Цихліди озера Малаві – популярні акваріумні мешканці, адже вони не лише відрізняються приголомшливою зовнішністю, а й характеризуються високим інтелектом і складними формами поведінки, спостерігати за ними – одне задоволення. Лабідохроміси – наймиролюбніша група, саме з неї рекомендується починати своє знайомство з дивовижним світом малавійців.
Зміст
Загальні відомості
Лабідохроміси (Labidochromis sp.) – рід променеперих риб із родини Цихлові. Станом на зараз до нього відносять 18 описаних видів.
Вони є ендеміками африканського озера Малаві та належать до групи Мбуна – це цихліди, які харчуються переважно водорослевими обростаннями (і різними безхребетними, що живуть на них) на прибережних скелях. Ротовий апарат риб ідеально пристосований для зішкрібання нижчих рослин: він невеликого розміру з маленькими подовженими конічними зубами, загнутими у зворотному напрямку, – за формою нагадує пінцет. Завдяки таким зубам лабідохроміси можуть витягувати водорості навіть із найдрібніших заглиблень у скелях. Це знайшло відображення у назві роду, що пішла від грецького слова «labidos» – щипці.
Рибки невибагливі до умов і відносно миролюбні, а також легко розводяться, тому рекомендовані всім, хто вперше вирішив спробувати тримати малавійських цихлід.
Зовнішній вигляд
Форма тіла лабідохромісів типова для більшості малавійських цихлід. Воно обтічне, витягнуте у довжину і трохи сплющене з боків. Рибки досить кремезні, середній розмір дорослої особини – 10 см.
Спинний плавник довгий і загострений, особливо у статевозрілих самців, він може мати окантовку з чорних смуг. Анальний плавник овальний, з яскравими помаранчевими плямами.
Забарвлення тіла залежить від конкретного виду і може бути як однотонним (лабідохроміс Еллоу), так і зі смужками (лабідохроміс Хонгі). У деяких видів є географічні морфи, що мешкають у різних районах озера і відрізняються кольором.
Тривалість життя в акваріумі складає 6-10 років.
Ареал проживання
Лабідохроміси зустрічаються лише в африканському озері Малаві (Ньяса). Рибки тяжіють до скельних берегів біля Танзанії, адже там їм найзручніше знаходити собі їжу – водоростеві обростання. Тримаються на глибинах від 10 до 30 м.
Види лабідохромісів
Лабідохроміс Еллоу (Labidochromis caeruleus)
Одна з найпопулярніших малавійських цихлід завдяки привабливому забарвленню та спокійному характеру. Свою назву рибка отримала за яскраво-лимонний колір тіла. На спинному плавнику розташована контрастна чорна смужка, анальний і черевні плавники – практично чорні. Рибка вважається карликовою цихлідою, довжина її тіла не перевищує 10 см.
Для утримання кількох особин підійде акваріум від 120 літрів з великою кількістю каміння та гротів. Вважається найбільш мирним представником групи Мбуна, він не територіальний і чудово поєднується з більшістю пропорційних собі цихлід. Агресію зазвичай виявляють лише до рибок зі схожим забарвленням чи під час нересту.
Рибки легко розводяться навіть у загальних акваріумах. Ікру виношують у ротовій порожнині.
Лабідохроміс Хонгі (Labidochromis sp. «Hongi»)
Досить рідкісна в акваріумах цихліда, проте набирає популярності завдяки привабливому забарвленню. Вид молодий і ще не описаний науково, свою назву отримав від населеного пункту, де вперше був виловлений. Мешкає у північно-східній частині озера Малаві, між островом Лундо і великим містом Ліулі. Спосіб життя і харчування аналогічні іншим представникам групи Мбуна.
Самці розфарбовані у блакитний або біло-блакитний колір, а чільна частина голови, потилиця та спинний плавник варіюються від жовтого до помаранчевого. Самки і молодь забарвлені набагато скромніше – вони коричневі з помаранчевим спинним плавцем. Розмір дорослих особин досягає довжини від 9-ти до 14 см. Для утримання пари риб необхідний акваріум об’ємом не менше 100 літрів.
Розмноження легке, ікра інкубується у роті.
Існує колірна морфа, у якої потилиця і спинний плавник мають кольори від помаранчевого до червоного. Подібну форму часто називають «Kimpuma» або «Kimpuma red». Відрізнити ці різновиди одне від одного, на жаль, досить проблемно.
Догляд і утримання
Тримають лабідохромісів парами чи групами із самця і 3-4 самок. Мінімальний об’єм акваріума – 100 літрів. Він має бути накритий кришкою, щоб вихованці не вистрибували.
