Акваріумні мешканці з жовтим чи помаранчевим забарвленням тіла надзвичайно популярні. І справа тут не лише у зовнішньому вигляді, який одразу кидається у вічі. Подібні кольори надають акваріуму нотки тепла, світла, енергії, багаторазово посилюючи релаксуючий ефект. У нашій статті ми розповімо вам про одне акваріумне «сонечко» – мексиканського карликового рака.
Зміст
Загальні відомості
Мексиканський карликовий рак (Cambarellus patzcuarensis var. Orange) – прісноводне ракоподібне із загону Десятиногі раки. Також можна зустріти позначення за першими літерами латинської назви – рак CPO. Цей мешканець Центральної Америки відрізняється мініатюрними розмірами, невибагливістю у догляді та годуванні, а також приголомшливим помаранчевим або червоним забарвленням тіла. Все це робить його ідеальним кандидатом для утримання в домашніх акваріумах.
Популярності додає і той факт, що рака не обов’язково тримати у видовому акваріумі: він непогано ладнає як із деякими популярними рибками, так і з живими рослинами.
Варто зазначити, що чудова помаранчева «шкірка» мексиканського карликового рака – це результат роботи селекціонерів, адже у природі такі кольори перетворять його на легку здобич для хижаків. В акваріумі ж йому боятися нікого, тому раки продовжують радувати нас яскравим вбранням.
Характерні для раків і цікаві форми поведінки: «облаштування» своєї схованки, регулярні линьки, спарювання та виношування потомства, сутички за територію. А чого варта мить, коли рак голодний! Тоді він бігає вздовж стінки акваріума, піднявши свої клешні. Ці вихованці люблять повисіти вниз головою, зачепившись за стебла рослин, – такий «ритуал» може тривати кілька годин і деколи зачудовує раководів-початківців.
Мексиканські карликові раки ведуть денний спосіб життя, що дозволяє людині без проблем спостерігати за їх існуванням у домашньому акваріумі. Рідко яка акваріумна тварина приносить таку бурю емоцій і здивування.
Зовнішній вигляд
Якщо ви хоч раз бачили звичайного рака, то уявити собі зовнішній вигляд героя статті вам буде нескладно. Тіло його складається з характерних для ракоподібних відділів: щільних головогрудей і рухомого черевця, що закінчується широким хвостовим плавником. Перший відділ служить місцем закріплення ходильних ніг (п’ять пар, перша закінчується масивними щупальцями), щелеп і органів чуття. За щільним панцирем (карапаксом) під надійним захистом перебувають внутрішні органи рака. Черевце складається із зчленованих сегментів, під якими розташовані плавальні ніжки – плеоподи. Вони беруть участь не лише у плаванні, а й у розмноженні. Наприклад, у самця одна з пар перетворилася на орган копуляції, а самки використовують їх для виношування ікри та молодих рачків.
Найпопулярніше забарвлення тіла – червоно-помаранчеве, інтенсивність може варіюватися. Вздовж голови та хвоста можуть розташовуватися темні чи світлі смуги, а також невеликі округлі плями. Довжина тіла не перевищує 5 см.
Тривалість життя в акваріумних умовах складає 2-3 роки.
Ареал проживання
Як нескладно здогадатися з назви, батьківщина карликового рака – територія Мексики. Одне з найбільш відомих місць поширення – вулканічне озеро Лаго-де-Пацкуаро (мексиканське узбережжя Тихого океану), яке розташоване на висоті 2000 м над рівнем моря, тому вода в ньому залишається відносно прохолодною навіть улітку.
Живуть раки переважно у водоймах із стоячою водою чи у струмках і річках із несильною течією. Тримаються біля берегів, адже саме тут найпростіше сховатися серед коріння дерев або гірських порід берегової лінії.
Догляд і утримання
Для утримання пари мексиканських карликових раків знадобиться акваріум від 50 літрів. Найкраще, якщо у нього буде максимальна площа дна, адже саме тут проходить майже все життя раків.
У якості ґрунту підійдуть крупний пісок або галька середніх розмірів. Їх варто насипати побільше, оскільки раки дуже люблять перекопувати дно.
В акваріумі з мексиканськими карликовими раками має бути велика кількість різноманітних укриттів. Це допоможе вашим вихованцям розділити територію, якщо у ємності живе кілька особин; ховатися під час линьки, коли незатверділий покрив дуже вразливий; а самкам ще й зберігати потомство. Як укриття підійдуть будь-які підручні матеріали: гроти, керамічні горщики, порожнисті трубки діаметром 2-5 см, шкаралупа кокоса тощо. Нерідко раки влаштовують біля входу у сховище імпровізовані двері – нагортають з ґрунту гірку, і вона закриває вхід, коли раки залишають будинок, розкопують її, а після повернення знову заривають.
Акваріум має бути обов’язково обладнаний фільтром. Це необхідно для підтримки чистоти і високої якості води, адже раки чутливі до високого вмісту азотистих сполук. Перевагу краще віддати внутрішнім фільтрам. Це пов’язано з тим, що мексиканські раки – відмінні «альпіністи». Вони з легкістю можуть піднятися по трубках зовнішнього фільтра і втекти через технологічні отвори. На жаль, така подорож буде фатальною для рака, якщо його вчасно не повернути в акваріум, бо без води ці тваринки довго не проживуть. Особливу увагу слід приділити аерації. Для раків життєво важливий розчинений у воді кисень, тому варто вибирати фільтри з подачею повітря, а ще краще – встановити окремий компресор. Особливо актуальна проблема нестачі кисню у літній період, адже у теплій воді він розчиняється набагато гірше.
