Історія тримання раків у домашніх акваріумах не така тривала, як рибок. Широке поширення цих членистоногих почалося лише близько півстоліття тому. Спочатку їх заводили ентузіасти, які хотіли мати у себе вдома якусь незвичайну тварину, що не потребує серйозного догляду. Але потім популярність раків почала стрімко зростати, і зараз за поширеністю вони вже дихають у спину своїм “молодшим братам” – креветкам. Познайомимося ближче з цими дивовижними представниками типу членистоногих.
Зміст
Загальні відомості
Усі раки, яких тримають у домашніх умовах, є представниками широкого ряду Десятиногих раків (Decapoda). Таку назву група отримала за кількість ходильних ніг – їх рівно п’ять пар, причому перша з них видозмінена на клешні.
Зазвичай любителі тримають раків із південних широт Австралії, Північної та Південної Америки. Вони краще пристосовані до життя у теплішій воді і мають красиве забарвлення. Часто виникає питання, чи можна тримати в акваріумі звичайних річкових раків? Це можливо, але необхідно враховувати, що місцеві раки холодноводні, тому доведеться замислюватися про охолодження води в акваріумі до комфортної для них температури.
Більшість акваріумних раків мають довжину тіла 15-30 см. Це означає, що акваріум знадобиться досить просторий. У невеликих ємностях можна тримати лише карликові види (наприклад, мексиканські помаранчеві раки). Цікавий факт: більша частина відомостей про життя раків у неволі була отримана в рибних господарствах, адже багато хто з них є важливим об’єктом аквакультури, їх вирощують заради цінного м’яса, яке за смаком часом не поступається навіть великим морським ракоподібним.
Чому ж раки все частіше стають бажаними домашніми вихованцями? У цього є кілька причин:
- раки прості у догляді. Все, що їм потрібно – це відповідний об’єм акваріума, велика кількість укриттів, якісна фільтрація й аерація. Створювати цим членистоногим якісь специфічні умови немає необхідності;
- у вас ніколи не виникне проблем із годуванням раків. Ці тварини всеїдні та виступають відмінними санітарами акваріума, адже здатні поїдати будь-який підніжний корм;
- раки демонструють дивовижні форми поведінки. Наприклад, багато які з них полюбляють переставляти декорації в акваріумі на свій смак. А якщо ви власник групи раків – зможете спостерігати захоплюючі битви за самок чи за територію;
- акваріумні раки часто мають яскравий і привабливий колір тіла;
- нарешті, раки багатьох видів чудово вживаються з рибками, і це дозволяє тримати їх у загальних акваріумах.
Зовнішній вигляд
Акваріумні раки загальною будовою практично ідентичні один одному. Тіло складається з двох відділів: масивних головогрудей і черевця.
Перший відділ покритий щільним панцирем (карапаксом), під ним розміщуються всі життєво важливі органи. У передній частині знаходяться органи чуття: рухливі очі на стеблинках, короткі вусики (антеннули) і довгі (антени) – органи дотику і нюху. До головогрудей кріпляться ходильні ноги – орган руху. Їх у раків п’ять пар, але перша – це клешні, які допомагають ракам розкопувати ґрунт, відрізати шматочки їжі та боротися з суперниками. У нижній частині головогрудей знаходяться ногощелепи, що захоплюють і утримують їжу, а також справжні щелепи.
Черевце у раків рухливе, складається з кількох члеників. Знизу розташовуються плавальні ніжки – плеоподи. Самці використовують їх при плаванні та спарюванні (перша пара), а самки прикріплюють до них ікринки. Постійний рух плеоподів забезпечує безперервну вентиляцію яєць. Закінчується черевце широким хвостовим плавником. У разі небезпеки чи при зустрічі з нерівносильним ворогом раки можуть використовувати різке скорочення хвоста, щоб підняти стовп пилу і швидко забратись геть.
Довжина тіла акваріумних раків різна, вона залежить від конкретного виду. Найменші представники ледве досягають 5 см, великі особини можуть мати довжину 15-30 см.