Оформити акваріум краще у стилі, що нагадує природний біотоп лабідохромісів. На дно вкладається пісок або мармурова крихта, яка робитиме воду більш лужною. Далі необхідно встановити кілька каменів із нерівною поверхнею, створивши природні укриття, або штучні гроти. Але не забудьте залишити рибкам і вільне місце для плавання. Корисно висадити в акваріум валіснерію, вона не лише покращуватиме якість води, але й буде додатковою їжею.
Лабідохроміси полюбляють чисту, насичену киснем воду, тому обов`язково слід встановити відповідний фільтр (краще зовнішній) і компресор. Також ці рибки теплолюбні, адже вода в африканському озері Малаві досить добре прогрівається, – тому в акваріумі не буде зайвим терморегулятор.
Оптимальні параметри води для розміщення цих рибок: Т=24-28°С, pH=7.4-8.4, GH=8-20.
Раз на тиждень варто підмінювати на чисту та свіжу 20% води в акваріумі.
Сумісність
Лабідохроміси – цихліди з дуже м’яким характером. Вони рідко проявляють агресію до сусідів по акваріуму, навіть у період нересту. Якщо тримати рибок групами, вони взагалі можуть не помічати інших мешканців акваріума, а всю увагу переключити на власних родичів. Не дуже люблять лабідохроміси лише риб, що схожі на них забарвленням – цей момент необхідно враховувати при підборі співмешканців.
З лабідохромісами добре вживаються як співмірні цихліди (псевдотрофеуси, меланохроміси тощо), так і деякі дрібніші види: райдужниці, лабео, анциструси. Якщо дозволяє об’єм акваріума, то можна підсадити до рибок синодонтіса чи птеригопліхта.
Не рекомендується тримати лабідохроміса з дуже дрібними та вуалевими видами риб – це дозволить уникнути відповідно поїдання і відкушування плавників.
Годування лабідохромісів
Природний раціон лабідохромісів складається з водоростей, які вони зішкрібають із скель своїми зубами. Поїдаються й різні безхребетні, що живуть на водоростях. Тому правильне харчування лабідохромісів має включати їжу як рослинного походження (переважно), так і тваринного.
Годування рибок лише тваринними кормами призводить до проблем із травленням і серйозних захворювань. Тому краще відмовитися від живих і заморожених кормів, які до того ж можуть заразити акваріум, і віддати перевагу якісним сухим кормам.
За основу найкраще взяти корми з високим вмістом водорості спіруліни – Tetra Cichlid Algae Mini чи TetraPro Algae. Вони повністю забезпечать рибок необхідною їм рослинністю.
Більшість видів лабідохромісів – рибки яскраві та барвисті. Щоб підсилити їх забарвлення і зробити ще привабливішими використовуйте корми з натуральними каротиноїдами – Tetra Cichlid Colour або Tetra Rubin.
В якості альтернативи підійдуть Tetra Phyll або TetraMin – це універсальні повноцінні корми для всіх видів тропічних риб. Вони виготовлені з понад 40 добірних компонентів рослинного та тваринного походження.
І, звичайно, не забудьте побалувати своїх вихованців смачними натуральними ласощами із серії Tetra FreshDelica. Мотиль або артемія у поживному желе чудово урізноманітнюють раціон ваших рибок.
Лабідохромісів рекомендується годувати двічі-тричі на день невеликими порціями (які будуть повністю з`їдені протягом 2-3 хвилин) і не допускати переїдання.
Розмноження і розведення
При розведенні лабідохромісів у домашніх умовах зазвичай не виникає жодних труднощів. Рибки чудово розмножуються навіть у загальних акваріумах, часто без стороннього втручання.
Статевий диморфізм у них виражений погано, відрізнити самця від самки напевно можна вже після формування пари. Статева зрілість у рибок настає у віці 6-8 місяців. Стимул до розмноження – підвищення температури. Самець готує місце для нересту і приваблює туди самку, яка відкладає ікру. Після запліднення, як і у багатьох представників групи Мбуна, самки лабідохроміса збирають ікру до ротової порожнини, там вона і розвивається. Триває цей процес близько 3 тижнів, під час яких самка взагалі не харчується. Такий еволюційний механізм підвищує шанси малюків вижити.
Лабідохроміси не вирізняються високою плодючістю, в одному виводку рідко буває понад 25 малюків. Ікра відносно велика – до 3 мм у діаметрі. У період нересту та виношування малька температуру в акваріумі бажано підтримувати на рівні 27° C. Рибки, що вилупилися з ікринок, досить великі, здатні відразу вживати сухі корми для мальків, наприклад, TetraMin Baby. Важливо, щоб у акваріумі було достатньо укриттів, де малюки можуть сховатися, відчувши загрозу з боку інших риб.
