріпити. З цієї ж причини краще використати ґрунт із великої гальки. Утримувати найкраще парами чи групами від 6 штук.
До хімічного складу води рибка не вимоглива:
- температура – до 28°С
- pH ~ 7
- жорсткість 6-16 dGH.
Тривалість життя в акваріумі – від 4 до 10 років.
Догляд і утримання
Більшість видів акар – дуже великі риби, відповідно, об’єм акваріума у середньому має бути не менше 100-150 літрів на одну особину. Найбільш підходящим ґрунтом стане галька середнього розміру. Краще, якщо камені не матимуть гострих країв, адже багато хто з представників роду любить порпатись у ґрунті. Акари дуже добре виглядають із корчами та живими рослинами, проте останні краще вибирати твердолисті та закріплювати у горщиках, інакше акари з високою імовірністю їх розкопають. Висаджувати рослини найкраще уздовж стінок, щоб у акар залишалось достатньо відкритого простору для плавання. Серед інших видів рослин перевагу краще віддати анубіасам, ехінодорусам і криптокоринам. Численні укриття дозволять рибкам ховатися від надлишкової агресії родичів.
В акваріумі необхідно встановити хорошу систему фільтрації. Найкраще, якщо це буде потужний зовнішній фільтр. Не варто забувати і про збагачення води киснем, великі й активні акари люблять хорошу аерацію. Світловий день має складати до 10 годин, у нічний час краще використовувати спеціальне синє підсвічування. При правильно підібраному спектрі ламп крапки на тілі акар будуть дуже яскраво світитись і спалахувати. До того ж подібний режим позитивно позначається на активності риб і показниках розмноження.
При догляді за акарами велику роль відіграють параметри води в акваріумі, тому регулярне тестування має стати хорошим правилом. У середньому комфортні параметри для акар будуть виглядати так: жорсткість – 8-15°; рН – 6.0-8.0; температура – 22-25°С. Необхідні щотижневі підміни води по 20% від об’єму акваріума. Чим повільніше додаватиметься свіжа вода – тим краще. Різкі перепади параметрів можуть погано позначитися на здоров’ї рибок. Перед тим як залити водопровідну воду в акваріум, рекомендується обробити її препаратами для видалення шкідливих сполук, наприклад, Tetra AquaSafe.
Таким чином, утримання акар загалом не особливо складне, але таких риб не рекомендується заводити акваріумістам-початківцям.
Сумісність
Серед широкої групи акар зустрічаються види як відносно спокійні, так і досить агресивні. Рівень агресії безпосередньо залежить від об’єму акваріума, а також від періоду життя. Наприклад, під час нересту навіть спокійні види починають вести себе дуже задерикувато.
Акари – це риби, які схильні провокувати інших риб на бійку. Найдивовижніше, що головними «забіяками» у цих цихлід є самки. У період охорони кладки ікри самка кидається на будь-кого, хто посмів наблизитися до заповітних ікринок. Тому загальною рекомендацією буде утримання риб парою, не підселяючи до них інші види.
Якщо ж хочеться створити загальний акваріум із іншими видами, бажано відразу вибирати риб молодого віку і вирощувати їх разом. Звиклі одна до одної рибки будуть лояльніші одна до одної. Хорошими сусідами для акар стануть: хроміси, северуми, тригібридні папуги, астронотуси, манагуанські цихлазоми, сомики: синодонтиси, птеригопліхти.
Утримання акар із безхребетними недоцільне – равлики і креветки рано чи пізно стануть живим кормом для цихлід.
Годування
Всі акари – хижаки. У природному середовищі основу їх раціону складають дрібні риби, молюски, черв`яки, комахи та їх личинки. При утриманні в домашніх умовах акваріумісти зазвичай використовують різні натуральні живі та заморожені корми (мотиль, артемія тощо) або самостійно готують фарші на основі яловичої печінки. На жаль, такий корм складно назвати повноцінним і збалансованим. Тому найкращим вибором для годування акар стануть високоякісні сухі корми.
Компанія Tetra пропонує широку лінійку кормів для цихлід Tetra Cichlid. У ній будь-який акваріуміст без зусиль зможе знайти відповідний корм для своїх акар, враховуючи їх розмір і харчові потреби. Наприклад, великим акарам найкраще підійде плаваючий корм у вигляді паличок Tetra Cichlid Sticks, для годування карликових видів краще зупинитися на мікрогранулах – Tetra Cichlid Mini Granules. Варто зазначити, що корми Tetra є повнораціонними, тобто містять усі поживні речовини та вітаміни, необхідні рибкам.
Розмноження та розведення
Статева зрілість у акар настає у віці близько одного року. Пари міцні, їх створюють у юному віці. Дорослих акар зводити дуже важко, самець часто забиває самку. Нерест може відбуватися як у загальному акваріумі, так і в нерестовику. Особливих умов створювати не треба, але можна простимулювати нерест, збільшивши в раціоні частку високобілкових кормів і підвищивши температуру на кілька градусів.
Ікра відкладається на плаский субстрат – камені, корчі, скло акваріума. Плодючість самки складає до 300-400 ікринок.
Характерна турбота про потомство. У період розмноження підвищується загальна агресивність риб.