На сьогодні науці відомі близько 3000 видів цихлід, які проживають майже на всіх материках. Понад половина з них мешкає на Африканському континенті.
Зміст
Загальні відомості
Африканських цихлід справедливо можна назвати найбарвистішими прісноводними рибами. У жодній іншій групі немає такого колірного різноманіття. Максимальна кількість видів спостерігається перш за все у двох Великих Африканських озерах – Малаві (Ньяса) та Танганьїка. Ці дуже стародавні тектонічні озера стали справжнім полігоном видоутворення. Відносна ізоляція і особливі умови проживання призвели до того, що з кількох вихідних видів отримали велику різноманітність груп риб.
Зовнішній вигляд
За зовнішнім виглядом африканські цихліди дуже різні. Найчастіше вони мають витягнуте, щільне тіло. Анальний і спинний плавники добре розвинені, у самців зазвичай ще й дуже довгі. Для деяких видів (наприклад, фронтоза) характерна наявність жирового виросту на голові.
Забарвлення у більшості видів яскраве і добре помітне. Це дозволяє африканським цихлідам ідентифікувати своїх родичів здалеку. В першу чергу за високі декоративні якості цихліди Африки і цінуються акваріумістами всього світу. Крім природних забарвлень, силами селекціонерів були отримані унікальні колірні варіації, які можна зустріти лише в акваріумі.
Ареал проживання
Більша частина видів африканських цихлід зосереджена у східній частині континенту. Особливо велике їх різноманіття можна виявити у Великих Африканських озерах – Малаві (Ньяса), Танганьїка, Вікторія тощо. Багато видів ендемічні й не зустрічаються в інших частинах світу. Крім озерних, зустрічаються й річкові види. Вважається, що африканські цихліди походять від мігруючих морських риб, що опосередковано підтверджується здатністю деяких видів переносити підвищену солоність води.
Види
Малавійські цихліди
Аулонокара
Аулонокари (Aulonocara), або африканські акари – ендеміки озера Малаві (Ньяса). Віддають перевагу піщаній мілині.
Тіло витягнуте, голова велика, спинний плавник довгий. На голові розташовані характерні заглиблення, що відрізняють їх від інших цихлід. Імовірно, це орган чуттів. Молоді особини та самки цих малавійських цихлід пофарбовані дуже скромно: сіре тіло з темними смугами та плямами. Однак самці, підростаючи, кардинально змінюють своє забарвлення на блакитне чи синє з металевим відливом. Плавники – синього, жовтого чи блакитного кольору. На анальному плавнику можна виявити помаранчеві чи жовті плями. За яскраве забарвлення рибку в англомовних країнах прозвали «цихлідою-павичем». Розмір даної малавійської цихліди в акваріумі – 8-20 см. Для утримання потрібний просторий акваріум – об’ємом від 80 літрів на пару.
Основа раціону – тваринна їжа. При пошуку здобичі рибки часом завмирають без руху над піском і завдяки чутливим ямкам вловлюють легкі руху безхребетних під ґрунтом, після чого миттєво кидаються на здобич.
Найпопулярнішими видами малавійських цихлід для утримання в акваріумі є Королева Ньяси, Аулонокара фіолетова й Аулонокара Майланда.
У сприятливих умовах аулонокари живуть в акваріумі до 8 років.
Псевдотрофеус
Псевдотрофеуси, як і аулонокари, зустрічаються лише в озері Малаві. Живуть серед скелястих порід, каміння й заростей. Належать до групи «Мбуна», що перекладається як «ті, що живуть у камінні».
В акваріумі зазвичай досягають розміру 10-12 см. Забарвлення тіла природних особин зазвичай синьо-чорне. Однак у акваріумній культурі можна зустріти велике колірне розмаїття. Основою їх раціону є водорості, які риби зішкрібають зі скель за допомогою особливих зубів-тертушок. При утриманні в акваріумі це необхідно враховувати. Довгострокове годування виключно тваринним кормом призведе до проблем із травленням.
Для утримання необхідний акваріум від 100 літрів на пару.
Належать до малавійських цихлід, що інкубують ікру у ротовій порожнині. Цим забезпечується максимальне виживання мальків.
Популярні представники: Псевдотрофеус пендані (Соколофа), Псевдотрофеус ломбардо, Псевдотрофеус Демасоні.
Меланохроміс
Назва роду походить від латинського «melanochromis», що означає «пофарбований у темне». У даному випадку йдеться про переважання у забарвленні дорослих особин темних, майже чорних зон. У риб відсутні вертикальні смуги, є лише дві горизонтальні. У статевозрілих самців часто відбувається інверсія забарвлення – темні смуги стають світлими і навпаки. Відбувається це у віці 6-7 місяців.
