Блакитний кубинський рак

Якщо ви вирішили записатися в ряди акваріумних раководів, то буде правильним рішення розпочати свій досвід із блакитного кубинського рака. Утримання цієї тварини не викличе труднощів навіть у новачка. Проте деякі нюанси утримання, відмінні від акваріумних рибок, у раків усе ж є. Про те, як зробити життя вашого вихованця максимально комфортним у домашніх умовах, читайте в нашій статті.

Загальні відомості

Блакитний кубинський рак (Procambarus cubensis) – прісноводне ракоподібне із загону Десятиногих раків. Це членистоноге, що походить із водойм острова Куба, потрапило у наші краї у 1980 році. Тривала історія утримання й поява на ринку інших акваріумних раків не зробили його менш популярним серед любителів, і ви без проблем зможете завести його у своєму домашньому акваріумі.

Блакитні кубинські раки – одні з найцікавіших для спостереження тварин. Якщо в акваріумі житиме кілька особин цього виду, то регулярно можна спостерігати сутички між самцями за територію та самок. При цьому раки піднімають клешні вгору та розчепірюють їх, намагаючись налякати одне одного. Потішно спостерігати, як раки шукають корм або комічно намагаються зловити рибок, що пропливають повз (іноді це у них виходить).

Раки – справжні санітари акваріума. Вони не лише з’їдять залишки риб’ячих кормів або відмираючі частини рослин, але й не гребуватимуть загиблими рибками. Однак годувати підніжним кормом раків, звісно, не варто.

Утримання блакитного кубинського рака подарує вам шквал емоцій і забавних спогадів. А ще можна потренуватись у вирощуванні молодих ракоподібних, адже вони легко розмножуються у неволі.

Зовнішній вигляд

Зовнішня будова блакитного кубинського рака нічим принципово не відрізняється від більшості інших раків. Тіло складається з двох відділів: головогрудей і черевця. Перший відділ покритий щільним панцирем, тут же розташовуються органи чуття – очі й антени, а також ходильні ноги та щелепи. Перша пара ходильних ніг у раків видозмінена на могутні клешні, які допомагають копатись у ґрунті, лякати суперників і утримувати самку під час спарювання.

Черевце у блакитного кубинського рака рухливе, складається зі счленованих сегментів. У їх нижній частині розташовані ніжки – плеоподи, що використовуються для плавання, а самками – ще й для виношування ікри. Закінчується черевце широким п’ятилопатевим хвостовим плавником.

Що особливо приваблює акваріумістів у гостеві з Куби, так це забарвлення його тіла. У дорослих особин він представлений різними відтінками синього кольору. Варто відзначити, що це стосується саме підрослих особин, молоді раки мають непоказний сірий окрас, і багато хто може навіть вирішити, що під виглядом «породистого» рака їм намагаються підсунути звичайного річкового. Свого повного забарвлення кубинський блакитний рак набуває лише у віці 1,5-2 роки й у тому випадку, коли всі умови в акваріумі комфортні. Інтенсивність забарвлення не в останню чергу залежить також від правильного та збалансованого харчування рака.

Блакитні кубинські раки – досить невеликі членистоногі, в акваріумі їх розмір рідко перевищує 12 см.

Тривалість життя складає близько 3 років.

Ареал проживання

Природний ареал блакитних кубинських раків – водойми тропічного острова Куба. Мешкають вони тут у невеликих озерах, ставках, струмках із чистою та теплою водою. Люблять ховатись у різних укриттях, наприклад, у затоплених коріннях дерев, під корчами, що лежать на дні.

Догляд і утримання

Щоб забезпечити блакитному кубинському раку найкращі умови, почати варто з підбору правильного акваріума. Бажано, щоб на одного рака припадало 20-30 літрів води. У 100 літрах можна тримати вже цілу групу. Площа дна має більше значення, ніж висота акваріума.

У якості ґрунту можна використовувати товстий шар крупного кварцового піску чи невелику гальку. Дуже важливо створити в акваріумі якнайбільше всіляких укриттів. Це загалом знизить напруженість у групі, але найголовніше – допоможе раку без шкоди перенести линьку – зміну старого покриву на новий. Для цієї мети використовують гроти, порожнисті трубки, половинки кокоса, керамічні горщики для квітів. Корчі можна встановити так, щоб вони трохи виглядали з води, адже іноді раки вибираються на поверхню. Стежте лише, щоб вони не скористалися нагодою втекти з акваріума.

Блакитний кубинський рак любить чисту й добре аеровану воду
Блакитний кубинський рак любить чисту й добре аеровану воду

Акваріум з блакитним кубинським раком повинен бути оснащений хорошою системою фільтрації й аерації для підтримки якості води на належному рівні. Раз на тиждень необхідно підмінювати 20% води в акваріумі. Найчастіше для цієї мети використовується водопровідна вода, проте потрібно пам’ятати, що вона не підходить для життя раків і часто може містити небезпечні сполуки – хлор, мідь тощо. Тому, перш ніж вилити в акваріум свіжу воду, додайте до неї кондиціонер Tetra Crusta AquaSafe, який миттєво зробить її безпечною для ваших вихованців.

