Великі Африканські озера (Танганьїка, Малаві, Вікторія) завдяки тектонічному походженню та ізоляції стали справжнім полігоном видоутворення. Мала вивченість риб цього регіону часто призводить до великої плутанини у номенклатурі, а найчастіше до створення штучних систематичних груп, куди тимчасово вносять уже знайдені, але до кінця не вивчені види, які після детальнішої оцінки переносяться до відповідного роду. Саме такою групою є рід Хаплохроміс.
Зміст
Загальні відомості
Хаплохроміс – рід променеперих риб із родини Цихлові. Склад цієї неоднорідної групи регулярно переглядається систематиками і постійно змінюється. Але рибок за традицією продовжують називати «хаплохромісами» навіть після виключення з роду.
Всі види – ендеміки Великих Африканських озер. Живуть у скелястій місцевості та ведуть переважно хижацький спосіб життя. Характеризуються підвищеною територіальністю. Здатні схрещуватися зі спорідненими видами з утворенням різноманітних гібридних форм, що також ускладнює вивчення групи загалом. Не відрізняються складністю в утриманні, проте необхідно приділити підвищену увагу оформленню акваріума та підбору співмешканців.
Зовнішній вигляд
Форма тіла витягнута, характерна для багатьох африканських цихлід. Голова загострена, з великими очима. Рибки рідко виростають більші за 16 см у довжину. Плавники добре розвинені (особливо у самців), анальний зазвичай яскравіший і має плями. Хвостовий плавник не розсічений, трикутної форми.
Забарвлення дуже різноманітне та залежить від конкретного виду. Найпопулярніші яскраво-сині види (хаплохроміс волошковий), але зустрічаються з райдужним, жовтим, червоним і майже чорним забарвленням. На тілі можуть бути присутні поперечні смужки чи плями. Самки зазвичай забарвлені скромніше за самців. У шлюбний період насиченість кольорів у самців багаторазово збільшується.
Тривалість життя може складати 8-10 років.
Ареал проживання
Хаплохромісів можна зустріти лише у водах Великих Африканських озер. Це група водойм, яка утворена в результаті тектонічної діяльності та являє собою заповнені водою глибокі тріщини у земній корі. Велика частина риб тримається на глибинах до 25 м на межі між піщаним і кам’янистим дном. Рибки – переважно засадні хижаки, які полюють на інших риб, перш за все, мальків цихлід Мбуна. Ховаються в ущелинах скель.
Види хаплохромісів
Волошковий, або Джексона (Sciaenochromis fryeri)
Ендемік озера Малаві. Розмір до 16 см. Самці забарвлені у яскраво-синій колір з 9-12 темними смугами. Анальний плавник може відрізнятися від кольору всього тіла: від жовтого до червоного. Самки сірі, але у період нересту може з’являтися виразна блакить на боках тіла. У волошків, що мешкають у південній частині озера, спинний плавник має характерну білу облямівку, у північних вона відсутня.
Ньєрері (Haplochromis nyererei)
Мешкає у південній частині озера Вікторія. Розмір тіла не перевищує 8 см. Самці більші за самок і забарвлені яскравіше за них: верхня частина тіла – яскраво-помаранчева, нижня – насичено синього кольору з рядом жовтих і чорних смуг, що чергуються. На анальному плавнику є кілька жовтих плям, а черевні плавники пофарбовані у чорне. Самки сріблясті, з яскравими плавниками і хвостом та 8-9 темними вертикальними смужками. Існує понад 10 різновидів, які трохи відрізняються малюнком на тілі. Називають їх за назвою острова, біля якого мешкають рибки (наприклад, Haplochromis nyererei «Makobe»).
Відносно спокійна рибка, яка добре уживається з іншими цихлідами.
Лівінгстона (Nimbochromis livingstonii)
Широко розповсюджені в озері Малаві вид. Велика цихліда, може досягати 25 см у довжину. Типовий засадний хижак. Спосіб полювання досить незвичайний: цихліда прикидається померлою і лежить на дні до тої миті, поки мимо не пропливе дрібна рибка, яка втратила пильність. Основне забарвлення тіла варіюється від сріблястого до синюватого. По тілу розкидані великі плями неправильної форми. Кожна особина має свій унікальний малюнок. Плавники часто мають облямівку червоного чи помаранчевого кольору.
Обліквіденс (Haplochromis obliquidens)
Мешкає у скелястих частинах озера Вікторія. Самці виростають до 12 см, самки трохи дрібніші, їх розмір не перевищує 8 см. Основне забарвлення тіла – золотисто-зелене, з темними поперечними смугами. Голова часто з блакитним відтінком. Плавники можуть бути червоного кольору. Самки і молоді особини забарвлені набагато скромніше – їх луска оливково-сірого кольору. За типом харчування – всеїдні.
Боадзулу (Cyrtocara boadzulu)
Вид мешкає в озері Малаві, переважно біля острова Боадзулу. Занесений до міжнародної Червоної книги. Виростає до 15 см. Самці характеризуються блакитним кольором передньої частини тіла, задня частина – червоно-помаранчева. Плавники блакитно-сірі, на спинному плавнику є характерна світла облямівка. На боках можуть проступати до 10 темних поперечних смуг. Самки сріблясто-рожеві, з двома темними смужками вздовж тіла.