Меланохроміси переважно хижі рибки, деякі – всеїдні (рослинний компонент має складати до половини раціону).
Для утримання групи риб необхідний акваріум від 100 літрів. Чим просторіший він буде, тим краще. Рибки дуже територіальні, тому велика кількість укриттів життєво необхідна.
Розведення нескладне, не вимагає додаткових дій. Ікра інкубується у роті рибки.
Популярні представники: Меланохроміс золотий, Меланохроміс Йохани, Меланохроміс чіпока.
Цихліди Танганьїки
Трофеус
Ці рибки мешкають у озері Танганьїка. Типовий біотоп дуже нагадує місцевість, характерну для малавійської групи Мбуна. Рід зовсім невеликий, включає в себе всього 6 видів. Назва групи походить від грецького слова «trophos», що означає «виховувати» і вказує на спосіб виношування мальків – у ротовій порожнині, він характерний для всіх видів.
Для місцевого населення рибки з цього роду не мають великої промислової цінності, а ось їх декоративність дуже приваблює акваріумістів.
Ці цихліди Танганьїки рослиноїдні, рот пристосований для зішкрібання водоростей із каміння.
Рибки досить агресивні, тому найкращим варіантом для утримання стане видовий акваріум. Щоб розвіяти агресію, необхідно утримувати зграйку з 13-15 особин, тому мінімальний рекомендований об’єм акваріума для цих цихлід Танганьїки – 300 літрів. Воду краще використовувати жорстку та лужну, її температуру необхідно підтримувати на рівні 24-26 °С.
Популярні представники: Трофеус зірчастий, Трофеус Мура.
Лампрологус
Ендеміки озера Танганьїка. Рибки не мають яскравого забарвлення, вони досить непоказні, пастельних тонів. Інтерес у акваріумістів викликає, перш за все, цікава поведінка, незвичайний спосіб розмноження та догляду за потомством. Рибки досить прості у догляді й абсолютно байдужі до рослин.
В акваріумі виростають від 2 до 10 см.
У наших краях цих кумедних цихлід Танганьїки прозвали «черепашниками». Це пов’язано з тим, що все життя лампрологусів нерозривно пов’язана з порожньою мушлею черевоногих молюсків (ампулярій, виноградних равликів тощо). Мушля слугує притулком і місцем для нересту.
Рибки зграйні, тримати найкраще групами. Для цих цихлід Танганьїки підійде акваріум від 40 л на пару. Ґрунт краще вибрати піщаний. В акваріум необхідно помістити велику кількість порожніх мушель різних розмірів, рибки самі виберуть підходящу.
Ікра відкладається у мушлю, там же ховається молодь за перших ознак небезпеки. Найчастіше підросле покоління залишається жити поруч із батьками.
Популярні представники: Лампрологус глазчатий, Лампрологус левоголовий, Лампрологус симіліс.
Юлідохроміс
Корінні мешканці озера Танганьїка. Ці миролюбні рибки відрізняються витягнутою формою тіла та загостреною головою. Рот нижній, спинний плавник довгий і гострий. На тілі присутні плями, колір, розмір і форма яких можуть змінюватися залежно від місця проживання. Також отримано велику кількість селекційних форм. Ці цихліди Танганьїки дуже флегматичні, здатні надовго завмерти в одній позі, що часто лякає власників, але боятися цього не варто, така поведінка – лише реакція на глядачів.
Тривалість життя в акваріумі може сягати 10-12 років.
Розведення не відрізняється складністю, воно можливе як у загальному акваріумі, так і в нерестовику.
Популярні види: Юлідохроміс Регани, Юлідохроміс Дикфільда, Юлідохроміс Марлієра.
Догляд і утримання
Більшість африканських цихлід вирізняється великими розмірами, тому для утримання цих риб необхідні великі акваріуми – від 100-250 літрів на пару. Рибки полюбляють чисту, багату на кисень воду, тому необхідно організувати якісну фільтрацію й аерацію. У якості ґрунту краще використовувати велику гальку. Це пов’язано з тим, що багато хто з африканських цихлід люблять копати ґрунт і з необережності можуть проковтнути дрібний камінь. При оформленні акваріума найчастіше використовують натуральне каміння, що імітує природні скельні біотопи. Необхідно створити велику кількість укриттів, щоб слабші особини могли сховатися від агресивніших сусідів.
Природні місця проживання риб знаходяться у тропічному поясі, тому африканські цихліди теплолюбні. Температуру в акваріумі необхідно підтримувати у діапазоні 24-27°C. Параметри води в озерах відрізняються, тому для створення комфортних умов необхідно знати походження конкретного виду.
