Біологічний спосіб боротьби з водоростями в акваріумі заснований на використанні рибок, які пристосовані до зішкрібання та поїдання нижчих рослин. Про одну з таких рибок – гірінохейлуса – йтиметься у нашій статті.
Зміст
Загальні відомості
Гірінохейлус (Gyrinocheilus aymonieri), або, як його ще називають, «китайський водоростеїд», з’явився в акваріумах любителів лише у середині XX століття. Незважаючи на своє непримітне забарвлення, він залишається однією з найпопулярніших рибок, адже допомагає акваріумістам боротися з водоростями.
Дивовижно, але на своїй історичній батьківщині, у країнах південно-східної Азії, гірінохейлус є промисловою, а не декоративною рибою, адже у природі він здатний виростати до 25-30 см у довжину. Історичні назви «китайський» та «індійський водоростеїд» ніяк не пов’язані з природним ареалом гірінохейлусів, адже вони не живуть у жодній із цих країн.
Завдяки особливій будові рота гірінохейлуси здатні зішкрібати водоростеві обростання на камінні та декораціях, особливо цим славляться молоді особини. На жаль, з віком рибки все більше харчуються штучними кормами.
Зовнішній вигляд
Гірінохейлус має витягнуту, обтічну форму тіла, вона створює найменший спротив потоку води. Вусів у рибки немає, але навколо ротового отвору розташовуються маленькі шипи. Рот має форму присоски, завдяки якій гірінохейлус міцно присмоктується до стінок акваріума, каміння, декорацій, а шорсткі пластинки дозволяють зішкрібати водорості. Щоб повністю звільнити рот від функції дихання, у гірінохейлуса утворилася пара особливих зябрових отворів, через які до зябер надходить вода.
Розмір рибки у домашніх акваріумах зазвичай не перевищує 12 см. Забарвлення диких видів переважно жовте з боків та коричнево-сіре на спині. Але в акваріумній культурі найбільшого поширення набули рибки з жовтим чи помаранчевим забарвленням. Таку форму називають «золотою». Статевий диморфізм не виражений.
Китайського водоростеїда часто плутають із водоростеїдом сіамським. Але це два абсолютно різні види, останній має рот звичайної форми, а через усе тіло проходить горизонтальна чорна смуга.
Ареал проживання
Перший науковий опис гірінохейлуса з`явився у 1883 році. Рибки широко розповсюджені у водоймах південно-східної Азії. Їх можна зустріти у таких країнах, як В’єтнам, Таїланд, Лаос, Камбоджа.
Характерний для гірінохейлуса біотоп – гірська річка чи струмок із сильною течією, дно яких усіяне валунами, галькою, гравієм і піском, а численне затоплене коріння дерев створює велику кількість природних укриттів. Дуже часто можна зустріти у неглибоких водоймах, де дно добре освітлене сонцем, а значить – активно розвиваються водорості.
Перші екземпляри рибки потрапили до Німеччини у 1956 році, після чого вид широко розповсюдився усім світом. Не є вимираючим видом, проте чисельність популяцій у деяких країнах швидко скорочується через рибний промисел.
Види
Гірінохейлус золотий
Найпоширеніша в акваріумістиці форма гірінохейлуса. Золотим він називається за жовтий чи помаранчевий колір тіла. Іноді на боках можуть бути темні плями. Звичайний розмір у акваріумі – 10-12 см.
Догляд і утримання
Тримати гірінохейлусів можна поодинці та групами. Однак останнє справедливе лише для молодих особин. Великі риби стають територіальними і не терплять у полі зору не лише родичів, але й будь-яку рибу, схожу на себе.
Мінімальний рекомендований об’єм акваріума – 100 літрів. Він повинен бути обов’язково накритий кришкою, адже гірінохейлуси запросто можуть вистрибнути. У якості ґрунту найкраще використовувати середню чи велику гальку, з неї зручніше буде зішкрібати водорості. Для рибок корисно, коли в акваріумі буде трохи водоростей на стінках і декораціях – таким чином, вони демонструватимуть найбільш природну поведінку. В акваріумі обов’язково має бути багато укриттів, у яких рибки зможуть сховатися.