Забарвлення раків надзвичайно різноманітне: вони можуть бути яскраво-блакитними, помаранчевими, червоними, мармуровими тощо. Колір тіла рака дуже залежить від навколишнього середовища, рівня комфорту й харчування.
Тривалість життя акваріумних раків складає 3-5 років.
Ареал проживання
Ареал проживання акваріумних раків досить широкий. Їх можна зустріти у водоймах Центральної, Північної та Південної Америки, Австралії, Нової Гвінеї, Мадагаскару.
Типовий біотоп для раків – це болота або водойми зі стоячою водою чи з повільною течією. Вони полюбляють затишні місця біля берегової лінії. Ховаються між корчів або риють нори у ґрунті.
Деякі види, такі як мармуровий рак, стали інвазивними у деяких регіонах планети, їх випускали у природні водойми акваріумісти.
Види
Синій флоридський рак (Procambarus alleni)
Природний ареал цього рака включає південь США. Природне забарвлення даного виду – коричневе, але селекціонерам удалося отримати членистоногих із насиченим синім кольором. Максимальний розмір тіла становить 10 см.
Рекомендований об’єм акваріума для утримання цих раків – від 100 літрів. Ці створіння несумісні з живими рослинами. До рибок таких раків теж краще не підселяти. Добре розмножуються у домашніх умовах. Тривалість життя в акваріумі – 5-7 років.
Червоний каліфорнійський рак (Procambarus clarkii)
Цей рак – мешканець боліт південного сходу Північної Америки. Довжина тіла досягає 20 см, але в акваріумах рак рідко виростає довшим за 10-12 см. Забарвлення варіюється від синьо-фіолетового до темно-коричневого. Найбільше цінуються особини яскраво-червоного кольору. Зазначається, що колір панцира цього рака дуже залежить від харчування.
Тримати каліфорнійського рака краще поодинці чи парами в акваріумах об’ємом від 70 літрів. Рослини бажано використовувати твердолисті, бо ніжні об’їдять раки. Непогано уживається з рухливими рибками, але може полювати на них, якщо зголодніє.
Австралійський рак Яббі (Cherax destructor)
Друга назва цього рака – Яббі-руйнівник. Однак його деструктивні особливості дуже перебільшені. Це великий рак, який легко виростає до 20-30 см. Забарвлення тіла синє, дуже яскраве. Великий розмір, красивий колір і масивні клешні роблять особин цього виду надзвичайно ефектними. У природі зустрічається у південній і південно-східній Австралії.
Рекомендований об’єм акваріума – не менше 100 літрів, причому з великим шаром ґрунту, бо Яббі-руйнівник дуже любить рити нори.
Доброзичливі до акваріумних рибок, незважаючи на свій великий розмір. Можливе утримання у загальних акваріумах. Однак про живі рослини доведеться забути, адже більшість із них будуть цілеспрямовано знищені Яббі-руйнівником.
Австралійський червоноклешневий рак (Cherax quadricarinatus)
Цього рака можна зустріти у продажу під назвою «червоний кіготь». Таке ім’я пов’язане з тим, що у статевозрілих самців на клешнях з’являються характерні яскраво-червоні вирости. Максимальний розмір тіла – до 40 см (в акваріумах зазвичай не перевищують 20 см). Прожити у домашніх умовах рак може до 5 років.
Природний ареал – Австралія та Нова Гвінея. Для утримання кількох раків знадобиться акваріум об’ємом 170-200 літрів з великою кількістю укриттів. Рекомендується забезпечити рака «іграшками» – кольоровими камінцями, маленькими гротами, штучними рослинами тощо. Ці членистоногі дуже люблять розставляти їх по акваріуму відповідно до своїх вподобань, і за цим процесом вкрай цікаво спостерігати. Сумісні лише з активними рибками середнього розміру. Характерна висока плодючість.
Блакитний кубинський рак (Procambarus cubensis)
Один із перших видів ракоподібних, що з’явився в акваріумах аматорів. Цей невеликий рак виростає до 12 см у довжину. Тіло може бути забарвлене у різні відтінки синього кольору, щоправда, набуває він його лише у віці 1,5-2 роки. Тривалість життя в акваріумі – до 3 років.
