Зміст
Загальні відомості
Першими представниками цихлових, які використовуються в акваріумній культурі, стали деякі види південноамериканських цихлід. До теперішнього часу описано понад 50 родів американських цихлід, вони включають у себе дві великі територіальні групи, які живуть у Південній і Центральній Америці. В акваріумах небажано тримати разом представників цих груп, оскільки вони суттєво відрізняються поведінковими особливостями та віддають перевагу різним умовам, незважаючи на загальне географічне походження.
Багато представників американських цихлід досягають досить великих розмірів (до 35 см), тому таким рибкам знадобиться просторий акваріум. Більшість видів дуже гарні та вони мають високий інтелект.
Зовнішній вигляд
Зовнішній вигляд американських цихлід дуже різноманітний і залежить від умов проживання рибок. Наприклад, скалярії та дискуси мають сплощену форму тіла, що дозволяє плавати в густих заростях водоростей. Скалярії зі своїми розлогими плавниками нагадують трикутник, а у дискусів тіло майже ідеально кругле. Зовсім інакше у таких активних хижаків, як акари чи астронотуси. Тіло у них щільне, із загостреним передом і великим ротом, що допомагає їм ковтати здобич.
Серед американських цихлід можна знайти рибок практично будь-якого розміру: це і карликові цихліди (апістограми), рибки середніх розмірів (хроміс-красень) і гіганти (астронотуси, манагуанські цихлазоми).
Забарвлення природних видів досить різноманітне, а число колірних варіацій, отриманих селекціонерами, й того більше.
Ареал проживання
Основним місцем проживання південноамериканських цихлід є річка Амазонка та її численні притоки. Віддають перевагу невеликим річкам і протокам, що перетинають вологі тропічні ліси. Дно подібних водойм всипане товщею опалої рослинності, листям і плодами дерев, різноманітними корчами та гілками. Ця органіка постійно розкладається, виділяючи у воду дубильні речовини, через це вода набуває кольору «міцного чаю».
Представники цихлід із Центральної Америки живуть у невеликих річках, а також у озерах і болотах. Найчастіше їх можна зустріти в місцях, де річки впадають в океан. Вода у таких місцях перемішується і стає частково солоною. Багато видів пристосувалися до існування у солонуватій воді. Американські цихліди живуть у різних водоймах: це можуть бути як спокійні заплави з густою рослинністю, так і бурхливі гірські потоки.
Види американських цихлід
Розглянемо основні популярні групи акваріумних цихлід:
Акари
Назва роду перекладається з латинської мови як «струмок». Імовірно, риба отримала таке ім’я за приголомшливе перламутрове та бірюзове забарвлення мордочки та зябрових кришок, що нагадують відблиски струмка у ясний сонячний день. У природі рибок можна зустріти в Перу, Колумбії та Бразилії. Живуть у водоймах з повільною течією і великою кількістю рослинності та різноманітних укриттів.
Тіло велике, витягнуте у довжину, максимальний розмір у акваріумі – до 30 см. У багатьох видів спостерігається характерна опуклість на лобі. Губи товсті, хвостовий і спинний плавники подовжені. Забарвлення залежить від видової приналежності.
Акари швидко прив’язуються до власника, взнають його й іноді навіть дають себе погладити. Рибка велика і територіальна, тому для утримання знадобиться просторий акваріум. Здатність жити з іншими рибками також залежить від конкретного виду.
Апістограми
Апістограми належать до так званих «карликових» цихлід. Розмір дорослих особин рідко досягає 8 см. Незважаючи на свій розмір, ці цихліди, мабуть, є одними з найяскравіших декоративних риб, справжньою веселкою в акваріумі. Додайте до цього їх миролюбний характер, товариськість щодо інших видів – і стане зрозумілою величезна популярність цих рибок. Свою назву рід отримав за характерну темну горизонтальну лінію, що тягнеться через усе тіло. Вона може бути цілісною, пунктирною, малопомітною чи перетворюватися на візерунок, звідси пішла назва цієї американської цихліди: «apisto» можна перекласти як «непостійний», а «gramme» – «лінія».
Живуть у мілких заводях і річках із повільною течією. Вода в таких водоймах багата на дубильні речовини і забарвлена у коричневий колір.
Для цих риб підійде акваріум від 50 л. Найкраще тримати їх групою з переважанням самок. Необхідно створити зони з густою рослинністю і великою кількістю укриттів. Чудово уживаються з мирними співрозмірними видами.
Геофагуси
Живуть у тропічному поясі Південної Америки у басейнах річок Амазонка й Оріноко.
