Африканське озеро Малаві славиться величезною різноманітністю риб із родини Цихлові. Багато видів стали постійними мешканцями домашніх акваріумів. І це не дивно, адже життя у досить жорстких умовах тектонічного озера “загартувала” цих риб, зробивши їх витривалими. Додайте до цього приголомшливе яскраве забарвлення цихлід, цікаву територіальну поведінку і легкість розмноження, – і ви зрозумієте, чому інтерес до тримання таких рибок лише росте. У нашій статті ми розповімо про популярних малавійських цихлід – спритних і агресивних меланохромісів.
Зміст
Загальні відомості
Меланохроміс (Melanochromis sp.) – рід прісноводних променеперих риб із родини Цихлові. Є ендеміками південної частини африканського озера Малаві.
Меланохроміси відносяться до групи Мбуна. У перекладі з мови аборигенів це означає «риба, що живе в камінні». Назва групи відображає екологічні особливості таких цихлід: рибки воліють жити вздовж скелястих берегів, з яких зішкрібають водорості – основну складову раціону. До цього способу харчування пристосований і ротовий апарат риб, у них є особливі горлові зуби.
Серед спільних рис меланохромісів слід виділити їх територіальність. Зайнявши свою територію, самці будуть безжально вести себе з будь-ким, хто наблизиться до межі цієї області.
Цікавою особливістю меланохромісів є добре виражений статевий диморфізм: дорослі самки і самець можуть бути абсолютно різного кольору (наприклад, жовтого і синього). Дивовижно, але субдомінантні самці також часто набувають забарвлення, властивого самкам, однак досить їм очолити ієрархію, як яскравий колір повертається.
Зовнішній вигляд
Меланохроміси мають типову для більшості Мбуна форму тіла. Воно витягнуте і трохи стисле з боків. Голова велика, з невеликим заокругленням на мордочці і товстими губами.
Спинний плавник довгий, він тягнеться через усю спину і закінчується потовщенням біля хвостового стебла. Хвостовий плавник однолопастний. Довжина дорослих самців не перевищує 11 см, самок – на пару сантиметрів менше.
Забарвлення різноманітне й залежить від виду життєвої фази особини. Найчастіше зустрічаються лимонно-жовтий і синій кольори. У всіх видів є кілька поздовжніх темних ліній через усе тіло. У самців на анальному плавнику з’являється кілька округлих жовто-помаранчевих плям.
Тривалість життя в акваріумі – до 10 років.
Ареал проживання
Меланохроміси – ендеміки озера Малаві (Африка). За своєю суттю озеро представляє собою водойму, що утворилася в результаті заповнення водою тектонічних плит, які розійшлись. Його скелясті береги не вирізняються серйозною різноманітністю їжі, тому меланохроміси пристосувалися зішкрібати водорості. Ґрунт на дні піщаний.
У природі рибки живуть невеликими гаремами із самця та кількох самок, вони завзято охороняють свою територію. Самці, які не мають своєї «житлоплощі», зазвичай збираються у зграйки по 8-10 особин.
Види
Меланохроміс золотий (Melanochromis auratus)
Цей вид став однією з перших малавійських цихлід, яких почали успішно розводити з комерційною метою. Назву «золотий» рибка отримала за розташовані на тілі приголомшливі лимонно-жовті смужки, що чергуються з чорними. Таке забарвлення характерне для всіх самок і молодих особин. Статевозрілі самці кардинально змінюють колір – їх тіло стає темно-синім, а смужки – блакитними. Цікаво, що подібне явище спостерігається і в акваріумах, де містяться лише самки: домінуюча особина рано чи пізно також набуває забарвлення самця. Довжина дорослої рибки досягає близько 11 см.
Для їх утримання потрібен просторий акваріум об`ємом від 200 літрів. Краще поселити разом одного самця й кількох самок. Самці (а часто і самки) золотого меланохроміса відрізняються агресивністю у ставленні до власних родичів і рибок, схожих на них за забарвленням. Можливе утримання з іншими малавійськими цихлідами за умови достатнього об’єму акваріума та великої кількості укриттів. Чутливі до якості води.
Меланохроміс Чіпока (Melanochromis chipokae)
Вид був названий на честь африканського міста Чіпока, розташованого біля південно-західної частини озера Малаві. Цихліда любить триматися біля скелястих берегів із піщаним субстратом на дні. Зовнішнім виглядом дуже нагадують золотого меланохроміса: для обох видів характерний яскраво виражений статевий диморфізм. Статевозрілі самці мають темно-синє забарвлення тіла. Горизонтальна смуга, що тягнеться від очей до хвоста, – ніжно-блакитна. Самки жовті, з контрастними чорними горизонтальними лініями. Так само забарвлені і субдомінантні самці.
В акваріумі чоловічі особини виростають до 14 см, самки – на 2-4 см коротші. Мінімальний рекомендований обсяг акваріума – 200 літрів. Меланохроміс Чіпока характеризується підвищеною агресивністю, тому в ідеалі його слід тримати у видовому акваріумі невеликими гаремами: на одного самця має припадати 2-5 самок.