У природному середовищі мешкає у водоймах острова Куба. На одного рака має припадати не менше 30 літрів води. Може спробувати нападати на риб, тому важливо правильно вибрати співмешканців. Рослини краще обирати з жорстким листям і міцною кореневою системою.
Мексиканський карликовий рак (Cambarellus patzcuarensis var. Orange)
Розмір цього рака не перевищує 5 см, тому він є ідеальним кандидатом для утримання в акваріумах середнього розміру. Насичене червоно-помаранчеве забарвлення одразу привертає до себе увагу.
Пару раків можна утримувати в акваріумах об’ємом від 50 літрів. Характер у мексиканських карликових раків миролюбний, їх можна саджати практично з будь-якими спокійними видами риб. Також такий вид не знищує живі рослини, і цей чинник робить його ще привабливішим.
Мармуровий рак (Procambarus fallax forma virginalis)
Мармурові раки мають унікальні особливості. Всі особини цього виду – самки, а розмножуються вони без запліднення. Цей процес називається партеногенезом.
В акваріумі мармуровий рак здатний досягати довжини 15 см. Забарвлення у нього цікаве: на зеленому чи коричневому тлі є візерунок, що нагадує розводи мармуру. Рекомендований об’єм акваріума – від 40 літрів.
Оскільки для розмноження достатньо всього однієї особини, гостро постає питання з подальшою реалізацією численного потомства.
Догляд і утримання
Акваріум для утримання раків підбирається з урахуванням перш за все максимальних розмірів тварин. Якщо йдеться про мексиканського карликового рака, то йому буде достатньо 40-60 літрів. А ось для Яббі-руйнівника знадобиться уже не менше 100 літрів. Акваріум повинен мати кришку, щоби членистоногі не потікали.
Найкраще обирати акваріуми з максимальною площею дна, бо саме тут членистоногі проводять більшу частину свого життя. Акваріумні раки у більшості своїй дуже люблять перекопувати ґрунт. Тому найкраще зупинитися на дрібній круглій гальці діаметром 2-3 мм – тоді підніматиметься менше каламуті, а сам рак не відчуватиме дискомфорту у процесі линьки. Шар ґрунту бажано робити товщим.
Пильну увагу необхідно приділити також декоруванню акваріума. Дуже важливо, щоб у ньому було якнайбільше різноманітних укриттів. Найбільш популярні варіанти: керамічні та пластикові трубки, гроти, корчі, половинки кокосових горіхів, керамічні горщики тощо. Укриття дозволять зонувати територію та знизити кількість конфліктів у випадку, якщо у вашому акваріумі житимуть кілька раків. Але найголовніше – раки ховаються там у найнебезпечніший період свого життя – після линьки.
Багато раків у природних умовах люблять виходити на сушу і шукати собі їжу. Тому рекомендується створювати для них невеликі острівці суші. Для цієї мети відмінно підійде шматок корча, що стирчить із води. Тільки встановіть її так, щоб рак не міг вибратися з акваріума, адже без води він швидко загине.
Незважаючи на те, що у природі раки часто мешкають у болотистій місцевості, вони насправді досить чутливі до якості води. Поселяти їх варто лише в акваріуми з усталеним балансом. Дуже важливо забезпечити якісну фільтрацію. Найчастіше рекомендують використовувати потужні внутрішні фільтри. Вся справа в тому, що шланги зовнішніх фільтрів можуть стати для рака «сходами», по яких він запросто вибереться з акваріума. Хороша фільтрація дуже важлива, бо раки – любителі відкладати корм про запас, а це у свою чергу може погіршити якість води. Течія може бути слабкою чи помірною.
Зверніть увагу й на якісну аерацію акваріума з раками, особливо влітку, коли температура води підвищується і розчинність кисню у воді знижується.
Тепер кілька слів про параметри води для комфортного утримання раків. Багато видів (навіть тропічні) живуть у помірно теплій воді, тому в акваріумі не варто допускати серйозного підвищення температури. А ось м’яка вода для раків не годиться. Це пов’язано з тим, що для формування нового панцира після линьки потрібен кальцій, а у м’якій воді його мало, і це може призвести до проблем із линькою.