Назва роду походить від двох давньогрецьких слів: «geo» – земля та «phagos» – приймати їжу, харчуватися. Тут відображається спосіб харчування цих цікавих рибок. Цілий день вони проводять біля дна, набирають до рота порції піску та просівають їх у пошуках донних організмів.
Середній розмір риб – близько 20 см. Тіло масивне, голова велика з великим ротом. Для утримання необхідний акваріум від 500 літрів. Ґрунт обов’язково повинен бути піщаний, щоб рибки могли займатися звичною для себе справою. Відносно миролюбні, але у зграйках встановлюється жорстка ієрархія, іноді здатні забивати слабкіших родичів. У період нересту стають більш агресивними.
Дискуси
Назва роду (Symphysodon) складається з двох грецьких слів symphysis – «той, що зрісся» і odon – «зуб». Це пов’язано з особливістю розташування чотирьох крайніх зубів, що знаходяться на стику верхньої і нижньої щелеп один під одним. Назва «дискус» (diskus) з’явилася трохи пізніше. Цим словом у Стародавній Греції називали плаский метальний снаряд для змагань. Тіло дискусів має дископодібну форму і дуже сильно стисле з боків. Спинний і анальний плавники простягаються від голови до хвоста. Забарвлення дуже різноманітне і залежить від конкретного виду, але завжди ефектне. В акваріумі дискус може виростати до 25-30 см у довжину. Зустрічаються рибки у басейні річки Амазонка. Віддають перевагу м’якій і кислій воді, дуже чутливі до вмісту продуктів азотистого обміну. Мінімальний об’єм для утримання – від 400 л.
Северуми
За схожість форми тіла, яскраве забарвлення й аристократичну поведінку северумів часто називають фальшивими дискусами. Але, на відміну від останніх, вони менш вимогливі до умов утримання в акваріумі. Ці американські цихліди досить великі, можуть виростати до 25-30 см. В акваріумах тримають як різні різновиди природних форм, так і селекційні породи. Мінімальний об’єм для утримання – 150 літрів на пару рибок. Воду люблять м’яку та кислу. Теплолюбні, температуру води необхідно підтримувати в діапазоні 25-27 °С. Ґрунт краще використовувати піщаний, також у акваріумі має бути достатня кількість укриттів. Погано сумісні з рослинами.
Скалярії
В англомовних країнах скалярій (Pterophyllum sp.) називають «angelfish» – риби-ангели. Назва роду складається з двох грецьких слів «птерос» – крило і «філлум» – лист. Батьківщиною скалярій є Південна Америка. Рибка широко розповсюджена в Амазонці та її притоках у Бразилії, Еквадорі та Перу. Скалярії водяться у водоймах з повільною течією. Тіло скалярій сплощене, з видовженими плавниками, за формою нагадує трикутник або півмісяць. Довжина тіла – до 15 см, висота з плавниками може досягати 25-30 см. Для утримання більшості різновидів скалярій необхідний акваріум від 100 літрів на пару. В якості ґрунту використовується дрібна галька чи крупний пісок, який підходить для вирощування живих рослин. Рекомендується створити зони з густою рослинністю. Скалярія – досить спокійна та миролюбна рибка, яка цілком підходить для утримання в загальному акваріумі.
Цихлазоми
Раніше багатьох цихлід, особливо з Центральної Америки, записували до роду Цихлазома (Cichlasoma). Сучасні систематики переглянули положення багатьох видів, перевели їх до інших таксонів, і фактично такого роду вже не існує, але за старою пам’яттю багато видів досі називаються цихлазомами.
Живуть ці види на широкій території від США до Бразилії. Тіло у цихлазом зазвичай потужне, сплощене з боків. Рот, як і очі, досить великі. Луска у риб дуже щільна, тому добре протистоїть патогенній мікрофлорі та найпростішим.
За типом харчування цихлазоми – хижаки. Утримувати подібних рибок з дрібними мирними видами небезпечно. Утворюють стійкі пари, властива яскраво виражена турбота про потомство. З живими рослинами уживаються погано, часто обривають їх або викопують.
Наннакари
Симпатичні цихліди, популярні у середовищі акваріумістів. Природний ареал включає такі країни, як Венесуела, Колумбія, Болівія. Полюбляють тихі заводі з великою кількістю рослин.
Рибки середніх розмірів, самці в акваріумі зазвичай виростають до 8-10 см, самки набагато дрібніші – 4-6 см. Тіло витягнуте та стисле з боків. Забарвлення не вирізняється складністю, але увагу привертає. Тіло зеленувато-золоте, на кожній лусочці є невелика трикутна пляма коричневого кольору. Обриси очей червоні чи жовтувато-червоні. Харчуються у природі хробаками і личинками комах.