Озеро Малаві: pH = 7.0-8.0, жорсткість 10-18 dGH.
Озеро Танганьїка: pH = 8.0-9.0, жорсткість 10-25 dGH.
При утриманні африканських цихлід не варто нехтувати щотижневими підмінами води, вони повинні складати до 30% від об’єму акваріума.
Африканські цихліди погано сумісні з живими рослинами. Вони постійно обгризатимуть листя і підкопуватимуть коріння. Якщо бажання завести натуральну зелень все ж є, краще звернути увагу на різні види анубіасів (твердолисті рослини, здатні рости без посадки у ґрунт).
Цихліди африканських озер – найпопулярніші рибки при оформленні акваріума у стилі «псевдоморе».
Сумісність
Цихліди африканських озер – дуже територіальні риби. Цей момент обов’язково слід враховувати при підборі сусідів у загальний акваріум.
Практично всі цихліди озера Малаві сумісні одна з одною, але при утриманні необхідно дотримуватися низки правил:
- По-перше, потрібно забезпечити достатній об’єм акваріума та велику кількість укриттів.
- По-друге, утримувати разом можна рибок приблизного одного розміру, адже великі екземпляри можуть ображати молодь.
- По-третє, малавійців необхідно утримувати парами чи групами з переважанням самок.
- Врешті, цю групу цихлід не варто вибирати в якості сусідів для рибок із озера Танганьїка та Південної Америки – з огляду на різні умови утримання.
На жаль, навіть ці правила не дають стовідсоткової гарантії, що види уживуться разом, адже кожна риба має високий інтелект і унікальний характер, тому передбачити її поведінку – дуже складне завдання.
Деякі представники інших родин також можуть існувати з африканськими цихлідами у загальному акваріумі. Наприклад, часті гості у цихлідниках: акулячі барбуси, великі лабео, великі соми (птеригопліхти, синодонтиси тощо).
Відповідно, дрібні види, а також креветки, швидше за все, стануть живим кормом для популярних цихлід.
Прикладом досить спокійної африканської цихліди є лимонний лабідохроміс (цихліда еллоу, цихліда-колібрі). Цей миролюбний вид чудово уживається з мирними рибками середніх розмірів і проявляє високу агресію лише під час нересту.
Годування
Правильне годування африканських цихлід залежить від конкретного виду. Серед настільки різнорідної групи можна зустріти як хижаків, що поїдають інших риб, молюсків і хробаків, так і вегетаріанців (малавійські цихліди групи Мбуна). Підбирати корм для вихованців необхідно в залежності від їх типу харчування. Кращим вибором для цихлід стануть якісні сухі корми від компанії Tetra. Всі вони повнораціонні та збалансовані, створюються з якісної сировини і враховують харчові особливості окремих груп риб. Лінійка кормів Tetra Cichlid дозволить без проблем підібрати необхідний раціон для різних видів африканських цихлід, оскільки випускається у різних формах: пластівці, чіпси, гранули, палички. Спеціально для малавійських цихлід був розроблений корм із високим вмістом водорості спіруліни – Tetra Malawi.
Розведення
Розмноження більшості видів африканських цихлід у акваріумі не складне. Ба більше, спонтанний нерест у загальному акваріумі при створенні комфортних умов – зовсім не рідкість. Мабуть, складнощі можуть виникнути лише у сусідів по акваріуму, адже у період нересту навіть наймиролюбніші види цихлід перетворюються на агресивних створінь, які люто охороняють своє потомство.
Зазвичай ікра відкладається на будь-яку пласку поверхню: каміння, листя рослин, скло акваріума. Рибки лапрологуси відкладають ікру лише у порожні мушлі черевоногих молюсків, тому для розведення цих риб у акваріумі необхідно буде запастися мушлями. Багато хто з африканських цихлід виношує потомство у ротовій порожнині. Тут воно розвивається у цілковитій безпеці, подалі від ворогів. У рибок дуже розвинений батьківський інстинкт. Відомі випадки, коли окремі пари крали ікру у сусідніх видів і дбали про неї.
Після появи мальків інстинкт не згасає, і деякий час молодь продовжує ховатися до рота самки при перших ознаках небезпеки.
Багато які з африканських цихлід моногамні й утворюють стійкі пари на все життя. Окремі види (лампрологуси) найчастіше живуть громадами. Одне з одним чудово уживаються кілька поколінь рибок, які починають створювати свої родини й селяться поруч.
Канібалізм мальків – звична справа у середовищі цихлід, тому рибок, які виростають, необхідно сортувати за розміром.
