Усе видове різноманіття цихлід озера Малаві можна розділити на дві основні групи – Утака та Мбуна. До першої групи належать цихліди, що мешкають у відкритій воді та харчуються переважно планктоном і дрібними рибками. А ось цихліди Мбуна – це справжні вегетаріанці, раціон яких складається здебільшого з рослинної їжі. Про особливості поведінки, харчові пристрасті та догляд за цими цікавими цихлідами і йтиметься у нашій статті.
Зміст
Загальні відомості
Мбуна – це група цихлід озера Малаві, життя яких тісно пов’язане зі скелястими берегами водойми. Навіть сама назва групи у вільному перекладі з мови тубільців означає «риби, що живуть біля скель». Чим же так приваблюють цих риб недружні скельні ущелини? Вся справа у тому, що харчові ресурси озера Малаві досить обмежені, і, щоб вижити у таких екстремальних умовах, деякі цихліди перейшли на харчування водоростевими обростаннями, що вкривають прибережні скелі. Саме вони утворили групу, яка відома нам як Мбуна. Щоб зручніше було зішкрібати водорості з каміння, у риб видозмінився ротовий апарат: зуби цих цихлід нагадують тертушку.
Дефіцит їжі призвів до розвитку у рибок яскраво вираженого територіального інстинкту. Місцевість, зайнята цихлідами, завзято охороняється від усіх непроханих гостей. Цей чинник слід враховувати при підборі акваріума і сусідів для цихлід Мбуна, щоб випадково не вийшло так, що найсильніші риби заб’ють інших.
Ще одне важливе еволюційне пристосування у цихлід групи Мбуна – інкубація ікри у ротовій порожнині самок. Ба більше, навіть мальки, які з’явилися на світ, перший час ховаються від загрози у роті матері. Подібна турбота про потомство дозволяє максимально його зберегти.
Але, окрім цікавих форм поведінки і цікавого способу розмноження, цихліди Мбуна мають приголомшливе забарвлення. Особливо славляться види з різними відтінками синього кольору, він робить риб схожими на морські види. Зустрічаються також жовті й оранжеві представники. Популярності додає і витривалість цих досить великих риб.
Зовнішній вигляд
За зовнішнім виглядом цихліди групи Мбуна дуже схожі один на одного. Тіло у них витягнуте, трохи загострене біля голови. Очі великі, рот з м’ясистими губами, у ньому розташовані зуби-тертушки для зішкрібання водоростей. Звертає на себе увагу довгий спинний плавник, що простягається від голови до однолопатевого хвостового плавника. Анальний плавник загострений, у самців може мати яскраві овальні плями.
Забарвлення цихлід Мбуна найрізноманітніше. Зустрічаються рибки із синім, червоним, жовтим кольором. Практично у всіх на тілі присутні смуги різного ступеню виразності.
У відповідних умовах цихліди здатні прожити до 10 років.
Ареал проживання
Цихліди Мбуна – ендеміки африканського озера Малаві. Ця водойма має тектонічне походження і по суті являє собою ущелину, утворену в результаті розриву плит літосфери. Після заповнення розлому водою тут оселилися початкові види цихлід, які, перебуваючи мільйони років у ізоляції, утворили величезну кількість видів. Озеро Малаві займає друге місце у світі за глибиною (після Байкалу) і входить до групи Великих Африканських озер.
Види
Псевдотрофеуси
Одна з найпопулярніших груп малавійських цихлід. Однак більшість представників украй територіальні, утримувати їх краще у видовому акваріумі. Здатні виростати до 9-12 см, тому акваріум має бути об’ємом не менше 150 літрів. Забарвлення тіла різноманітне, можна зустріти жовті, червоні та сині форми, часто з повздовжніми та поперечними смугами.
Меланохроміс
Дуже красиві цихліди з яскравим забарвленням тіла та повздовжніми смужками від хвоста до голови. Максимальний розмір у акваріумі – 11 см. Люті захисники власної території, тому об’єм акваріума для утримання повинен починатися від 200 літрів.
Лабідохроміс
Типовий представник – лабідохроміс Еллоу – є власником яскраво жовтого забарвлення з контрастними чорними облямівками плавників. Рибка здатна виростати до 10 см. Мирний порівняно з іншими малавійцями вид, легко уживається зі спокійними рибками середніх розмірів. Розмноження часто відбувається навіть у загальному акваріумі.
Догляд і утримання
Для утримання цихлід Мбуна у домашніх умовах знадобиться просторий акваріум. Краще, якщо його об’єм буде не меншим за 150 літрів. Чим більше риб ви захочете поселити, тим просторішою має бути ємність.
