Аулонокари – найяскравіші представники малавійських цихлід. Важко знайти риб, забарвлених так само привабливо. Акваріум із ними заграє веселкою барв і буде завжди в центрі уваги. Про утримання, годування та розведення аулонокар ви можете дізнатися з нашої статті.
Зміст
Загальні відомості
Аулонокара (Aulonocara sp.), або африканська акара – прісноводні риби з родини Цихлові, що мешкають у озері Малаві.
Відмінною рисою цих риб є забарвлення чоловічих особин. З віком сірі та непримітні самці перетворюються на розписних красенів – вони можуть бути червоними, жовтими, блакитними, золотистими, синіми з різним поєднанням цих відтінків. За таку особливість аулонокар нерідко називають «цихліди павичі». Завдяки яскравому вбранню рибки легко упізнають своїх родичів на великій відстані.
Після того як аулонокари стали улюбленцями акваріумістів, почалася активна селекційна робота, в результаті якої з’явилося безліч колірних варіацій, які не зустрічаються у природі. Це стало можливим завдяки здатності аулонокар схрещуватися між собою.
Аулонокари змінюють інтенсивність свого забарвлення залежно від умов навколишнього середовища чи настрою. Справжню феєрію кольорів можна спостерігати у період нересту.
На жаль, систематика аулонокар залишається заплутаною через маловивченість цієї групи риб, розмаїття географічних рас, колірних морф і штучних гібридів.
Зовнішній вигляд
Розміри аулонокар варіюються від 8 до 20 см залежно від виду та статевої приналежності.
Тіло подовжене, спина висока, голова загострена, з великими очима. На ній розташовані поглиблення, які, на думку вчених, є органами чуттів, що дозволяють вловлювати рух води. Це допомагає легко знаходити личинок комах на піщаному дні. На тілі розташовуються малопомітні поперечні смуги, більш виразні вони у жіночих особин.
Молоді рибки і самки мають непоказне забарвлення – сіре чи оливково-коричневе з темними плямами та смугами. Однак уже у віці 6-10 місяців окрас самців кардинально змінюється – вони набувають характерного для виду строкатого забарвлення.
Плавники великі, добре розвинені, завжди пофарбовані у яскраві кольори, часто з білою чи бірюзовою облямівкою. На анальному плавнику у самців утворюються невеликі жовті або помаранчеві плями.
Ареал проживання
У природі аулонокари зустрічаються лише в африканському озері Малаві. Типовими біотопами є піщані мілини чи підводні скелі. Тут рибка полює на комах і личинок, а також ховається від можливих ворогів. Аулонокари чудово почуваються навіть на великих глибинах, куди майже не потрапляє світло. Саме тут яскраве забарвлення риб дуже доречне – так простіше помічати одна одну.
Види аулонокари
Аулонокара Ньяса (Королева Ньяса)
Максимальний розмір самців – 12 см, самок – 9 см. Тіло риби яскраво-синє, за зябровими кришками розташовується широка коса смуга червоного кольору, за що рибка й отримала другу свою назву – «червоноплечий павич». Самки забарвлені скромно – сіро-коричневі з темними поперечними смужками по боках.
Рекомендований об’єм акваріума – 150 літрів, з піщаним субстратом. Утримувати найкраще невеликий гарем із самця і кількох самок. До інших співрозмірних цихлід ставляться спокійно.
Аулонокара Бенша
Аулонокара Бенша була названа на честь засновника компанії Tetra, доктора Ульріха Бенша. Це цихліда середніх розмірів, максимальна довжина в акваріумі складає 13-15 см. Рибка має яскраво-жовте забарвлення з блакитними смужками на хвості та тілі. Нижня частина голови та рот також пофарбовані у синє.
Це одна з найменш агресивних африканських цихлід, навіть під час нересту вона здатна уживатися із сусідами по акваріуму. Однак самці можуть ворогувати між собою. Утримувати кількох самців одразу можна лише у великих акваріумах із великою кількістю укриттів. На одну чоловічу особину має припадати 3-6 самок.
