Багатоперові (Polypteridae) – стародавня й найпримітивніша родина прісноводних променеперих риб, яка наразі включає два роди – Багатопери та Каламоїхти. Представників цих родин нерідко називають «живими викопними». Батьки багатоперових з’явилися на планеті понад 40 мільйонів років тому. Для них характерна наявність дуже міцної ганоїдної луски та додаткових органів дихання.
Зміст
Загальні відомості
Каламоїхт калабарський (Erpetoichthys calabaricus) – єдиний представник свого роду. Видовий епітет рибка отримала на честь населеного пункту Старий Калабар (Нігерія). Назва ж роду походить від двох грецьких слів erpeton – «повзучий» і ichthys – «риба». Повзуча риба чи риба-змія – це назви, які часто можна зустріти при продажу цих незвичайних риб. Ще зустрічаються такі назви, як очеретяна риба та риба-канат.
Каламоїхти у природі живуть у країнах на заході Африки. Найчастіше рибки зустрічаються у водоймах із низьким вмістом кисню. Для пристосування до таких несприятливих умов частина плавального міхура у риби-змії видозмінилася й фактично перетворилася на додатковий орган дихання. Можна спостерігати, як риба періодично висовує голову з води, щоб подихати повітрям. За допомогою такої «легені» каламоїхт здатний до 8 годин обходитися без води за умови, що шкіра лишиться вологою.
Каламоїхт є однією з найнезвичайніших рибок, яких можна зустріти в акваріумі. Він витончено ковзає у товщі води, хитро виглядає з-під рослин, тож відірватись від спостереження за ним дуже важко.
Риба-змія веде переважно нічний спосіб життя, проте при регулярному годуванні у певні години стає активною й у світлу пору доби. Незважаючи на те, що каламоїхт активний хижак, це досить полохлива та боязка рибка, що зазвичай ховається в укриттях.
Зовнішній вигляд
Каламоїхт калабарський має змієподібне тіло, покрите ромбоподібною ганоїдною лускою. Її відмінна особливість – наявність у складі особливої тканини – ганоїну, що за міцністю поступається лише емалі зуба. Це надає рибці додаткової схожості зі змією.
Максимально зафіксований розмір тіла – 37 см, товщина складає до 2 см.
Голова трикутна, плеската, з великим ротом, повним зубів. На голові розміщуються невеликі очі й особливі вирости – органи дотику. Відразу за головою знаходяться грудні плавники з чорною плямою біля основи, черевні відсутні. Спинний плавник у вигляді окремих променів (8-15 штук) тягнеться від середини тіла до основи хвоста. Анальний плавник віялоподібний або трикутний, зміщений до хвостового. Хвіст овальний, загострений у центрі.
Основне забарвлення тіла – оливкове, черевце жовтувате.
Половий диморфізм не виражений. Самки повніші, їх анальний плавник меншого розміру та трикутної форми. Однією з найточніших ознак визначення статі є кількість променів анального плавника дорослих особин. У самців їх від 12 до 14, а у самок від 9 до 12. Але це не дає 100% гарантії правильного визначення статі.
Тривалість життя в акваріумі складає біля 8 років.
Ареал проживання
Природний ареал риби-змії включає такі африканські країни, як Ангола, Нігерія, Камерун, Бенін, Республіка Конго. Населяє невеликі річки з повільною течією, а також водойми зі стоячою водою. Вони характеризуються низьким вмістом кисню. Виживають рибки у таких непростих умовах завдяки додатковому органу дихання.
Догляд і утримання
Для утримання каламоїхта знадобиться місткий акваріум об`ємом не менше 100 літрів, з максимально можливою площею дна. Якщо планується тримати невелику групу, краще вибрати ємність від 250 літрів і вище. Дуже важливо, щоб акваріум був оснащений щільною кришкою. Риба-змія має вражаючу здатність не лише вистрибувати з води, але й протискуватись у дуже маленькі отвори.
У якості ґрунту краще використовувати пісок або дрібну гальку. Каламоїхти іноді зариваються у ґрунт. Велику увагу потрібно приділити створенню різноманітних укриттів. Риба-змія – дуже полохливе створіння, і за наявності місця, де можна сховатися, їй буде набагато комфортніше. Можна використовувати спеціальні гроти, корчі, конструкції з натурального каміння і, звичайно ж, густі зарості рослин. Каламоїхти добре поєднуються з будь-якими видами рослин, але коріння бажано закривати від доступу риб, бо вони можуть випадково їх викопати. Хорошим варіантом стануть анубіаси, великі ехінодоруси та криптокорини.