Зате з декоруванням акваріума проблеми навряд чи виникнуть. Дизайн цихлідників зазвичай досить аскетичний і являє собою нагромадження каміння та корчів, з яких варто створити безліч укриттів. Висаджувати в акваріум живі рослини у більшості випадків недоцільно, адже малавійські цихліди будуть об`їдати ніжне листя чи викопувати їх. Виключення становлять лише жорстколисті види, наприклад, анубіаси чи криптокорини.
Ґрунт використовують піщаний або гальку середнього розміру. Цихліди Мбуна полюбляють перекопувати ґрунт і підлаштовувати ландшафт під власні вподобання.
Цихліди групи Мбуна потребують чистої прозорої води, багатої киснем. Тому знадобиться потужний зовнішній фільтр і компресор.
Води озера Малаві дуже насичені мінералами, показники жорсткості досить високі. Для підтримки на достатньому рівні води в акваріумі можна помістити мармурову крихту чи натуральні корали.
Раз на тиждень необхідно підмінювати до 20% від об’єму акваріума.
Оптимальні параметри води для утримання: Т=24-28°C, pH=7,2-8,5, GH=4-20.
Сумісність
Часто проблемою акваріумістів, які тримають цихлід Мбуна, стає є їх територіальність. Рибки, що зайняли певну ділянку, вкрай вороже ставляться до будь-яких вторгнень у ці межі. Особливо не терплять один одного самці. Якщо починається бійка, то під роздачу можуть потрапити і самки. Саме тому найкраще тримати цихлід Мбуна у видових акваріумах. Слід підготувати якнайбільше укриттів, щоб слабші особини могли сховатися від агресора.
У якості сусідів у загальному акваріумі найкраще підійдуть інші види з групи Мбуна. Головне, щоб вони були приблизно одного розміру, а кількість самок перевищувала кількість самців. Відзначено, що якщо рибки ростуть разом із раннього віку, міжвидова агресія проявляється набагато рідше.
Годування цихлід Мбуна
Природний раціон цихлід із групи Мбуна представлений в основному водоростями, що ростуть на скелях, а також різними безхребетними, які живуть у цих наростаннях. Це означає, що при домашньому утриманні рибок потрібна особлива дієта, багата на рослинні компоненти.
Дуже часто цихлід Мбуна, вважаючи їх хижаками, годують лише високобілковими живими чи замороженими кормами (наприклад, мотилем). На жаль, це може викликати у рибок захворювання, відоме як «здуття Малаві». Воно проявляється в опуханні тіла, виряченні очей, твердішанні черева. У більшості таких випадків рибки гинуть. Звідси випливає, що рослинна їжа відіграє надзвичайно важливу роль у підтримці здоров’я риб даної групи.
Найкращим варіантом для годування цихлід Малаві стануть якісні сухі корми з додаванням водоростей. Спеціально для любителів малавійських цихлід компанія Tetra розробила спеціальний корм – Tetra Malawi. Він випускається у формі пластівців і гранул та на 40% складається з добірних водоростей (спіруліни, норі, хлорели), що повністю задовольняє харчові потреби травоїдних цихлід.
Добре з’їдається також корм Tetra Cichlid Algae Mini. Зелена частина поживних кульок є концентратом водорості спіруліни, необхідної цихлідам Мбуна для комфортного травлення.
Непоганою альтернативою стануть чіпси TetraPro Algae, що також містять спіруліну та виготовлені за дбайливою технологією, яка зберігає ще більше поживних речовин і вітамінів.
Розмноження та розведення
Отримати потомство від цихлід Мбуна у домашніх умовах зазвичай нескладно. Це відбувається навіть у загальних акваріумах. Самка, готова до нересту, відкладає ікру на камінь або у заздалегідь вириту ямку, після чого збирає ікринки до рота. Особливі яскраві плями на анальному плавнику самців дуже схожі на ікринки, самка намагається схопити їх, і в цей час самець випускає свої молоки, запліднюючи ікру.
Розвиток ікринок відбувається у ротовій порожнині матері і може займати від 2 до 4 тижнів. Самка у цей час зовсім не харчується. Як тільки ікра дозріває, на світло показуються мальки. Плодючість самки може досягати 50 ікринок, більшу кількість важко помістити у роті.
Мальки ще деякий час після вилуплення знаходяться біля матері та за перших ознак небезпеки ховаються у її роті.
Статева зрілість у представників цихлід Мбуна настає у віці близько одного року.