Оптимальні параметри для тримання акваріумних раків: Т=22-25°С, pH=6.5-7.5, GH=10-20.
Раз на тиждень необхідно підмінювати 20% води в акваріумі, щоб не допустити високої концентрації небезпечних сполук. Чиста водопровідна вода, яка найчастіше використовується для підмін, може бути небезпечна для раків через вміст сполук хлору чи важких металів, тому при кожній підміні використовуйте кондиціонер Tetra Crusta AquaSafe – він миттєво зв’язує небезпечні речовини і перетворює воду на придатну для життя безхребетних.
Більшість видів акваріумних раків несумісні з живими рослинами. Тваринки їх зрізають чи викопують. Якщо ви все ж таки вирішили посадити рослини, то найкраще підійдуть ті, що плавають – річчія, пістія, роголист. Можна спробувати також жорстколисті види – анубіаси, криптокорини – проте й вони не завжди витримують натиск ракоподібних. Лише мексиканський карликовий рак абсолютно лояльний до живих рослин і добре приживається у травниках.
Раки ведуть переважно нічний спосіб життя.
Линька
Усі акваріумні раки линяють, тобто періодично скидають старий покрив, а на його місці з’являється новий. Цей процес необхідний у зв’язку з тим, що зовнішній панцир рака не розтягується і не дозволяє раку рости. При линьці рак вилазить зі своєї старої «шкірки», а нова, що з’явилася натомість, деякий час лишається м’якою і дозволяє раку збільшуватися.
Частота линьки залежить від віку рака, вона відбувається тим частіше, чим молодша тварина.
Також линька дозволяє ракоподібним відновлювати втрачені кінцівки. Втратити їх рак може у бійці чи у випадку, якщо не зміг витягнути кінцівки з попереднього панцира. Скажімо, клешня може повністю відновитися за 2-3 линьки.
У той же час линька – дуже складний період у житті рака. Адже м’який покрив не здатний його захистити, тому скалічити рака (аж до смерті) може навіть найбезпечніший на перший погляд сусід – рибка, не кажучи вже про власних родичів. Саме тому перед линькою і кілька днів після неї раки ховаються в укриттях, не висовуючи звідти й носа.
Щоб линька відбувалась без проблем, вода в акваріумі не повинна бути занадто м’якою. Також дуже важливо, щоб у воді був присутній такий мікроелемент, як йод. Він відіграє важливу роль у формуванні хітинового панцира рака. Вітамінний препарат Tetra Vital допоможе відновити концентрацію цього елемента у воді.
Дуже важливо не викидати з акваріума панцир, якого скинув рак. Для тварини він є джерелом важливих елементів і незабаром буде повністю утилізований раками. Повне відновлення після линьки зазвичай займає 3-4 дні.
Сумісність
Однією з приємних особливостей раків є їх здатність вживатися з акваріумними рибками. Звісно, це стосується не всіх видів, але переважно раки досить миролюбні. Тим не менше, не кожен вид риб сумісний з декоративними членистоногими. Раки – не активні мисливці, але вони запросто можуть схопити своїми клешнями невелику рибку чи ту, що зазівалась. Тому у сусіди краще підбирати рибок середніх розмірів, що активно плавають. Добре підійдуть барбуси, молінезії, райдужниці, даніо, великі тетри.
Спільно з раками не варто тримати особин з вуалевими плавниками: десятиногі вихованці швидко обскубуть їх. Найчастіше це відбувається у нічний час, коли рибки опускаються на дно для відпочинку. Тут вони і стають здобиччю рака. До таких видів належать: золоті, скалярії, півники.
Поганими співмешканцями стануть і сомики (коридораси, торакатуми), адже вони живуть із раками на одній території і конкурують у боротьбі за їжу.
В жодному разі не можна саджати акваріумних раків із цихлідами. Великі хижі риби є серйозною загрозою для членистоногих, особливо у період линьки.