В акваріум треба встановити фільтр необхідної потужності для підтримання чистоти та високої якості води, а також терморегулятор, адже каламоїхти досить теплолюбні. А ось компресор не обов’язковий елемент, рибки чудово пристосовані дихати не лише зябрами, але й за допомогою видозміненого плавального міхура. Однак якщо з рибою-змією будуть жити інші рибки, то краще все-таки встановити. Освітлення також має бути яскравим, приглушити його можна за допомогою плаваючих рослин, наприклад, пістії. Дуже зручно спостерігати за життям каламоїхтів у акваріумах, оснащених спеціальним нічним режимом освітлення.
Оптимальні параметри води для утримання: Т=25-27°С, pH=6.0-8.0, GH=5-19.
Щотижня необхідно підмінювати 20-30% води в акваріумі. Для зниження стресу у рибок рекомендується регулярно використовувати спеціальні кондиціонери, наприклад Tetra AquaSafe. Також необхідно бути акуратними із застосуванням лікарських препаратів: каламоїхти погано переносять формалін і багато інших органічних барвників.
Сумісність
Поглянувши на каламоїхта збоку, може здатися, що він малосумісний з іншими тваринами. Проте практика показує, що це відносно спокійні створіння, які часто самі страждають від активніших сусідів.
При підбиранні співмешканців необхідно враховувати дві умови. По-перше, не варто підсаджувати до каламоїхта великих агресивних цихлід (астронотуси, акари), бо вони можуть зашкодити, особливо молодим особинам, а риба-змія не зможе дати відсіч. Також активні риби швидше з’їдають корм, і ваш вихованець може залишитися голодним. По-друге, будь-які рибки, здатні поміститися каламоїхту до рота, рано чи пізно стануть для нього живим кормом. Тому неони, гупі, расбори та схожі види виключаються. Креветки та равлики також у «чорному списку».
Як сусідів можна розглядати великих барбусів, макроподів, райдужниць, спокійних цихлід середнього розміру (скалярія, лабідохроміс, пельвікахроміс). Соми синодонтиси, анциструси, плекостомуси й навіть великі коридораси також зможуть співіснувати з каламоїхтом.
Годування каламоїхта
У природі каламоїхт калабарський харчується личинками комах, хробаками та дрібною рибою. Це справжнісінький хижак, здатний проковтнути досить велику жертву. Для пошуку здобичі рибка використовує добре розвинений нюх і дотик, а на зір практично не покладається.
В умовах акваріумного утримання для годування риби-змії використовують великий мотиль, шматочки риби, креветки, мідії. На жаль, каламоїхти практично не звертають уваги на сухі корми.
Дуже важливо стежити, щоб рибкам діставався корм. Природна полохливість часто призводить до того, що сусіди по акваріуму встигають з’їсти все раніше за каламоїхта. Впоратися з цією проблемою можна шляхом годування у години активності саме цієї рибки – у темний час доби, або використовуючи спеціальні пристосування для годування донних риб (тонуча трубка з діаметром понад 3 см, в яку закладається корм).
Розмноження та розведення
Розмноження каламоїхта – процес досить важкий. Природний нерест трапляється дуже рідко, більшість риб поставляється від азійських розводчиків, які для отримання потомства застосовують гормональні ін’єкції. Проте кілька фактів успішного нересту було зафіксовано, тому маємо деяку інформацію про те, як саме відбувається розмноження.
Статевий диморфізм у рибки-змії не виражений. Найточнішим способом визначення статі вважається підрахунок кількості променів анального плавника: у самця – 12-14, у самок – 9-12. Однак він не дає 100% гарантії. У період нересту анальний плавник у самця також набухає та товщає.
Пара, що готова до нересту, плаває серед густих заростей рослин. Самець періодично штовхає самку головою. Якщо самка готова до спарювання, вона зупиняється в чагарниках рослин, а самець ковзає вздовж її тіла, поки їх анальні плавники не опиняться поруч. При цьому анальний плавник самця формує своєрідну «чашу», куди самка відкладає кілька ікринок. Тут же й відбувається запліднення.
Після цього самець розкидає ікру серед рослинності. Маючи липку оболонку, ікринки миттєво прикріплюються до субстрату. Після цього цикл повторюється доти, доки самка не викине всю ікру. Ікринки круглі, їх розмір близько 2 мм.
Інкубація ікри триває три доби, після чого на світ з’являються личинки з великим жовтковим мішком і зовнішніми зябрами. Вони залишаються прикріпленими до субстрату, доки харчуються жовтковим мішком. Розвивається личинка досить повільно. Подовжена частина починає розвиватися лише через два тижні після вилуплення. Перехід на самостійне харчування починається на 19 день. Саме тоді личинка має розмір близько 1 см.
Статева зрілість у рибок настає у віці близько 2-3 років.
