Зміст
Вступ
Цихліди – це надзвичайно широка група прісноводних риб, які зустрічаються практично на всіх континентах планети. На сьогодні описано майже дві тисячі видів, і багато вчених сходяться на думці, що це далеко не остаточна цифра. Серед сімейства Цихлові можна зустріти найрізноманітніших риб, які відрізняються за розміром, формою тіла, забарвленням і типом харчування. Не дивно, що багато з них стали заслуженими акваріумними улюбленцями.
Варто зазначити, що цихліди не тільки красиві, але й надзвичайно розумні риби. Більшість з них виявляють дивовижні форми взаємодії один з одним, охорони території та вирощування потомства. Деякі види здатні впізнавати свого господаря, брати корм із рук і навіть дають себе погладити.
Пропонуємо вашій увазі топ 10 найпопулярніших цихлід, яких утримують акваріумісти по всьому світу.
Види
Акара бірюзова
Чудовий представник великих південноамериканських цихлід. Цінується, насамперед, за своє незвичайне забарвлення: на сріблясто-сірому тілі красуються блакитно-зелені лусочки та плями, а хвостовий і спинний плавники мають яскраво-жовтий або білий обідок.
Рибка здатна виростати до 25-30 см, тому для утримання пари акар знадобиться акваріум об’ємом не менше 300 літрів. На жаль, ця гарна рибка має сварливий характер, недарма її називають «зелений терор». Дуже часто акара проявляє агресію до сусідів по акваріуму, особливо в період нересту. Тому утримувати їх необхідно тільки з пропорційними цихлідами, а акваріум повинен мати достатній об’єм і велику кількість укриттів.
Астронотус
Астронотуси потрапили в акваріуми любителів з річок Південної Америки. Досить тільки поглянути на цю рибу, щоб відразу впізнати в ній справжнього хижака: обтічна форма тіла, загострений рот, могутні плавники. Основу їх раціону в природі складають дрібні рибки і безхребетні.
Астронотуси належать до великих цихлід: в потрібному об’ємі рибка без проблем може вирости до 25-30 см. Забарвлення їх дуже гарне – на чорному тілі нерівномірно розташовані яскраво-помаранчеві плями, що іноді утворюють смужки. Анальний і спинний плавники зближені один з одним, утворюючи своєрідне «віяло». Завдяки зусиллям селекціонерів, отримані різноманітні колірні форми. Можна зустріти червоних астронотусів, у яких оранжево-червоний колір рівномірно розподілений по всьому тілу, або альбіносів з червоними плямами на білому тлі.
Бажано, щоб на одну дорослу особину доводилося не менше 100 літрів води. Найкраще астронотусам підійде видовий акваріум, але загалом рибки непогано уживаються з іншими співмірними цихлідами.
Акваріумісти зазначають надзвичайну допитливість астронотусів, вони швидко запам’ятовують свого господаря та із задоволенням стежать за тим, що відбувається в кімнаті.
Блакитний дельфін
Блакитний дельфін мешкає на африканському континенті та є однією з найбільших цихлід озера Малаві. Свою назву рибка отримала за надзвичайну схожість дорослих самців з відомими морськими ссавцями. Цихліду вирізняє насичене блакитне забарвлення тіла та характерний жировий наріст на голові.
Утримувати рибок найкраще групами з одного самця і кількох самок. В такому випадку вдасться уникнути конфліктів між самцями. Блакитний дельфін не характеризується підвищеною агресивністю і добре співіснує з африканськими цихлідами відповідного йому розміру.
Вода в озері Малаві відрізняється чистотою і досить високою жорсткістю, що необхідно враховувати при утриманні блакитних дельфінів.
Дискус
Дискуси – цікаві цихліди з Південної Америки. Їх відмінними рисами є, насамперед, практично округла форма тіла та дивовижне забарвлення. За багато років селекції було отримано просто вражаючу кількість колірних варіацій дискусів, тому кожен акваріуміст обов’язково знайде собі рибку за смаком.
А ось утримання дискусів у домашніх умовах має певні труднощі. Вся справа в тому, що вони дуже чутливі до параметрів води та їжі. Найкраще, якщо дискуси будуть жити групами від 6 штук, оптимальним акваріумом для такої кількості мешканців стане ємність на 400-500 літрів. Вода в акваріумі має бути м’якою і достатньо теплою – 30-32 °С, що звужує коло можливих співмешканців, адже не кожен вид витримає таку високу температуру. Безумовно, необхідні якісна фільтрація і аерація, а також регулярні підміни води.
Особливу увагу варто приділити раціону. При незбалансованому харчуванні рибки можуть отримати проблеми з травленням і втратити своє чудове забарвлення. Тому краще всього зупинитися на спеціалізованих сухих кормах для дискусів – Tetra Discus.
Дискусів можна розвести в домашніх умовах, у риб дуже розвинена турбота про потомство. Особливий інтерес представляє вирощування новонароджених малюків особливим секретом, що виділяється на шкірі як самця, так і самки.
Лабідохроміс еллоу
Уже в назві цієї чудової цихліди відображена головна її особливість – «yellow» в перекладі з англійської означає «жовтий». Адже саме в яскравий лимонно-жовтий колір і забарвлений цей житель африканського озера Малаві. Додаткову виразність надають темні грудні та черевні плавники, а також чорна смужка на довгому спинному плавці.
На додаток до своєї яскравої зовнішності, лабідохроміс еллоу відрізняється миролюбністю у порівнянні з більшістю інших своїх родичів і часто добре уживається з багатьма видами середнього розміру.
