Серед великого сімейства цихлових виокремлюються так звані карликові цихліди, тобто види, довжина яких у дорослому стані не перевищує 10 см. Вони зустрічаються як на американському, так і на африканському континентах. За своїм забарвленням, а також за рівнем інтелекту вони нітрохи не поступаються своїм побратимам більшого розміру, але не потребують величезних акваріумів і здатні вживатися навіть із мирними рибками середнього розміру. Про гостя із тропічної Африки – яскравого і активного пельвікахроміса пульхера – йтиметься у нашій статті.
Зміст
Загальні відомості
Пельвікахроміс пульхер (Pelvicachromis pulcher) – прісноводна променепера риба із родини Цихлові. Інша її популярна назва – цихліда-папужка (не плутати з червоним гібридним папугою!). Рибки отримали таке прізвисько за строкате забарвлення, що нагадує оперення цих яскравих птахів, і незвичайну форму мордочки, яка трохи вигнута вниз і нагадує дзьоб. Пельвікахроміси – витривалі рибки, за ними цікаво спостерігати, недарма цей вид уже кілька століть тримають і розводять акваріумісти.
Зовнішній вигляд
Пельвікахроміс пульхер належить до карликових цихлід, довжина дорослого самця не перевищує 10 см, самки – на кілька сантиметрів менші. Тіло витягнуте, трохи потовщене з боку черевця. Передня частина голови злегка вигнута, чоло похиле, рот із товстими губами. Очі блакитного відтінку з чорними зіницями.
Спинний плавник довгий, тягнеться через усю спинку і закінчується подовженими променями. Анальний – зміщений до хвоста, великого розміру. Форма хвостового плавника досить незвичайна і нагадує ромб. Грудні плавники практично прозорі, черевні – червонуваті з чорною облямівкою. У верхній частині хвостового плавника і на кінцях спинного розміщені чорні овальні плями.
Пельвікахроміси мають яскраве та строкате забарвлення. Спинка риб коричнева, живіт із плямою вишневого кольору, нижня частина голови – золотиста. Поперек усього тіла простягається широка темна смуга. Луска на боках рибки під різними кутами зору переливається ліловими та блакитними кольорами.
Забарвлення тіла може змінюватися залежно від стану рибки. При посадці у новий акваріум чи в іншій стресової ситуації пельвікахроміси дуже бліднуть, зате в період нересту папужки показують себе в усій красі.
Статевий диморфізм добре помітний у зрілих риб. Самки менші за самців, набагато скромніше пофарбовані й мають опукле черевце.
Існує кілька колірних варіацій папужок, що мешкають у різних географічних регіонах. Селекція також не стоїть на місці, були виведені нові цікаві колірні варіації – наприклад, альбіносні.
Тривалість життя у комфортних умовах складає близько 5 років.
Ареал проживання
У природі пельвікахроміс пульхер зустрічається в південно-східній частині Нігерії, західному Камеруні та східному Беніні. В основному віддає перевагу водоймам із повільною течією, темною тропічною водою і густими заростями живих рослин, які чергуються з відкритим ґрунтом.
Папужки здатні жити у воді з широким діапазоном параметрів, це у першу чергу пов’язано з умовами природних водойм. Чимдалі від океану, тим вода більш лужна, а ближче до гирла річок вода частково перемішується з солоною.
Догляд і утримання
Акваріум для утримання пари пельвікахромісів повинен бути об’ємом не менше 40 літрів. У більш просторих ємностях – від 150 літрів – можна тримати кілька пар. У молодому віці папужки ведуть зграйний спосіб життя, але при виростанні розбиваються на пари і займають певну територію. Зазвичай вона обмежується великим корчем чи каменем, тому важливо створити в акваріумі якнайбільше укриттів, особливо якщо ви тримаєте більше однієї пари. Подбайте про кришку, адже рибки випадково можуть вистрибнути з акваріума.
Ґрунт краще використовувати піщаний або гальковий, рибки люблять періодично перекопувати його на свій розсуд. Бажано висадити побільше живих рослин, до них рибки байдужі. Але використовувати рекомендується невимогливі до світла види: при яскравому освітленні папужки лякаються і бліднуть.
Акваріум для пельвікахромісів має бути забезпечений фільтром і компресором. Не варто створювати сильну течію, рибки цього не люблять. Необхідний також терморегулятор для підтримки комфортної температури. Корисно використовувати кондиціонер з екстрактом натурального торфу – Tetra ToruMin. Він допоможе максимально наблизити воду до природних показників. Раз на тиждень необхідно міняти на свіжу до 20% води в акваріумі.
Оптимальні параметри води для утримання: Т=24-27°C, pH=5.0-8.0, GH=5-19.
