Озеро Танганьїка, що входить до групи Великих Африканських озер разом із озером Малаві, стало родоначальником великої кількості видів риб. Цихліди Танганьїки – одні з найкрасивіших рибок у акваріумістиці. Незважаючи на те, що багато з них потребують ретельного догляду й утримання, популярність цих груп лише зростає. У нашій статті ми розповімо про трофеусів – відомих мешканців цього африканського озера.
Зміст
Загальні відомості
Трофеуси (Tropheus sp.) – рід прісноводних променеперих риб із родини Цихлові. На даний час складається лише з 6 видів і величезної кількості кольорових морф, яких зазвичай називають на честь найближчого населеного пункту, де були спіймані перші екземпляри.
Усі види – ендеміки озера Танганьїка, розташованого на сході Африки. Рибки не мають промислового значення серед місцевого населення.
Для трофеусів характерна турбота про потомство – усі самки виношують ікру в роті. Вони «вегетаріанці» – основу їх раціону складають водоростеві обростання, які рибки зішкрібають зі скельних порід.
Потребують певного досвіду через особливі умови, необхідні для утримання, і природжену агресивність. Добре підходять для життя у великих видових акваріумах.
Важливо враховувати, що близькі види трофеусів можуть легко схрещуватися між собою, тому в одному акваріумі краще поселити представників лише одного виду.
Основне правило утримання трофеусів: жодних експериментів із водою і кормом. Для них дуже важлива стабільність умов і годування!
Зовнішній вигляд
Трофеуси мають помірно видовжене тіло, що звужується дозаду, і похилу лінію чола. Голова – велика з виразними очима. Спинний плавник – невисокий, але він тягнеться по всій спинці. Хвіст – не розсічений.
Забарвлення трофеусів дуже різноманітне. Залежно від регіону проживання виділяють велику кількість кольорових морф. У деяких видів (наприклад, трофеуса зірчастого) з віком спостерігається кардинальна зміна кольорів. Характерні широкі кольорові смуги на тілі. Довжина дорослих особин варіюється від 8 до 16 см.
Тривалість життя в акваріумі складає близько 10 років.
Ареал проживання
Батьківщина трофеусів у природі – озеро Танганьїка. Рибки широко розповсюджені по всьому озеру. Навколишнє середовище дуже нагадує те, де живуть малавійські цихліди групи Мбуна. Віддають перевагу мілководдю (3-5 метрів) уздовж прибережної смуги озера. Скелі тут добре освітлюються сонцем, що стимулює ріст водоростей – основного продукту харчування у раціоні трофеусів. А ущелини в гірських породах служать хорошими схованками. Лише трофеус зірчастий мешкає на глибинах близько 15-20 метрів.
Види
Трофеус зірчастий (Tropheus duboisi)
Вид епізодично поширений у північній частині озера Танганьїка. Зірчасті трофеуси мешкають у скелястих районах на глибинах до 30 м. Живуть невеликими групами та постійно переміщуються у пошуках їжі.
Зазвичай розмір риб не перевищує 12 см. Дивовижною особливістю виду є кардинальна зміна кольору під час дорослішання рибок. Ювенільне забарвлення зірчастого трофеуса дуже незвичайне – повністю чорне тіло, засіяне білими крапками. За таку кольористику рибка й отримала свою видову назву. У рибки, яка дорослішає, забарвлення починає змінюватися: голова синіє, за зябрами з`являється широка поперечна смуга білого чи жовтого кольору, плями перетворюються на смужки, а потім повністю зникають. Статевий диморфізм – не виражений.
Залежно від географічного регіону виділяють кілька морф, що відрізняються шириною і кольором смужки.
Утримувати найкраще великими групами від 10 особин, щоб погасити внутрішньовидову агресію. Бажано, щоб на одну рибку припадало 80-100 літрів води. Вид агресивний, але лише до своїх родичів, до інших співрозмірних цихлід ставляться спокійно.
Трофеус Брішара (Tropheus brichardi)
Вид названий на честь бельгійського науковця П’єра Брішара, одного з найвидатніших експортерів цихлід Танганьїки, який виявив і описав багато нових видів.
Зустрічається уздовж північно-західного, північно-східного узбережжя озера й у центральній частині східного узбережжя.
Розмір дорослих самців не перевищує 11 см, самки зазвичай дрібніші. Основне забарвлення тіла – жовте з великою кількістю поперечних смужок кавового кольору. Плавники – напівпрозорі, часто з жовтуватою смужкою. Райдужка ока – блакитна чи жовта. На анальному плавнику розташовані яскраві овальні плями.
Статевий диморфізм не виражений.
Утримувати найкраще великими групами в акваріумах об’ємом від 300 літрів. Вид досить агресивний до співплемінників. Рибки дуже вимогливі до якості води.
Трофеус Мура «Нконде» (Tropheus moorii «Nkonde»)
Ендемік озера Танганьїка, живе уздовж скелястих берегів.
Довжина дорослих представників виду досягає 14 см. Основне забарвлення тіла жовтувате, голова та хвіст чорні.
Для утримання знадобиться акваріум від 300 літрів. Як і інші трофеуси, вони агресивні до представників свого виду.
Трофеус Мура «Ікола» (Tropheus moorii «Ikola»)
Один із найпопулярніших різновидів трофеуса Мура.
Основне забарвлення тіла – коричневе чи чорне. Від зябер до хвоста проходить широка поперечна яскраво-жовта смуга. Довжина дорослої особини не перевищує 14 см. Самки дрібніші, їх спинний плавник – нижчий.