Утримувати рибок найкраще групами із самця і кількома самками в акваріумах від 100 літрів. Оформити акваріум найкраще в мінімалістичному стилі, найближчому до природних ландшафтів озера Малаві: піщаний ґрунт, корчі, камені, мінімум живих рослин.
Не варто забувати, що лабідохроміс еллоу належить до групи Мбуна. Це цихліди, які в природному середовищі харчуються переважно водоростевими обростаннями на скелях, а значить в раціоні риб обов’язково мають бути присутніми рослинні компоненти, наприклад, водорість спіруліна.
Меланохроміс
Меланохроміси – цихліди, які походять з озера Малаві. Ця водойма славиться величезною різноманітністю цихлід, багато з яких навіть ще не мають наукового опису. Однак меланохроміси вже давно завоювали серця акваріумістів. Насамперед, вони дуже красиві. Найпоширеніші види з жовтим і синім забарвленням тіла. Характерною особливістю є смуги, що тягнуться від голови до хвоста.
На жаль, мелахнороміси дуже територіальні рибки й одні з найагресивніших малавійських цихлід. Щоб забезпечити можливість утримання з іншими цихлідами необхідно подумати про великий акваріум, який буде розділений на зони декораціями, щоб кожна рибка мала свою територію.
Яскраво виражена агресивність початківцями цихловодами часто розглядається, як ознака хижака, і тому рибку годують відповідно – кормами з високим вмістом тваринних білків. На жаль, це часто призводить до захворювань меланохромісів, адже основу раціону цих риб має становити рослинність.
Для меланохромісів характерна турбота про потомство. Після запліднення ікри, самка інкубує її в роті й навіть після вилуплення малька кілька місяців охороняє своє потомство.
Пельвікахроміс пульхер
Пельвікахроміс пульхер, відомий як цихліда-папужка, в природі зустрічається у річках Африки. Ця рибка має досить скромні розміри (не більше 10 см), але її забарвлення – просто вибух кольорів: можна зустріти коричневий, жовтий, червоний, блакитний та інші кольори. А на хвості часто присутні овальні чорні плями. Важко повірити, що мальки цих риб мають непривабливе сріблясте з чорними плямами забарвлення. Однак у природі це дає їм можливість ефективніше ховатися на дні.
Також пельвікахроміси цінуються за свій миролюбний характер, вони сумісні з більшістю декоративних риб середнього розміру. Єдиний період, коли рибки наганяють страх на сусідів – це нерест. До речі, отримати потомство від пельвікахроміса в домашніх умовах також досить просто.
Для утримання пари пельвікахромісів знадобиться акваріум від 40 літрів. Рибки гарно виглядають серед живих рослин, до яких досить байдужі.
Риба-папуга
Риба-папуга є результатом роботи тайванських селекціонерів. Вони зуміли отримати цікавий гібрид кількох південноамериканських цихлід, але яких саме поки що невідомо, це комерційна таємниця. Незважаючи на своє походження, рибки припали до душі багатьом акваріумістам. Привертає увагу їх кумедна діжкоподібна форма тіла, невелика незграбність і характерна «посмішка» на мордочці. Найбільш розповсюдженим забарвленням є червоний, але штучно риб фарбують і в більш екзотичні кольори, наприклад, синій або зелений.
Для утримання знадобиться досить великий акваріум, адже папуги можуть виростати до 25-30 см. Характер у рибок залежить від конкретної особи й умов утримання. Зазвичай проблем сумісності з пропорційними цихлідами не виникає, хоча деколи трапляються досить агресивні особини, які виживають усіх сусідів. Найкраще вирощувати рибок разом з юного віку, тоді кількість конфліктів помітно знижується.
Риби-папуги здатні створювати пари та навіть відкладати ікру, яка, однак, безплідна, й отримати з неї мальків природним шляхом не вдасться.
Скалярія
Скалярію, без сумніву, можна назвати найпопулярнішою акваріумною цихлідою. Ці прекрасні рибки з незвичайною «трикутною» формою тіла мають величезну армію прихильників по всьому світу.
Проживають скалярії у річках Південної Америки, їхнє плоске тіло з витягнутими плавниками дає змогу їм ефективно ховатися серед зарослів рослин.
Для утримання скалярій краще придбати акваріум від 100 літрів на пару. Саме в такому об’ємі рибки зможуть досягти свого максимального розміру та розкрити всю свою красу. Оформити акваріум найкраще в природному стилі – з корчами і живими рослинами.
Скалярії досить мирні цихліди та добре поєднуються навіть з невеликими видами декоративних риб, такими як неони або тетри.
Зусиллями селекціонерів було отримано багато різновидів скалярій, які відрізняються забарвленням і розвитком плавників.
Цихлазома чорносмуга
Черносмугі цихлазоми не можуть похвалитися яскравим забарвленням або будь-якою визначною особливістю. Це досить «стандартна» цихліда з сіруватим тілом і поперечними темними смужками. Однак від цього популярність рибки зовсім не страждає. Найймовірніше, це обумовлено високою витривалістю цихлазоми, її невеликим розміром (близько 10 см) і легкістю розмноження. Та й агресивність чорносмугої цихлазоми не така вже виражена, особливо якщо утримувати її в просторому акваріумі.
Дуже важливо, щоб у цихлазом було достатньо укриттів, тоді кожна пара рибок матиме свою територію. У відповідних умовах представники цього виду здатні прожити 8-10 років.