Гірінохейлус – корисна «присоска»

Біологічний спосіб боротьби з водоростями в акваріумі заснований на використанні рибок, які пристосовані до зішкрібання та поїдання нижчих рослин. Про одну з таких рибок – гірінохейлуса – йтиметься у нашій статті.

Загальні відомості

Гірінохейлус (Gyrinocheilus aymonieri), або, як його ще називають, «китайський водоростеїд», з’явився в акваріумах любителів лише у середині XX століття. Незважаючи на своє непримітне забарвлення, він залишається однією з найпопулярніших рибок, адже допомагає акваріумістам боротися з водоростями.

Дивовижно, але на своїй історичній батьківщині, у країнах південно-східної Азії, гірінохейлус є промисловою, а не декоративною рибою, адже у природі він здатний виростати до 25-30 см у довжину. Історичні назви «китайський» та «індійський водоростеїд» ніяк не пов’язані з природним ареалом гірінохейлусів, адже вони не живуть у жодній із цих країн.

Природне забарвлення гірінохейлуса
Природне забарвлення гірінохейлуса

Завдяки особливій будові рота гірінохейлуси здатні зішкрібати водоростеві обростання на камінні та декораціях, особливо цим славляться молоді особини. На жаль, з віком рибки все більше харчуються штучними кормами.

Зовнішній вигляд

Гірінохейлус має витягнуту, обтічну форму тіла, вона створює найменший спротив потоку води. Вусів у рибки немає, але навколо ротового отвору розташовуються маленькі шипи. Рот має форму присоски, завдяки якій гірінохейлус міцно присмоктується до стінок акваріума, каміння, декорацій, а шорсткі пластинки дозволяють зішкрібати водорості. Щоб повністю звільнити рот від функції дихання, у гірінохейлуса утворилася пара особливих зябрових отворів, через які до зябер надходить вода.

Голова гірінохейлуса
Голова гірінохейлуса

Розмір рибки у домашніх акваріумах зазвичай не перевищує 12 см. Забарвлення диких видів переважно жовте з боків та коричнево-сіре на спині. Але в акваріумній культурі найбільшого поширення набули рибки з жовтим чи помаранчевим забарвленням. Таку форму називають «золотою». Статевий диморфізм не виражений.

Китайського водоростеїда часто плутають із водоростеїдом сіамським. Але це два абсолютно різні види, останній має рот звичайної форми, а через усе тіло проходить горизонтальна чорна смуга.

Ареал проживання

Перший науковий опис гірінохейлуса з`явився у 1883 році. Рибки широко розповсюджені у водоймах південно-східної Азії. Їх можна зустріти у таких країнах, як В’єтнам, Таїланд, Лаос, Камбоджа.

Характерний для гірінохейлуса біотоп – гірська річка чи струмок із сильною течією, дно яких усіяне валунами, галькою, гравієм і піском, а численне затоплене коріння дерев створює велику кількість природних укриттів. Дуже часто можна зустріти у неглибоких водоймах, де дно добре освітлене сонцем, а значить – активно розвиваються водорості.

Перші екземпляри рибки потрапили до Німеччини у 1956 році, після чого вид широко розповсюдився усім світом. Не є вимираючим видом, проте чисельність популяцій у деяких країнах швидко скорочується через рибний промисел.

Види

Гірінохейлус золотий

Найпоширеніша в акваріумістиці форма гірінохейлуса. Золотим він називається за жовтий чи помаранчевий колір тіла. Іноді на боках можуть бути темні плями. Звичайний розмір у акваріумі – 10-12 см.

Гірінохейлус золотий
Гірінохейлус золотий

Догляд і утримання

Тримати гірінохейлусів можна поодинці та групами. Однак останнє справедливе лише для молодих особин. Великі риби стають територіальними і не терплять у полі зору не лише родичів, але й будь-яку рибу, схожу на себе.

Мінімальний рекомендований об’єм акваріума – 100 літрів. Він повинен бути обов’язково накритий кришкою, адже гірінохейлуси запросто можуть вистрибнути. У якості ґрунту найкраще використовувати середню чи велику гальку, з неї зручніше буде зішкрібати водорості. Для рибок корисно, коли в акваріумі буде трохи водоростей на стінках і декораціях – таким чином, вони демонструватимуть найбільш природну поведінку. В акваріумі обов’язково має бути багато укриттів, у яких рибки зможуть сховатися.