Для утримання знадобиться акваріум об’ємом від 300 літрів із потужною фільтрацією, аерацією та яскравим освітленням.
Рибка територіальна й агресивна. Краще тримати невеликими гаремами з переважанням самок. Добре поєднуються зі співрозмірними цихлідами інших видів, але рекомендується селити трофеусів з їх сусідами у більш ранньому віці, щоб рибки росли разом.
Трофеус Мура «Луфубу» (Tropheus moorii «Lufubu»)
Ще одна географічна морфа трофеуса Мура. Характеризується зеленуватим забарвленням тіла з поперечними світлими смужками, що зникають із дорослішанням рибки. Голова дорослих особин пофарбована у червоне, основи грудних плавників також червоні. Максимальна довжина рибки – до 14 см.
Умови утримання аналогічні іншим різновидам трофеуса Мура.
Догляд і утримання
Для комфортного життя трофеусам необхідний просторий акваріум об’ємом від 200 літрів і довжиною не менше 120 см. Ідеальними будуть ємності від 300 до 1000 літрів. Акваріум має бути обладнаний кришкою. Для фону добре підходить однотонна блакитна плівка чи внутрішні фони, що імітують скелі.
У якості ґрунту використовується пісок великої фракції чи дрібна галька діаметром 1-2 мм. Трофеуси добре виглядають серед купи каміння, що утворюють немало печерок і укриттів. Але не забудьте лишити місце для плавання. Серед рослин, які можна посадити в акваріум до трофеусів, можна виділити: папороть таїландська, анубіас, ехінодорус, криптокорини, папороть болбітіс, німфея.
Трофеуси висувають високі вимоги до якості води. Акваріум необхідно обладнати потужним зовнішнім фільтром і щотижня підмінювати до 20% від об’єму рідини. Оскільки вода в озері Танганьїка насичена киснем, в акваріумі слід встановити компресор. А для підтримки комфортної температури знадобиться терморегулятор. Освітлення трофеуси полюбляють яскраве, тривалістю 12-14 годин на день.
Оптимальні параметри води для утримання: Т=24-27°С, pH=8.0-9.5, GH=8-25.
Сумісність
Представники роду трофеус вирізняються агресивністю. Спрямована вона, перш за все, на представників власного виду, а от міжвидові сутички виникають рідко. В акваріумах трофеуси утворюють замкнуті угрупування. Це означає, що неможливо буде підсадити нову рибку до вже сформованої групи – вона буде знищена родичами. Рибки з групи добре знають одна одну й легко відрізняють «чужинців». У зграї спостерігається жорстка ієрархія.
У невеликих співтовариствах агресія досить сильна, тому рекомендується тримати одночасно 10-15 особин, щоб нівелювати цю агресію.
Утримувати трофеусів можна зі співпропорційними цихлідами Танганьїки: юлідохромісами, еретмодусами, танганікодусами, фронтозами. Чудово підійдуть для спільного утримання сомики-синодонтиси.
Годування трофеусів
Природний раціон трофеусів представлений переважно рослинною їжею – різноманітними водоростевими обростаннями. Тому й у домашніх умовах риб необхідно годувати переважно кормами з високою часткою рослинних компонентів. Травний тракт трофеусів дуже довгий, пристосований для переварювання щільних оболонок рослинних клітин. Тривале годування білковими кормами призводить до застою у кишечнику і його деформації. Тому рекомендується виключити з раціону живі та заморожені харчі. Краще віддати перевагу якісним і збалансованим сухим кормам із високим вмістом водоростей.
- Tetra Malawi – корм, спеціально розроблений для всіх видів травоїдних цихлід. Випускається у формі пластівців і гранул, на 40% складається з водоростей (спіруліна, норі, хлорела).
- Tetra Cichlid Algae Mini – корм у вигляді кульок, що містить спіруліну. Відрізняється високим рівнем поїдання та повністю забезпечує трофеусів усіма поживними елементами.
- TetraPro Algae – чіпси, виготовлені за сучасною низькотемпературною технологією, що дозволяє зберегти ще більше корисних вітамінів. Зелений центр корму є концентратом водорості спіруліни.
Цікавий факт. Розтин риб показав, що у їх кишечниках є піщинки, які трофеуси ковтають після просіювання через зябра. Науковці вважають, що пісок також бере участь у процесі травлення цих риб.
Розмноження і розведення
Статева зрілість у трофеусів настає досить пізно для декоративних риб – у віці близько 2 років.
Статеві відмінності слабкі, тому гарантованим методом визначення статі є форма генітальних горбиків: у самця вони загострені, а у самки – округлі.
Розведення можливе без відсаджування в окрему ємність, адже рибкам властива турбота про потомство. Нерестяться трофеуси зазвичай над камінням. Після ікрометання самка збирає ікринки до рота і притискається до самця, який запліднює її.
Кількість ікринок у трофеусів зовсім невелике, усього 5-20 штук. Це пов’язано з тим, що горловий мішок самки має обмежені розміри. Інкубація ікри триває близько 4 тижнів, після чого на світ з’являються великі сформовані мальки. На відміну від малавійських цихлід, самки трофеусів харчуються, доки ікра розвивається. Тому слід проявляти обережність, бо перелякана самка може випадково з’їсти потомство.
Перший час мальки за найменших ознак небезпеки залізають у ротову порожнину самки, доки не стають досить самостійними.