Наннакари – досить миролюбні риби, тому добре підходять для утримання з іншими співрозмірними видами. Хоча під час нересту агресія посилюється.
Ікру відкладають на листя рослин або каміння. Характерна турбота про потомство.
Догляд і утримання
Велика кількість видів американських цихлід і широкий географічний розмах ареалу спричинили дуже широке розмаїття умов для утримання рибок.
Об’єм акваріума необхідно підбирати залежно від розміру рибок і кількості планованих особин, він може становити від 30 до 500 л і вище. В акваріумі необхідно забезпечити хорошу фільтрацію й аерацію. Для багатьох видів буде корисно створити ефект «чорної води» за допомогою кондиціонера Tetra ToruMin.
Всі цихліди теплолюбні, комфортною температурою для утримання більшості видів буде 23-25°С. Дискуси вимагають нагріву води до 30-32°С. При нижчих температурах риби почуватимуться некомфортно.
Цихліди Південної Америки віддають перевагу м’якій і слабокислій воді. Наявність живої рослинності також позначиться позитивно, перш за все, для карликових видів. Великі представники можуть обкушувати та виривати рослини.
Загальною властивістю всіх цихлід є територіальність. Одні види виявляють її регулярно, інші лише під час нересту. Тому дуже важливо забезпечити в акваріумі велику кількість природних укриттів, щоб слабші особини могли ховатися від нападу.
Сумісність
Серед величезної кількості видів південноамериканських цихлід зустрічаються як цілковито миролюбні особини, що чудово підходять для тримання у загальному акваріумі, так і вкрай агресивні хижаки, яких буде краще утримувати окремо, у видовому акваріумі.
До першої групи належать такі популярні рибки, як апістограми, скалярії, дискуси. За винятком останніх, вони стануть чудовими сусідами для інших спокійних видів риб. Сумісність дискусів із іншими рибами обмежується особливими умовами утримання.
До другої групи належать великі види з високим рівнем агресії, наприклад, астронотуси й акари. Ці риби здатні вирости до 25-30 см. І якщо молодих особин запускають невеликими зграйками по 4-5 шт, то утримувати дорослих особин необхідно виключно парами. Підібрати когось, хто не зазнавав би нападів з боку цих великих цихлових, – дуже важко. Але якщо таке бажання все-таки з’явилося, то необхідно значно збільшити об’єм акваріума, влаштувати велику кількість укриттів і підібрати співрозмірні види.
Годування американських цихлід
Цихліди Південної Америки досить невибагливі у харчуванні. У природі вони їдять черв’яків, молюсків, личинок комах, планктон, інші види риб. В умовах акваріумного утримання зазвичай використовується сухий корм або саморобні фарші (для великих хижаків). Варто зазначити, що останній спосіб не рекомендується через те, що самостійно збалансувати корм за всіма параметрами дуже складно. До того ж використання таких видів м’яса, як яловичина, може призвести до проблем із травленням, оскільки воно не засвоюється рибами належним чином. Компанія Tetra пропонує широку лінійку сухих високоякісних кормів, що повністю задовольняють харчові потреби цихлід:
- Tetra Cichlid – базові корми для цихлід. Випускаються у формі пластівців, гранул різних розмірів, плаваючих паличок тощо. Можна без зусиль підібрати корм залежно від розміру кожного виду.
- Tetra Cichlid Colour – корми, що містять природні підсилювачі кольору червоних, жовтих і оранжевих відтінків. Дозволяють збільшити інтенсивність забарвлення яскравих видів риб.
- Tetra Discus – корм, розроблений з урахуванням харчової специфіки дискусів. Добре підходить також для годування інших дрібних цихлід.
Розмноження та розведення
Розмноження більшості видів південноамериканських цихлід не викликає труднощів. Найчастіше відбувається спонтанний нерест навіть у загальному акваріумі.
Статевий диморфізм виражений не у всіх видів, зовні відрізнити самця від самки важко. Статева зрілість у більшості видів настає у віці близько року. При розведенні заводиться окремий нерестовий акваріум, в якому потрібно створити необхідні умови. У разі, якщо розводяться види, які відкладають ікру на рослини, буде корисно помістити в акваріум кущ ехінодоруса чи іншу твердолисту рослину. Деякі види нерестяться у попередньо викопаній ямці під захистом якого-небудь укриття.
Всі види цихлід Південної Америки характеризуються яскраво вираженою турботою про потомство. Спершу обома батьками охороняється ікра, над нею за рахунок руху грудних плавників створюється постійний струмінь води. Загиблі ікринки видаляються. Після вилуплення мальків самець і самка охороняють потомство від поїдання іншими рибами.