Довгорилий (Dimidiochromis compressiceps)
Одна з найоригінальніших цихлід озера Малаві. Тіло видовжене, приплюснуте з боків, майже половину тіла займає голова. Розмір у акваріумі не перевищує 15 см. Самці мають блакитне забарвлення з металевим відблиском і смарагдовими плавниками. На спинному й анальному плавниках розташовані золотаві плями. Самки забарвлені скромно: по сріблястому тілу тягнуться одна-дві коричневі смужки. Відносно спокійна рибка, але завзято охороняє свою територію. Має схильність до нападу на блискучі предмети, а при бійках із сусідами – на очі противника, за що отримала назву «пожирач очей». Типовий хижак, йому необхідні корми з високим вмістом протеїнів.
Брауна (Astatotilapia brownie)
Батьківщиною цієї рибки є озеро Вікторія. Мешкає на мілководді вздовж берегів. В акваріумах виростає до 10-12 см. Забарвлення дуже яскраве: на жовтому тілі розташовується ряд поперечних темних смуг. Спинний плавник забарвлений у синє чи – частіше – у червоне. Хвостовий плавник червоний, на анальному є дві-три помаранчеві плями. Голова і груди – з блакитним відливом. Самки сріблясті, з прозорими плавниками. Вирізняється задерикуватим характером, але спокійно ставиться до твердолистих рослин. Утримувати найкраще зграйками у видовому акваріумі.
Каданго (Copadichromis borleyi)
Мешкає в озері Малаві. Належить до групи Утака – цихлід, які живуть у відкритій воді й харчуються переважно зоопланктоном. Відрізняється миролюбним характером. Рибки живуть великими косяками до кількох сотень особин. Велика цихліда, виростає до 15-17 см. Тіло видовжене, із загостреною великою головою. Щелепа добре розвинена для заковтування великих порцій води з планктоном. Існує кілька кольорових варіацій. Найпопулярніша – форма з червоним тілом, синіми плавниками та головою. На анальному плавнику розташовані кілька жовтих плям. Самки і молодь не мають яскравого забарвлення і характеризуються сріблястим тілом і жовтими плавниками. У раціон необхідно включати корми зі спіруліною.
Догляд і утримання
Утримувати хаплохромісів краще парами чи невеликими гаремами, у яких на одного самця припадає 3-4 самки. Не рекомендується саджати разом самців, бо це може спровокувати постійні бійки за територію. Мінімальний об’єм для утримання – 200 літрів. Акваріум має бути обладнаний кришкою, адже риби можуть легко вистрибнути з води.
В якості ґрунту краще використовувати пісок або дуже дрібну гальку. В акваріумі добре виглядатиме натуральне каміння, з яких будуть збудовані різнорівневі споруди. Необхідно створити велику кількість укриттів, де можуть сховатися слабші особини.
Дуже важливо організувати ефективну фільтрацію й аерацію – необхідний зовнішній фільтр і якісний компресор.
Також обов’язково слід щотижня підмінювати до 30% від об’єму води в акваріумі. Воду хаплохроміси люблять жорстку та слабколужну.
Оптимальні параметри для утримання: Т=23-28°С, pH=7.2-8.8, GH=10-18.
Утримання з живими рослинами недоцільне, бо у більшості випадків риби швидко знищують їх, викопуючи з ґрунту чи відкушуючи. Використовувати краще твердолисті види, наприклад, анубіаси, і саджати рослини у горщики.
Сумісність
Найкраще тримати у видовому акваріумі. У якості сусідів підійдуть інші хаплохроміси чи деякі представники цихлід групи Мбуна (лабідохроміси, лабеотрофеуси). Варто пам’ятати, що будь-яка риба, здатна поміститися хаплохромісу до рота, найімовірніше, буде з’їдена, тому співмешкання з дрібними видами – виключене. Не радять підсаджувати хаплохромісів і до аулонокар – дуже часто виникають сутички. Щоб максимально знизити агресію, рекомендується великий об’єм акваріума, достатня кількість укриттів і підтримка оптимального статевого складу.
Годування хаплохроміса
Годувати хаплохромісів найкраще якісними сухими кормами. Це стане запорукою того, що рибки отримають усі необхідні поживні речовини та вітаміни, а в акваріум не потрапить інфекція чи паразити, що буває при використанні живих кормів.
Переважна більшість хаплохромісів – хижаки, тому їм потрібний корм із високим вмістом білка. Варто звернути увагу на лінійку німецьких кормів Tetra Cichlid. Вони створені з урахуванням харчових потреб цихлід, добре поїдаються та засвоюються. Залежно від розміру рибок можна зупинитися на паличках (Tetra Cichlid Sticks), пластівцях (Tetra Cichlid XL Flakes) або гранулах (Tetra Cichlid Granules).
Годувати хаплохромісів краще двічі-тричі на день. У голодних рибок підвищується агресія до сусідів.
Розмноження та розведення
Розведення хаплохромісів – відносно нескладний процес. У видовому акваріумі він може відбуватися навіть без допомоги з боку акваріуміста. У середньому нерест відбувається щодва місяці (особливо це характерно для літнього періоду). Стимулом може стати щоденна підміна 10% води в акваріумі та підвищення температури до 20°С. Самець влаштовує гніздо, як правило, біля великого каменя і запрошує туди самку. Після запліднення самка збирає ікру до рота, де вона інкубується протягом 2-3 тижнів. Плодючість може становити до 70 ікринок.
Щоб вижила максимальна кількість мальків, рекомендується помістити самку в окремий нерестовий акваріум (не менше 80 літрів) до тої миті, поки самка не випустить молодь. Після цього її можна відсадити.
Статева зрілість у хаплохромісів настає у віці близько року.