Дуже важливо, щоб вода в акваріумі не була занадто м’якою, адже тоді раку не вистачатиме речовин для будівництва свого хітинового панцира.

В акваріум з блакитними кубинськими раками можна висадити рослини з потужною кореневою системою (ехінодорусикриптокорини), правда, доступ до неї краще обмежити за допомогою великого каміння. Підійдуть для озеленення акваріума й анубіаси, їх жорстке листя не до смаку раку. Дрібнолисті рослини зазвичай швидко з’їдаються раком.

Оптимальні параметри води для утримання: Т=24-26°С, pH=7.0-7.6, GH=8-12.

Линька – дуже важливий етап у житті кожного рака. Жорсткий зовнішній скелет не дає рости, тому їм доводиться скидати старий покрив. Під ним формується новий, але він м’який, тому за той час, поки він не затвердіє, рак збільшується у розмірах. За перший рік життя блакитний кубинський рак линяє до семи разів, на другий – удвічі менше. Линька не лише дозволяє ракам побільшати, але й допомагає у регенерації втрачених кінцівок, які нерідко втрачаються в міжусобних бійках.

Сумісність

Сумісність блакитного кубинського рака з іншими акваріумними мешканцями неоднозначна. Якщо ми візьмемо видовий акваріум із групою раків, то тут після деякої «війни» між самцями будуть встановлені межі території, які зазвичай не порушуються іншими раками. Якщо ж вторгнення сталося, то господар досить жорстко захищає свою територію, аж до того, що кривдник може залишитися без клешні чи ноги, які правда, пізніше відновляться.

Якщо розглянути можливість утримання блакитного кубинського рака з рибками, то тут важливо правильно підібрати співмешканців. Справа в тому, що у світлий час доби раки зазвичай не реагують на плаваючих навколо сусідів, а от увечері, коли рибки ляжуть на дно і стануть менш активними, рак може вдатися до спроб полювання на них. Тому у сусіди зазвичай підбираються лише рухливі рибки середнього розміру. Це можуть бути барбусирайдужницімолінезії тощо.

Великі агресивні риби можуть бути небезпечні для самого рака, адже вони не проти поласувати ракоподібними під час їх линьки.

Блакитних кубинських раків краще утримувати у видових акваріумах
Блакитних кубинських раків краще утримувати у видових акваріумах

Годування блакитного кубинського рака

Блакитний кубинський рак – тварина всеїдна, він з однаковим задоволенням поїдає і рослинну, і тваринну їжу. Традиційно використовуються живі чи заморожені корми (мотиль, трубочник) або шматочки риби. Подібне годування важко назвати повноцінним, та й воду такі корми забруднюють дуже сильно.

Тому для годування блакитних кубинських раків краще вибрати якісні сухі корми, адже в них уже враховані всі потреби ракоподібних. А вітаміни й інші функціональні добавки продовжують життя і зміцнюють здоров’я.

Хорошим вибором стануть сухі корми з серії Tetra Crusta, розроблені спеціально для ракоподібних. Вони опускаються на дно, тривалий час зберігають форму, поки раки їх не з’їдять, крім того, вони не забруднюють воду. При цьому раки отримують весь необхідний комплекс поживних речовин.

В якості альтернативи добре підійдуть і тонучі таблетки для донних риб – Tetra WaferMix або Tetra Tablets TabiMin.

Розмноження та розведення

Потомство блакитного кубинського рака можна отримати у домашніх умовах. Все починається з підбору виробників. Визначити самця і самку нескладно: чоловічі особини відрізняються більш видовженими клешнями, вузьким черевцем і більшим розміром. Але головне, на що необхідно звернути увагу – перша пара черевних ніжок. У самців вони перетворюються в орган копуляції, витягнуті вперед і притиснуті до тіла. Черевце у самок набагато ширше, адже на плавальних ніжках буде розвиватися ікра.

Статева зрілість у раків настає у віці близько шести місяців. Якщо самка готова до спаровування, самець перевертає її на спину й утримує своїми клешнями. Процес спаровування може тривати до півтори години. Через деякий час на плеоподах самки можна буде помітити велику кількість чорних ікринок діаметром 2 мм. Вони кріпляться під черевцем матері за допомогою особливої клейкої речовини.

Через пару тижнів можна спостерігати освітлення ікри і навіть розрізнити пари чорних крапок у кожної ікринки – це очі майбутніх рачків. До кінця третього-п’ятого тижня на світ з’являються зменшені копії своїх батьків, розміром 2-3 мм. Ще близько тижня вони в разі небезпеки ховаються під черевце матері, але батьківський інстинкт у раків згасає дуже швидко, тому доведеться відловити молодих рачків або відсадити матір у іншу ємність, щоб уникнути поїдання.

Темпи росту молоді високі – менше ніж за місяць рачки вже досягають розміру 1-1,5 см. У віці 1,5-2 місяці бажано провести сортування раків за розмірами, бо більші особини здатні знищити своїх слабких родичів.