Аулонокара стюартгранті
Розмір у акваріумі коливається від 12 до 15 см. Самки сірі. Самці відрізняються великою різноманітністю забарвлень, відомо понад 100 різновидів. Максимальної яскравості чоловічі особини набувають у 2 роки.
У природі мешкають на глибині 15-20 м, віддають перевагу піщаному дну з нагромадженням каміння.
Для утримання пари аулонокар знадобиться акваріум від 150 літрів. Рибки відносно спокійні, але у період нересту самці завзято захищають свою територію.
На основі різних форм аулонокари селекціонери вивели безліч штучних морф: Мультиколор, Ред рубін, Орхідея тощо.
Аулонокара орхідея
Максимальний розмір аулонокари Орхідеї – до 13 см. Для створення даного різновиду використовували кілька видів аулонокар. Молодь і самки сірувато-сріблясті. Самці сяють усіма відтінками червоного, помаранчевого та жовтого. Забарвлення не змінюється від настрою рибки. Відрізняються спокійним характером. Тривалість життя в акваріумі – до 8 років.
Під назвою «Орхідея» рибка відома лише на території країн СНД, у західних країнах її називають суничною аулонокарою, або аулонокарою Кров дракона.
Аулонокара Ред рубін
Аулонокара Ред рубін – ще один результат роботи селекціонерів. Довжина тіла – 12-15 см. Самки неяскраві, мають бежевий або помаранчевий окрас. Самці – яскраво-червоного забарвлення з помітними світлими смужками і синьою головою. Утримання не відрізняється від інших аулонокар.
Аулонокара мультиколор
Як видно з назви, дані форми аулонокар відрізняються надзвичайно строкатим забарвленням. Можуть розміщуватись хаотично жовті, червоні, помаранчеві, чорні, сині плями. Кожна з рибок має неповторний візерунок. Самки також мають «плямисте» забарвлення, але колір їх плям не такий яскравий. Отримані рибки були шляхом схрещування кількох видів аулонокар.
Аулонокара мультиколор
Даний вид аулонокар виростає до 8-10 см. Забарвлення темне, сіро-синє. По верхній частині тіла від голови до хвоста тягнеться широка смуга. Залежно від її кольору (біла чи жовта) виділяють два підвиди аулунокари майланда.
Мінімальний об’єм для утримання групи риб – 100 літрів. Утримувати найкраще невеликими гаремами, де на самця припадає 3-4 самки, бо чоловічі особини конкурують один із одним за територію. З іншими видами озера Малаві (виключаючи групу Мбуна) уживаються добре.
Аулонокара маулана
У природі віддає первагу піщаним мілинам на глибинах до 5 м. Харчується дрібними безхребетними, які живуть на дні.
Довжина тіла – 10-15 см. Забарвлення синє, за зябрами розташовується жовта смуга, що оперізує тіло. Для утримання рибок необхідний об’єм від 100 літрів. У якості ґрунту найкраще використовувати пісок. Декорації можна зробити з каміння та піщаника.
Ікра інкубується у роті. Тривалість життя – до 15 років.
Догляд і утримання
Для утримання аулонокар знадобиться просторий акваріум – не менше 100 літрів. У якості ґрунту закладається дрібний пісок із фракцією не більше 2 мм. Це пов’язано з природною любов’ю риб до перекопування дна, де вони шукають свою їжу – дрібних безхребетних. В акваріум необхідно помістити велику кількість укриттів із каміння, печер, гротів – у них зможе сховатися молодь або самки, якими активно опікуються готові до нересту самці.
Вода в озері Малаві дуже чиста, практично з незмінними параметрами. Зважаючи на це, аулонокарам в акваріумі необхідно забезпечити якісну фільтрацію та цілодобову аерацію, щоб не накопичувалися небезпечні азотисті сполуки. З цієї ж причини слід щотижня підмінювати 1/3 води в акваріумі.
Оптимальні параметри води: Т=24-28°С, pH=6,0-9,0, GH=12-25. Як видно, рибки полюбляють досить жорстку воду.
Висаджувати живі рослина в акваріум з аулонокарами недоцільно. Через звичку риб постійно перекопувати ґрунт уся зелень рано чи пізно опиниться на поверхні води. Можна використовувати анубіасів, прив’язавши їх до корчів або декорацій.