З родичами стосунки у раків також складаються не найкраще. Ці тварини територіальні, і самці влаштовують часом досить агресивні битви, що часто призводять до втрати кінцівок. Тримати групу раків можна лише за умови великого обсягу акваріума і достатньої кількості укриттів. Тому ідеальним варіантом буде спільне утримання двох різностатевих особин, завдяки яким ви, до того ж, рано чи пізно зможете отримати потомство.
Годування акваріумних раків
Годування раків у домашніх умовах не складне для акваріумістів. Ці тварини всеїдні і вживатимуть у їжу все, що знайдуть: будь-які види рибних кормів, відмерлі частини водяних рослин, шматочки овочів. Не гребують вони і загиблими рибками. Це справжнісінькі санітари акваріума.
Проте годувати раків натуральними кормами не рекомендується з кількох причин: вони не збалансовані, не містять усього комплексу корисних речовин, а при тривалому перебуванні в акваріумі погіршують якість води.
Найкраще годувати цих членистоногих спеціалізованими кормами для ракоподібних із серії Tetra Crusta. Спеціально підібраний комплекс поживних елементів і вітамінів подарує вашим ракам здоров’я та довголіття. Якісне харчування забезпечить хороший ріст і правильну линьку.
Також для годування раків можна використовувати універсальні корми для донних мешканців, наприклад, Tetra WaferMix чи Tetra Pleco Spirulina Wafers. Одна з найголовніших переваг якісних сухих кормів – здатність тривалий час зберігати свою форму у воді, а отже, вона не забруднюватиметься.
Говорячи про годування акваріумних раків, не можна не згадати про необхідність використання сушеного листя. Найчастіше для цієї мети беруть листя дуба, вільхи чи індійського мигдалю. Вони вкладаються на дно акваріума і не лише чудово підгодовують раків, але й виділяють у воду корисні дубильні речовини.
Годувати молодих раків треба щоденно, а дорослих достатньо тричі на тиждень.
Розмноження і розведення
Розведення акваріумних раків у домашніх умовах не потребує від акваріуміста якихось надзусиль. Якщо тримати разом пару і створити їм хороші умови, то поява потомства – не за горами.
Статева зрілість у раків настає швидко, зазвичай у півроку вони вже здатні спаровуватись. Відрізнити самця від самки нескладно. Для цього варто перевернути тваринку на спину й уважно подивитися на першу пару плавальних ніжок – плеоподів. У самця вони подовжені та служать органом копуляції, у той час як у самок – звичайної довжини.
Період спарювання у раків тісно пов’язаний з линькою. Після чергового скидання покриву самка починає виділяти у воду феромони, що підвищують у самців статевий потяг. Вони починають носитися акваріумом в пошуках панянки. Такі «наздоганялки» можуть тривати до кількох годин. Коли самець таки зловить самку, він перевертає її на спину й утримує її клешні своїми, після чого відбувається спарювання.
Приблизно за 20 днів запліднена самка відкладає ікру, яка кріпиться на плеоподах. Плавальні ніжки постійно рухаються, створюючи біля ікри рух води. У цей час самку варто (за можливості) відсадити до окремого нерестового акваріума.
Самка з ікрою більшу частину часу проводить в укритті, ба навіть більше, у деяких видів самець заганятиме самку назад, якщо помітить її поза «будиночком». У цей час рекомендується класти корм безпосередньо перед укриттям самки, щоб їй не доводилося бігати за їжею.
Інкубація ікри триває різний час і залежить від виду тварини й температури води. У середньому процес займає 20 днів. Якщо роздивитись ікру наприкінці «вагітності» самки, можна чітко помітити чорні крапки – це очі майбутніх рачків. Молодь, що вилупилась, – зменшена копія батьків. Перший час вони не покидають матір і висять на її плеоподах. Після першої линьки починають самостійно шукати їжу, але все одно не відходять від матері далеко. Досить самостійними рачки стають уже після другої линьки.
Молоді раки ростуть дуже нерівномірно, тому їх слід регулярно сортувати, щоб уникнути поїдання маленьких тваринок більшими родичами.