Оскільки гірінохейлуси мешкають переважно у гірських річках, вони люблять дуже чисту, багату на кисень, воду. Тому в акваріумі необхідний ефективний фільтр і компресор. Бажано також створити течію. Раз на тиждень 30% води слід підмінювати разом із сифонкою ґрунту.
Оптимальні параметри води для утримання: Т=22-28°С, pH=6.0-6.5, GH=3-12.
Бажано, щоб акваріум був щільно засаджений рослинами, гірінохейлуси їх майже не пошкоджують.
Тривалість життя у комфортних умовах становить близько 10 років.
Сумісність
Сумісність гірінохейлусів безпосередньо пов’язана з розміром особин. Молоді рибки поводяться дуже спокійно та без проблем уживаються як зі своїми родичами, так і з іншими мирними рибками. У дорослих риб агресія вища, вони вже не переносять представників свого виду, а також схожих на них розмірами – тому часто їх доводиться розсаджувати.
Утримувати найкраще з великими рухливими рибами, які мешкають у верхніх і середніх прошарках акваріума, – такими, як барбуси та райдужниці. Вкрай небажане сусідство із золотими, скаляріями та дискусами – існує багато прикладів, коли гірінохейлуси пошкоджували луску даних видів.
Годування гірінохейлуса
У природі, окрім основного продукту харчування – водоростей, – гірінохейлуси із задоволенням поїдають личинок комах, черв’яків та інших дрібних безхребетних. Тому при їх утриманні в акваріумі корм має бути збалансованим і містити продукти як тваринного походження, так і рослинного.
Найкраще для годування гірінохейлусів підійдуть якісні сухі корми у вигляді таблеток/вейферсів. Вони швидко опускаються на дно і тривалий час зберігають свою форму, що дозволяє рибкам без труднощів зішкрібати корм, що повільно м’якшає. Хорошим вибором стануть такі корми, як Tetra Pleco Tablets, Tetra Pleco SpirulinaWafers і Tetra Wafer Mix. Кожен із них є повноцінним кормом, що забезпечує необхідний раціон для гірінохейлусів, а також чудово підходить для годування інших видів донних риб. До складу входять високоякісні рибні компоненти, молюски та, звісно, поживна водорість спіруліна.
Годувати рибок треба щодня, але не забувати, що, наситившись сухим кормом, гірінохейлуси менш ефективно боротимуться із зеленими водоростями. Тому якщо у вас спостерігається спалах росту нижчих рослин, краще влаштувати рибкам невелике «голодування».
Розмноження та розведення
Розмноження гірінохейлусів у домашніх умовах ускладнюється необхідністю гормональних ін’єкцій – для цього акваріуміст повинен мати достатній досвід і знання. Риби, що надходять у продаж, розводяться на спеціальних рибницьких фермах південно-східної Азії.
Статева зрілість у гірінохейлусів настає у віці близько двох років. Статеві відмінності малопомітні, самці яскравіше забарвлені та мають на голові жировий горбик.
Для розведення необхідний окремий акваріум об’ємом близько 200 літрів. Варто організувати хорошу фільтрацію з потужною течією. На дно вкладається сітка, у кутки можна посадити кілька кущів широколистих рослин. Світло має бути приглушене, а параметри води наступні: Т=24°С, pH=6.0-8.8, GH – не більше 5. Щодня необхідно підмінювати 10% води.
Відібраній для розведення самці з ікрою вводять дві гормональні ін’єкції: першу – перед нерестом, другу – при посадці до акваріума. До неї також необхідно підсадити двох самців.
Самка може виробити до 3-4 тисяч ікринок, які самці запліднюють. Після ікрометання виробників необхідно прибрати. За ікрою потрібний ретельний догляд: щоденні невеликі підміни води, видалення загиблих (білих) ікринок. Можна додати у воду протигрибковий препарат, щоб зберегти більше зародків.
Інкубація триває близько доби. Стартовий корм – «живий пил», дрібно розтертий сухий рослинний корм.