Утримувати аулонокар найкраще невеликим гаремом, де на кожного самця припадатиме 3-6 самок. Якщо планується заселити кількох самців, необхідно подумати про акваріум більшого об’єму й обов’язкове розділення території за допомогою декорацій.
У аулонокар є цікава особливість: самці здебільшого одинаки, займаються охороною нерестового місця, періодично запрошуючи туди самок. Самочки та молоді особини зазвичай плавають групою.
Сумісність
Практично всі види аулонокар – миролюбні риби, вони чудово уживаються з неагресивними співрозмірними цихлідами. Лише у самців проявляється територіальна поведінка по відношенню до представників свого виду, причому найчастіше – у період нересту.
Кращими співмешканцями для них стануть сусіди по озеру Малаві: цихліда колібрі, блакитний дельфін тощо. Можна підселяти й аулонокар інших видів, необхідно тільки враховувати можливість схрещування між ними (для чистоти породи краще не змішувати). Не рекомендується поєднувати з активнішими й агресивно налаштованими малавійцями групи Мбуна.
Годування аулонокари
Основою природного раціону аулонокар є комахи та їх личинки, які живуть на піщаному дні. Процес полювання на безхребетних дуже цікавий: аулонокари завмирають над піском і намагаються відчути найменші коливання ґрунту. У цьому їм допомагають особливі чутливі пори на голові. Щойно жертва виявлена, рибка різко хапає здобич, а пісок просіює між зябрами. На жаль, у акваріумах зовсім інша обстановка, і спостерігати за полюванням уже не виходить. Проте інстинкт нікуди не зникає, тож періодично можна помітити, як аулонокари намагаються знайти щось у піску.
Аулонокари – хижі риби, тому корми тваринного походження повинні складати не менше 80% раціону, решта припадає на рослинну підгодівлю.
Для годування рибок краще обрати якісні сухі корми. Живі та заморожені корми неповноцінні й часто можуть нести небезпеку у вигляді інфекцій і паразитів. Навпаки, сухі корми – безпечні та повноцінні.
Аулонокарам чудово підійде лінійка кормів Tetra Cichlid. Необхідно враховувати, що рибки плавають на середніх глибинах, тому найкраще зупинитися на гранулах, що тонуть, – наприклад, Tetra Cichlid Granules.
Якщо в акваріумі утримуються аулунокари з червоним або жовтим забарвленням тіла (наприклад, аулонокара Бенш або Орхідея) регулярне годування кормом Tetra Cichlid Colour дозволить зберегти і посилити яскравість забарвлення завдяки натуральним підсилювачам кольору у його складі.
Не варто забувати і про рослинний компонент у раціоні. Чіпси TetraPro Algae, що містять концентрат водорості спіруліни, повністю задовольнять потребу рибок у зелені.
В якості альтернативи чудово підійдуть універсальні корми для всіх риб, наприклад, TetraMin XL Granules і Tetra Rubin Granules (для посилення кольорів).
Аулонокари схильні до переїдання й ожиріння, тому годувати їх треба акуратно, раз чи двічі на день порціями, які будуть одразу ж з’їдені рибками. Раз на тиждень корисно влаштовувати розвантажувальний день.
Розмноження та розведення
Статева зрілість у аулонокар настає у віці близько року. Розмноження риб нескладне, найчастіше це відбувається у загальному акваріумі. Для нересту формуються тимчасові пари. Самці викопують і готують місце для ікрометання. Якщо самка готова, то після завершення шлюбного танцю вона відкладає від 15 до 80 ікринок, які тут же забирає до рота, як і молоки самця.
У роті ікра запліднюється, і з цієї миті настає найважчий період для самки, адже найближчі 2-3 тижні, поки розвиваються ікринки, вона голодуватиме.
Мальки, які вилупилися – міцні та ненажерливі. Охоче поїдають науплій артемій, циклопів та сухі корми для мальків. Перший час навіть підросла молодь аулонокари у разі небезпеки ховається до рота матері. Цей еволюційний механізм дозволяє різко збільшити шанси малюків на виживання.