Гірінхейлус чудово справляється с обростаннями водоростей
Гірінхейлус чудово справляється с обростаннями водоростей

Оскільки гірінохейлуси мешкають переважно у гірських річках, вони люблять дуже чисту, багату на кисень, воду. Тому в акваріумі необхідний ефективний фільтр і компресор. Бажано також створити течію. Раз на тиждень 30% води слід підмінювати разом із сифонкою ґрунту.

Оптимальні параметри води для утримання: Т=22-28°С, pH=6.0-6.5, GH=3-12.

Бажано, щоб акваріум був щільно засаджений рослинами, гірінохейлуси їх майже не пошкоджують.

Тривалість життя у комфортних умовах становить близько 10 років.

Сумісність

Сумісність гірінохейлусів безпосередньо пов’язана з розміром особин. Молоді рибки поводяться дуже спокійно та без проблем уживаються як зі своїми родичами, так і з іншими мирними рибками. У дорослих риб агресія вища, вони вже не переносять представників свого виду, а також схожих на них розмірами – тому часто їх доводиться розсаджувати.

Молоді гірінохейлуси спокійно ставляться до сусідів по акваріуму
Молоді гірінохейлуси спокійно ставляться до сусідів по акваріуму

Утримувати найкраще з великими рухливими рибами, які мешкають у верхніх і середніх прошарках акваріума, – такими, як барбуси та райдужниці. Вкрай небажане сусідство із золотими, скаляріями та дискусами – існує багато прикладів, коли гірінохейлуси пошкоджували луску даних видів.

Годування гірінохейлуса

У природі, окрім основного продукту харчування – водоростей, – гірінохейлуси із задоволенням поїдають личинок комах, черв’яків та інших дрібних безхребетних. Тому при їх утриманні в акваріумі корм має бути збалансованим і містити продукти як тваринного походження, так і рослинного.

Найкраще для годування гірінохейлусів підійдуть якісні сухі корми у вигляді таблеток/вейферсів. Вони швидко опускаються на дно і тривалий час зберігають свою форму, що дозволяє рибкам без труднощів зішкрібати корм, що повільно м’якшає. Хорошим вибором стануть такі корми, як Tetra Pleco Tablets, Tetra Pleco SpirulinaWafers і Tetra Wafer Mix. Кожен із них є повноцінним кормом, що забезпечує необхідний раціон для гірінохейлусів, а також чудово підходить для годування інших видів донних риб. До складу входять високоякісні рибні компоненти, молюски та, звісно, поживна водорість спіруліна.

Водорості – основа раціону гірінохейлусів
Водорості – основа раціону гірінохейлусів

Годувати рибок треба щодня, але не забувати, що, наситившись сухим кормом, гірінохейлуси менш ефективно боротимуться із зеленими водоростями. Тому якщо у вас спостерігається спалах росту нижчих рослин, краще влаштувати рибкам невелике «голодування».

Розмноження та розведення

Розмноження гірінохейлусів у домашніх умовах ускладнюється необхідністю гормональних ін’єкцій – для цього акваріуміст повинен мати достатній досвід і знання. Риби, що надходять у продаж, розводяться на спеціальних рибницьких фермах південно-східної Азії.

Статева зрілість у гірінохейлусів настає у віці близько двох років. Статеві відмінності малопомітні, самці яскравіше забарвлені та мають на голові жировий горбик.

Для розведення необхідний окремий акваріум об’ємом близько 200 літрів. Варто організувати хорошу фільтрацію з потужною течією. На дно вкладається сітка, у кутки можна посадити кілька кущів широколистих рослин. Світло має бути приглушене, а параметри води наступні: Т=24°С, pH=6.0-8.8, GH – не більше 5. Щодня необхідно підмінювати 10% води.

Відібраній для розведення самці з ікрою вводять дві гормональні ін’єкції: першу – перед нерестом, другу – при посадці до акваріума. До неї також необхідно підсадити двох самців.

Самка може виробити до 3-4 тисяч ікринок, які самці запліднюють. Після ікрометання виробників необхідно прибрати. За ікрою потрібний ретельний догляд: щоденні невеликі підміни води, видалення загиблих (білих) ікринок. Можна додати у воду протигрибковий препарат, щоб зберегти більше зародків.

Інкубація триває близько доби. Стартовий корм – «живий пил», дрібно розтертий сухий рослинний корм.