Деякі види, яких раніше зараховували до роду меланохроміс, сучасні дослідники віднесли до іншого популярного роду – псевдотрофеус. Змінили «прописку», зокрема, такі відомі види, як меланохроміс Йохани, меланохроміс Майнгано тощо. Дізнатися особливості їх утримання ви зможете з нашої статті, присвяченої псевдотрофеусам.
Догляд і утримання
Величезну роль у комфортному існування меланохромісів відіграє правильно підібраний обсяг акваріума. У ньому має бути не менше 200 літрів води. Не забудьте про щільну кришку, адже в якусь мить рибки можуть вистрибнути з акваріума. Самці меланохромісів украй нетерпимі один до одного, тому утримувати цихлід найкраще гаремом: одного самця і кількох самок.
Найбільш яскраво рибки виглядають у природних акваріумах, оформлених у стилі «озера Малаві», тобто коли використовується кварцовий пісок у якості ґрунту, а декораціями слугує каміння, що створює велику кількість укриттів. Меланохроміси легко викопують рослини, тому висаджувати їх до акваріума не завжди доцільно. Але якщо хочеться розбавити дизайн зеленню, то вибір краще зупинити на таких жорстколистих видах, як анубіаси чи криптокорини. Висаджувати їх краще у горщечках.
При утриманні меланохромісів важливо підтримувати високу якість води. У цьому допоможуть зовнішній фільтр і компресор відповідної потужності. Раз на тиждень не забувайте робити підміни до 20% від об’єму води акваріума із якісною сифонкою ґрунту. Меланохроміси – теплолюбні цихліди, тому обов’язково контролюйте температуру в акваріумі й за необхідності використовуйте терморегулятор, щоб її підвищити.
Вода озера Малаві містить велику кількість мінералів і тому досить жорстка. Це необхідно враховувати при триманні рибок і підбиранні сусідів для них.
Оптимальні параметри води для тримання: Т=24-28°С , pH=7,7-8,6, GH=10-15.
Сумісність
Меланохроміси – територіальні рибки, на цю їх особливість слід зважати при підбиранні сусідів. Найкраще зупинитися на видовому акваріумі, в якому будуть жити один самець і 2-4 самки. Спроби підселити іншого самця зазвичай закінчуються плачевно: сильніша цихліда або забиває слабку, або тримає її у стані постійного стресу своїми атаками, і це негативно позначається на здоров’ї.
Якщо ж меланохроміси житимуть у загальному акваріумі, то для сусідства з ними треба підбирати великих рухливих риб. Добре підійдуть для цього інші цихліди групи Мбуна, але важливо, щоб вони відрізнялися від меланохромісів формою тіла і забарвленням, адже агресивні самці намагатимуться атакувати будь-яку рибку, яка нагадує конкурента. Можна тримати види цієї групи разом із блакитним дельфіном, лабеотрофеусами, цихлідою-колібрі тощо.
Непогано поєднуються меланохроміси з суматранськими та акулячими барбусами, а також із райдужницями.
Годування меланохроміса
Неправильно складений раціон – мабуть, найпоширеніша помилка акваріумістів при годуванні меланохромісів. У природі основу харчування цих цихлід складають водоростеві обростання. Білковою їжею вони теж не гребують, але переважати вона не повинна. Постійне годування високобілковими живими чи замороженими кормами (мотиль, трубковик тощо) може призвести до проблем із шлунково-кишковим трактом і навіть до загибелі риби. Крім того, подібний корм може стати джерелом інфекцій.
Тому найкращим вибором для годування меланохромісів стануть якісні сухі корми з високим вмістом рослинних компонентів:
- Tetra Malawi – корм, спеціально розроблений для малавійських цихлід групи Мбуна. Випускається у формі пластівців і гранул та на 40% складається з водоростей (спіруліна, норі, хлорела). Повністю задовольняє харчові потреби травоїдних цихлід.
- Tetra Cichlid Algae Mini – корм у вигляді кульок, містить спіруліну. Відрізняється високим рівнем з`їдання та повністю забезпечує меланохромісів усіма поживними елементами.
- TetraPro Algae – чіпси, що виготовлені за сучасною низькотемпературною технологією, яка зберігає ще більше корисних вітамінів. Зелений центр корму є концентратом водорості спіруліни.
Меланохроміси схильні до переїдання, тому годувати їх слід невеликою кількістю їжі, але частіше (3-4 рази на день).
Розмноження та розведення
У відповідних умовах розвести меланохромісів зовсім нескладно. Вони легко розмножуються і в загальних акваріумах, і в нерестових. Цей процес зазвичай стимулює підвищення температури.
Готова до нересту самка запливає на територію самця, де відкладає кілька десятків ікринок, які самець запліднює. Після цього ікра збирається до рота, де й відбувається її подальша інкубація. Навіть після вилуплення молоді рибки ще 2-3 місяці перебувають біля матері, яка забезпечує їм необхідний захист. Така адаптація підвищує шанси на виживання максимальної кількості потомства.