Сумісність
Вдача у пельвікахромісів пульхер миролюбна, але у той же час не слід забувати, що папужки – рибки територіальні, і до вибору сусідів не варто ставитися легковажно. Найбільшу агресію пельвікахроміси проявляють у період залицяння та нересту. У цей час вони можуть тримати у страху весь акваріум. Жодних кровопролитних баталій не відбувається, але стрес рибкам-сусідам забезпечений. Бували випадки, коли папужки обкушували плавники у рибок, що повільно плавають. Але це швидше виняток і така історія спостерігається хіба що в умовах перенаселення акваріума.
Для спільного утримання підійдуть будь-які співрозмірні рибки. Можна звернути увагу на барбусів (суматранських, мохових, вогняних), мечоносців, молінезій, конго, райдужниць, гурамі. Добре вживаються з сомиками – анциструсами, коридорасами. З креветками пельвікахромісів саджати не рекомендують через високу ймовірність поїдання їх рибками, особливо молодняком.
Годування пельвікахроміса пульхер
Природний раціон папужки складається з дрібних організмів: ракоподібних, черв’яків, личинок, комах. Не гидують рибки і бентосом, частинками рослин.
З годуванням пельвікахромісів пульхер в акваріумі не буває проблем. Ця всеїдна рибка чудово бере будь-які види кормів. Краще зупинитися на якісних сухих кормах, адже живі та заморожені несуть ризик зараження акваріума небезпечними інфекціями та паразитами, до того ж вони не збалансовані. Сухий корм позбавлений цих недоліків, його зручно зберігати і давати вашим вихованцям.
Корм необхідно підбирати відповідно до розміру рибки. Можна вибрати найбільш зручну форму, адже папужки чудово харчуються і пластівцями, і чіпсами, і гранулами.
Як базовий корм відмінно підійдуть гранули Tetra Cichlid Mini Granules – повноцінний збалансований корм повністю задовольняє харчові потреби карликових цихлід. Це суміш із двох видів гранул, які мають оптимальний розмір для невеликих ротів цихлід.
Хорошим вибором стануть корми з натуральними каротиноїдами: Tetra Cichlid Colour Mini, Tetra Rubin і TetraPro Colour. Вони підсилюють природне забарвлення риб. Уже за два тижні регулярного годування ними жовті та червоні плями пельвікахромісів стануть яскравіші.
Не забувайте і про рослинну підгодівлю папужок. Для цього варто звернути увагу на гранули Tetra Cichlid Algae Mini чи чіпси TetraPro Algae, які відрізняються високим вмістом водорості спіруліни.
А побалувати своїх вихованців можна, запропонувавши їм натуральні ласощі у поживному желе із серії Tetra FreshDelica. Популярні кормові організми – дафнія, мотиль, артемія – смакуватимуть маленьким цихлідам, вони дозволять вам урізноманітнити раціон рибок.
Годувати пельвікахромісів необхідно кілька разів на день невеликими порціями. При утриманні в загальному акваріумі з активними рибками обов’язково стежте, щоб папужки не лишились без корму.
Розмноження і розведення
До щастя багатьох любителів цихлід, розмножуються пельвікахроміси досить легко. Статева зрілість настає у віці 9-12 місяців. Статевий диморфізм у дорослих риб виражений добре, тому скласти пару буде неважко. Цікавий факт: у пельвікахромісів дуже міцні пари, і якщо не загине хтось із “подружжя”, вони можуть не розлучатись протягом усього життя. Тому сформовану пару краще не розлучати.
Нерест можливий як у загальному, так і в окремому нерестовому акваріумі. Стимул до шлюбних ігор та ікрометання – підвищення температури до 28° С. Бажано заздалегідь підготувати в акваріумі відповідний притулок. Для цього особливо добре підійдуть керамічні горщики. Якщо місце влаштовує майбутніх батьків, вони очищають його від сміття і готуються до ікрометання.
Плодючість самки може складати 100-300 ікринок. Вони червоно-коричневі та невеликого розміру (близько 2 мм). Для папужок властива турбота про кладку, її по черзі охороняють самець і самка. Зрідка батьки починають поїдати свою ікру. У таких випадках горщик із ікринками краще переставити в окрему ємність з тими самими параметрами води.
Інкубація ікри займає близько 4 діб, плавати самостійно мальки починають через тиждень після появи. Забарвлення молодих пельвікахромісів значно відрізняється від дорослих особин. До місячного віку у малюків присутній точковий візерунок, що дозволяє ефективніше ховатися на дні. Горизонтальні смуги з’являються після другого місяця життя, а остаточно кольори формуються на четвертий місяць.