Мексиканські карликові раки добре ставляться до живих рослин. Єдина загроза – ймовірність підкопу коренів. Найчастіше рекомендуються невибагливі види рослин: жмутики яванського моху, роголиста, криптокорини, папороті. На поверхню води бажано запустити пістію чи річчію – вони створять природну напівтемряву, адже раки не люблять яскравого світла.
Раз на тиждень необхідно підмінювати на свіжу 20% води в акваріумі, при цьому водопровідну воду обов’язково слід підготувати за допомогою кондиціонера Tetra Crusta AquaSafe, який видалить із води небезпечні для раків з’єднання.
Вода для утимання раків не повинна бути занадто м’якою, бо членистоногим потрібні мінерали для формування панцира.
Оптимальні параметри води для утримання: Т=18-25°С, pH=7.0-8.5, GH=10-20.
Однією з особливостей утримання раків є їх періодична линька. Вона полягає у скиданні старого покриву, який уже не дозволяє раку рости, і формуванні нового. У цей період ракоподібні збільшуються у розмірах, поки панцир не затвердіє. Протягом цього часу мексиканські карликові раки найуразливіші, адже без захисного покриву їх здатні образити навіть миролюбні види риб, не кажучи вже про власних родичів. Линька дозволяє також відростити нові кінцівки, втрачені у боях при груповому утриманні раків. Дуже важливо не витягати скинутий покрив з акваріума, він буде з’їдений господарем, а його поживні елементи підуть на побудову нової «одежинки».
Сумісність
Мексиканські карликові раки відрізняються миролюбним характером. Внутрішньовидова агресія має місце, але вона прямує до нуля при відсутності перенаселення та великій кількості різноманітних укриттів. У таких ситуаціях навіть вірогідні бійки закінчуються благополучно.
З рибами у раків стосунки спокійні. Найчастіше буває, що рухливі сусіди стають додатковим джерелом стресу для раків, які при їх появі намагаються якнайшвидше сховатись в укриття. Навіть тривале співмешкання з одними й тими ж видами не робить членистоногих менш боязкими.
З іншого боку, голодний рак буде, наче танк, просуватися до заповітного корму, розштовхуючи навіть риб, які більші за нього.
Найкраще для спільного утримання підійдуть рухливі рибки середнього розміру: молінезії, пецилії, барбуси. З донними рибками стосунки також зазвичай складаються добрі, незважаючи на необхідність ділити територію, тому коридорасів, торакатумів, анциструсів, боцій можна селити с раками без побоювань.
З небажаних видів можна виокремити різних цихлід (чорносмугова цихлазома, северум, акара, астронотус тощо), а також креветок і крабів.
Годування мексиканського карликового рака
Харчування мексиканського карликового раку – найменша з проблем при утриманні. Ці тварини абсолютно всеїдні, походження їжі для них не має жодного значення. Відмерлі частини рослин, загибла риба, сухі корми – все це буде з’їдене раком із задоволенням. Широко розповсюджені живі та заморожені корми краще не використовувати, вони не містять усього комплексу поживних речовин, необхідних раку, до того ж можуть дуже швидко зіпсувати воду, коли не з’їдаються вихованцями повністю.
Найкраще зупинитися на якісних сухих кормах для ракоподібних Tetra Crusta. Ці повністю збалансовані корми забезпечать рака всім необхідним, у тому числі поживними елементами для хорошої линьки. Ці корми швидко опускаються на дно і тривалий час зберігають свою форму, дозволяючи годувати раків навіть у загальних акваріумах. При цьому корм не викликає помутніння води й не погіршує їх якості. Також раки відмінно поїдатимуть універсальні корми для сомів і донних риб – Tetra WaferMix або Tetra Pleco SpirulinaWafers.
Додатково можна підгодовувати рака висушеним листям дуба чи індійського мигдалю.
Розмноження та розведення
Отримати потомство від мексиканського карликового рака у домашніх умовах – простіше простого. Вам знадобиться пара виробників і невеликий нерестовий акваріум літрів на 20-30.
Статева зрілість у раків настає дуже рано – у 3-4 місяці. Відрізнити самця від самки досить легко. Перш за все, зверніть увагу на клешні: у самки вони короткі та товсті, хоча сама вона більша за самця. У чоловічих особин клешні витягнуті. Для підтвердження інформації візьміть рака і переверніть його на спину, після чого гляньте на першу пару плеоподів – у самця вони ланцетоподібні й довгі (орган копуляції), а у самки короткі.
Після запліднення ікра розвивається від одного до чотирьох тижнів. Потім самка ховається в укритті, де з’являються ікринки й тут же міцно прикріплюються до плавальних ніжок матері. Інкубація ікри займе до місяця-півтора. Весь цей період самка практично не виходить із укриття, а за допомогою плеоподів створює постійний потік води біля ікринок. Плодючість жіночої особини може становити до 60 ікринок. У період виношування ікри корм самці варто кидати прямо перед входом до її схованки.
Запліднену самку найкраще відсадити до нерестового акваріума. Він має бути з невеликим аерліфтним фільтром, а на дно варто покласти жмуток дрібнолистих рослин (роголист, яванський мох тощо), а також створити безліч укриттів. Вони знадобляться молодим рачкам, щоб мінімізувати втрати потомства від канібалізму.
Рачки, які з’явилися на світ, є точними копіями своїх батьків, тільки у зменшеному розмірі, перший час вони тримаються за плеоподи матері, але незабаром починають самостійне життя. Спочатку молоді раки дуже часто линяють (через посилений ріст), але з віком цей процес відбувається все рідше й рідше.
